Ухвала суду № 29086668, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. м. Київ К/9991/35309/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "ПВК ПРОФІТ" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства "ПВК ПРОФІТ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне підприємство "ПВК ПРОФІТ" (далі - ПП "ПВК ПРОФІТ") звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі -Кременчуцька ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року у задоволенні позову ПП "ПВК ПРОФІТ" відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року апеляційну скаргу ПП "ПВК ПРОФІТ" залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року у -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ПП "ПВК ПРОФІТ" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП "ПВК ПРОФІТ".

Кременчуцька ОДПІ подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ПП "ПВК ПРОФІТ".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

З 03.06.2010 року по 08.06.2010 року Кременчуцькою ОДПІ була проведена перевірка податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності позивача за 2008 рік, про що складено акт №2833/15-227/34169931 від 09.06.2010 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення позивачем вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-ІV, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року №309-VІ, виявлено заниження суми орендної плати за землю за січень - грудень 2008 року на 19198,04 грн., в т.ч.: за січень 174,66 грн., лютий 423,97 грн., березень 1879,48 грн., квітень 1879,48 грн., травень 1879,48 грн., червень 1879,48 грн., липень 1879,48 грн., серпень 1879,48 грн., вересень 1879,48 грн., жовтень 1879,48 грн., листопад 1827,54 грн., грудень 1735,99 грн.

21.06.2010 року за результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0006321503/0/2049 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 28797,08 грн., з них за основним платежем 19198,04 грн. та штрафні санкції в сумі 9599,04 грн.

Позивач скористався правом оскарження спірного податкового повідомлення-рішення до відповідача.

За результатам розгляду первинної скарги позивача відповідачем було прийнято рішення від 26.08.2010 року №33061/10/25-010, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

06.09.2010 року відповідачем на адресу підприємства було надіслано податкове повідомлення-рішення №0006321503/1/2848 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 28797,08 грн., з них за основним платежем 19198,04 грн. та штрафні санкції в сумі 9599,04 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 05.11.2010 року №2910/10/25-016 вказані податкові повідомлення-рішення скасовані в частині визначення основного зобов'язання у розмірі 732,63 грн. та суми штрафних санкцій у розмірі 366,32 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010861503/3139 від 02.02.2011 року про визначення податкового зобов`язання з орендної плати за землю в сумі 27698,13 грн., з них за основним платежем 18465,41 грн. та штрафні санкції в сумі 9232,72 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку та його установ.

Статтею 2 Закону України №2535-XII визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 21 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення оренди плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно Закону №2535-XII).

Відповідно до ст. 13 Закону України №2535-XII, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ст. 15 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру та індексації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач орендував земельні ділянки, які розташовані по: - вул. 40-річчя, р-н АЗС в м. Кременчуці для розміщення торгово-складської бази загальною площею 3470м2.

За договором оренди, який укладений терміном до 15.11.2008 року, розмір орендної плати становить 1% нормативної грошової оцінки землі в 2007 році, тобто 68116,00 грн.; - вул. Радянської Армії в м. Кременчуці - для будівництва житлового комплексу, сад забудови з спортивним майданчиком загальною площею 38171 м2.

За договором оренди, який укладений терміном до 25.02.2009 року, розмір орендної плати становить 1% нормативної грошової оцінки землі в 2008 році, тобто 1020692,00 грн.

Загальна сума нарахованої орендної плати за земельні ділянки за 2008 рік по вищевказаним земельним ділянкам склала 9324,12 грн.

Платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян), як визначено в ст. 14 Закону України №2535-XII, самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно ст. 17 Закону України №2535-XII, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судами попередніх інстанцій підтверджено, що розміри податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, орендовані позивачем у Кременчуцької міської ради відповідно до договорів оренди, зазначені позивачем в декларації, поданої на 2008 рік, є меншими, ніж визначено за результатами перевірки.

Статтею 21 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом № 2535-XII.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тому зміни до частини 4 статті 21 Закону України «Про плату за землю»того ж змісту повторно були внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року і набули чинності 04.06.2008 року.

За таких обставин, з 01 січня 2008 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.

Судами попередніх інстанцій вірно визначено, що розмір орендної плати хоча і є умовою договору оренди, але, орендна плата є й формою податку на землю, яка є сферою регулювання податкового законодавства. Тобто, сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю не може залежати від умов договору.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем порушено вимоги Закону України №2535-XII, а тому оскаржуване рішення відповідача є обґрунтованим та законним та не підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ПВК ПРОФІТ" залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров