Ухвала суду № 29086672, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. м. Київ К/9991/38084/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гранітна корпорація" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гранітна корпорація" до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська гранітна корпорація" (далі -ТОВ "Українська гранітна корпорація") звернулось до суду з позовом до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі -Коростишівська МДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року у задоволенні позову ТОВ "Українська гранітна корпорація" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ "Українська гранітна корпорація" залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ТОВ "Українська гранітна корпорація" подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Українська гранітна корпорація".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Коростишівською МДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ "Українська гранітна корпорація" з питань дотримання ним вимог податкового законодавства у період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складений акт перевірки №86/01-13/23/32935011 від 04.03.2010 року.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0000182340/0 від 18.03.2010 року; №0012701740/0 від 15.03.2010 року; №0012711740/0 від 15.03.2010 року.

При проведенні перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем в порушення вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - не було задекларовано приріст балансової вартості запасів на кінець 3 кварталу 2009 року в сумі 134050,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за 2008 рік позивачем були занижені валові доходи на 721608,00 грн. а по даним бухгалтерського обліку фактично задекларований дохід від реалізації товарів, не рахуючи інших доходів, складає 535285,00 грн.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий дохід загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий дохід включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були занижені валові доходи на суму 200973,00 грн. за 2008-2009 років, а саме: не збільшено валові доходи на суму кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, яка являється безповоротною фінансовою допомогою і повинна включатися до складу валових доходів.

Згідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових доходів відносяться доходи з інших джерел , у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги.

Строк позовної давності по кредиторській заборгованості закінчився, проте позивачем не було включено до складу валових доходів 85 649,50 грн.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону, до складу валових доходів включаються доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами, проте в порушення зазначеної норми позивачем не було включено в 1 кварталі 2009 року до складу валових доходів відсотки банку, отримані від вільних залишків коштів на розрахунковому рахунку в сумі 1118,00 грн.

Відповідно до п. 5.1., 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були завищені валові витрати в результаті не проведення коригування (зменшення) валових витрат на суму кредиторської заборгованості платника податків перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності в розмірі 118821,00 грн. за дев'ять місяців 2009 року.

Щодо податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, суди попередніх інстанцій вірно зазначили наступне.

Відповідно до п. 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач при звільненні працівників протягом 2006-2008 років, які працювали неповний робочий місяць та звільнились, безпідставно застосовував до нарахованого доходу податкову соціальну пільгу в місяці звільнення.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" платником податку з доходів фізичних осіб є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно до пп. 8.1.1. п.8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення Коростишівської МДПІ №0012711740/0 від 15.03.2010 року є законним та обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська гранітна корпорація" залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров