Ухвала суду № 29086624, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. м. Київ К/9991/39896/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіт ЛТД" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гласс Машинері Тюнінг" (далі -ТОВ "Гласс Машинері Тюнінг") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Лисичанську Луганської області (далі - ДПІ в м. Лисичанську) в якому просить визнати протиправними дій суб'єкта владних повноважень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року позов ТОВ "Гласс Машинері Тюнінг" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ в м. Лисичанську залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ в м. Лисичанську подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 березня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Гласс Машинері Тюнінг" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ювіт Лтд»з питань дотримання податкового та валютного законодавства України по взаєморозрахунках з ТОВ «Профліга»за період з 01.01.2007 року по 31.12.2008 року. За результатами перевірки складено акт від 20.03.2009 року №407/64/23-120/22334049.

В акті перевірки встановлено порушення п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет на загальну суму 70200 грн.

На підставі акту перевірки від 20.03.2009 року №407/64/23-120/22334049 ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.04.2009 року №0001062300/0/7463 яким ТОВ «Ювіт Лтд» визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 70200 грн. - основного платежу та 35100 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, усього 105300 грн.

В ході адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення - рішення до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, ДПА у Львівській області, ДПА України, воно було залишено без змін, а скарги ТОВ «Ювіт Лтд»без задоволення, та ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було прийнято повторні податкові повідомлення-рішення від 06.07.2009 року №0001062300/1/5404, від 28.07.2009 року №0001062300/4/17221, від 07.08.2009 року №0001062300/2/18334, від 19.10.2009 року №0001062300/3/23212 на ту-ж суму та з тих-же підстав, що і первинне податкове повідомлення-рішення від 01.04.2009 року №0001062300/0/7463.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168\97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений цим підпунктом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено договори з №1.1-01-08 від 02.01.2008 року, №2.1-02-08 від 18.02.2008 року, №1.1-02-08 від 25.02.2008 року, №0.1-03-08 від 03.03.2008 року, №2.1-06-08 від 03.03.2008 року з ТОВ «Профліга».

ТОВ «Ювіт ЛТД»отримано від ТОВ «Профліга» належним чином оформлені податкові накладні на весь об'єм виконаних робіт відповідно до укладених угод. Виконані роботи були оплачені позивачем в повному обсязі коштами, у тому числі з урахуванням суми ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було дотримано встановленого порядку формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Фактичне придбання виконаних робіт позивачем за укладеними угодами підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Позивач після отримання від виконавця належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит у сумі ПДВ, сплаченого виконавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, тому ТОВ «Ювіт Лтд»не може нести відповідальність за несплату податків продавцем.

Крім того, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що податкове законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість»не містить положень, відповідно до яких на покупця покладався б обов'язок по сплаті ПДВ не тільки продавцю, але ще й до бюджету.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров