Ухвала суду № 29086623, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2013 р. м. Київ К/9991/35427/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства "Пасаж Плюс" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне підприємство "Пасаж Плюс" (далі - ПП "Пасаж Плюс") звернулось до суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі -Бердичівська ОДПІ) в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року позов ПП "Пасаж Плюс" задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року апеляційну скаргу Бердичівської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Бердичівська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "Пасаж Плюс" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

В період з 26 липня по 13 серпня 2010 року Бердичівською ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку господарської діяльності ПП "Пасаж Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку з доходів фізичних осіб за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року, про що складено акт №2171/1701/34126002 від 18 серпня 2010 року.

Перевіркою встановлено, що відповідно до договору управління майном від 16 серпня 2006 року, серія ВЕВ №035325, ОСОБА_1 надав в управління ПП "Пасаж Плюс" частину належного йому на праві власності майна, а саме: частину торгового комплексу під літерою А-2 загальною площею 2684,5 кв.м. по АДРЕСА_2.

ПП "Пасаж Плюс" в межах наданих йому повноважень в період з 01 березня 2007 по 31 жовтня 2008 років передав майно, яке є об'єктом управління, в оренду приватним підприємцям згідно договорів оренди нежитлового приміщення. Дохід від здачі майна в оренду позивач після сплати всіх податків та обов'язкових платежів перераховував ОСОБА_1 на його розрахунковий рахунок в ЗАТ "ОТП Банк" в м. Київ.

ПП "Пасаж Плюс" здійснювало виплату доходу громадянину Росії ОСОБА_1, що проживає за адресою: Росія, Ямало-Ненецький автономний округ АДРЕСА_1 з порушенням ставки податку, передбаченого п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

За наслідками перевірки Бердичівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення, яким ПП "Пасаж Плюс" нараховано суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 197100,00 грн., з яких 65700,00 грн. основного зобов'язання та 131400,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

Пунктом 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" зазначено, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Тобто, ставка податку становить 30% від об'єкта оподаткування від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб.

Пунктом 1.20.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" зазначено, що фізична особа - нерезидент це фізична особа, яка не є резидентом України.

В той же час пунктом 1.20.1 вказаного Закону визначено поняття резидента, а саме: фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має місце проживання в Україні, а відповідно є резидентом.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що ОСОБА_1 є резидентом, а відповідно до пункту 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ставка податку 15% застосована правильно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення №0001011702/0 від 30 серпня 2010 року яким ПП "Пасаж Плюс" визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 197100,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров