Ухвала суду № 29086605, 28.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2013 року м. Київ К-20983/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:не з'явився, відповідача:Шевченка Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Виробничо-торгівельного малого колективного підприємства «Проектмаш»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 р.

у справі №2а-11122/09/0570

за позовом Виробничо-торгівельного малого колективного підприємства «Проектмаш»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-торгівельне мале колективне підприємство «Проектмаш»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області (далі-відповідач) про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2009 р. позов задоволено, визнано протиправними дії відповідача щодо організації та проведення позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р. та складання акту позапланової виїзної перевірки від 15.05.2009 р. №1205/23-2-22025070 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.06.2009 р. №0000582302/0/36436 та №0000592302/0/36437; стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка господарської діяльності позивача за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої складено акт від 06.10.2008 р. №2052/23-2-22025070.

У ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.3.2 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», у результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р. на суму 63 377,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ДПА у Донецькій області розглянула матеріали виїзної планової перевірки позивача, а саме акт перевірки від 06.10.2008 р. та листом від 14.04.2009 р. № 5443/7/23-513-3 зобов'язала відповідача провести службове розслідування відносно посадових осіб, що здійснювали планову виїзну перевірку позивача та призначити проведення позапланової перевірки останнього.

На підставі наказу начальника ДПІ у м. Краматорську Донецької області від 21.04.2009 р. №742 про проведення позапланової виїзної перевірки з 22.04.2009 р. по 28.04.2009 р. з метою встановлення причин неякісного оформлення результатів планової виїзної перевірки позивача за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2008 р. податковим органом було проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р., результати якої оформлено актом від 15.05.2009 р. №1205/23-2-22025070.

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 5 734 490,00 грн., у т.ч. за числі за півріччя 2007 року на суму 363 621,00 грн., за 3 квартал 2007 р. на суму 1 345 031,00 грн., за 2007 рік на суму 5 129 510,00 грн., за 1 квартал 2008 року на суму 604 980,00 грн.; пп. 7.4.4, 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 4 587 591,00 грн., у т.ч. за квітень 2007 року на суму 48 917,00 грн., травень 2007 року -37 117,00 грн., червень 2007 року -108 724,00 грн., липень 2007 р. -150 715,00 грн., серпень 2007 року - 383 327,00 грн., вересень 2007 року -273 208,00 грн., жовтень 2007 року -1 070 911,00 грн., листопад 2007 року -913 812,00 грн., грудень 2007 року -1 116 877,00 грн., лютий 2008 року - 108 573,00 грн., березень 2008 року -375 410,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.06.2009 р. №0000592302/0/36437, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 587 591,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 293 795,50 грн. (всього на суму 6 881 386,50 грн.) та №0000582302/0/36436, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5 734 490,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 432 000,00 грн. (всього на суму 11 166 490 грн.), які є предметом спору у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судовими інстанціями було встановлено, що на виконання угод, укладених позивачем з ДП «Донецька залізниця»та ДП «Придніпровська залізниця», були залучені сторонні організації, а саме: ТОВ «Енергоремонт»та ТОВ «Луг-СМС-Строй».

З матеріалів справи, зокрема акта перевірки, вбачається, що у результаті проведених фінансово-господарських операцій із ТОВ «Енергоремонт»позивачем до складу валових витрат було віднесено 18 229 201,00 грн.

У той же час, у ході розгляду справи було встановлено відсутність у вказаного підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що по проведеним фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Луг-СМС-Строй»позивачем до складу валових витрат було віднесено 4 708 755,00 грн.

У той же час, посадовими особами відповідача встановлено, що вказане підприємство за юридичною адресою не знаходиться, про що свідчить акт виходу за юридичною адресою від 30.03.2009 р. № 4, згідно пояснень засновника, останній повідомив, що фінансово-господарської діяльності та печатки ТОВ «Луг-СМС-Строй»в нього ніколи не було, а документи він підписав за винагороду у звязку зі скрутним матеріальним становищем.

Наведені обставини, стали підставою для висновку контролюючого органу про невідповідність вказаних операцій визначенню господарської діяльності, що призвело до завищення позивачем валових витрат та заниження суми податкових зобов'язань у перевіряємому періоді.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з положеннями пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 -5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

У той же час, відповідачем у ході перевірки було встановлено невідповідність документів позивача вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»у звязку з відсутністю конкретизації виконаних робіт та наданих послуг, неможливістю встановити їх зв'язок із веденням позивачем фінансово-господарської діяльності.

Порушення вимог пп. 7.4.4, 7.4.1 п. 7.4 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на думку відповідача, полягали у включенні позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сформованої по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Енергоремонт»та ТОВ «Луг-СМС-Строй», у яких не вказано на яких об'єктах та по яких структурних підрозділах виконувались роботи.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції було встановлено неправомірність віднесення до складу валових витрат витрат понесених у результаті господарських операцій із ТОВ «Енергоремонт»та ТОВ «Луг-СМС-Строй», формування на їх підставі податкового кредиту також не відповідає вимогам положень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом апеляційної інстанції також було правомірно спростовано доводи суду першої інстанції, що наявність акта про знищення бухгалтерських документів за перевіряємий період може свідчити про правомірність відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для знищення первинної документації.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованих висновків стосовно правомірності донарахування позивачу податкових зобов'язань контролюючим органом, а відтак -правильності прийнятих податкових повідомлень-рішень. Таким чином, відмова у задоволенні позовних вимог підприємства є також аргументованою.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судового рішення чи вченні процесуальних дій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Виробничо-торгівельного малого колективного підприємства «Проектмаш»залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 р. у справі №2а-11122/09/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.