Ухвала суду № 29086604, 18.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2012 р. м. Київ К-18762/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2010 у справі 10/327пн-ад (№ 2а-1283/09/1270)

за позовом Державної податкова інспекція в Жовтневому районі у м. Луганську

до Приватного підприємства "Комерційна фірма "Ольвіс"

третя особа Державний реєстратор управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради

про визнання запису про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності недійсним та припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2006 року Державна податкова інспекція звернулась до суду із позовною заявою (з уточненням позовних вимог) про визнання недійсним запису державної реєстрації Підприємства та припинення юридичної особи з підстав реєстрації зазначеної юридичної особи на підставну особу.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою господарського суду Луганської області від 11.07.2006, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 14.11.2006, у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позивачем допущених порушень Підприємством при реєстрації та наявної будь - якої невідповідності чинному законодавству України статутних документів зазначеної юридичної особи.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26.06.2008 К-35478/06 рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд з тих підстав, що суди попередніх інстанцій не дали належної правої оцінки висновку заступника начальника Державної податкової інспекції, що відповідач не звітує з лютого 2005 року, та не перевірено наявність чи відсутність у ЄДР запису про відсутність Підприємства за його місцезнаходженням, оскільки в матеріалах справи міститься акт від 28.12.2005, складений контролюючим органом за наслідком проведеної перевірки щодо місцезнаходження підприємства за юридичною адресою.

Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково: припинено юридичну особу відповідача з підстав неподання відповідачем протягом року податкової звітності, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі орган податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство, яке було зареєстровано як суб'єкт господарювання управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 19.05.2004 за № 25370169Ю0054425, 11.06.2004 взято на податковий облік як платник податку у податковій інспекції.

Підставою для визнання недійсним запису державної реєстрації Підприємства та припинення зазначеної юридичної особи є недостовірність даних щодо засновників та власників Підприємства, оскільки згідно пояснень наданих гр. ОСОБА_4, засновником та керівником Підприємства згідно статутних документів, працівникам податкової міліції останній мав на меті здійснювати підприємницьку діяльність, проте статутні документи та печатки передав випадковому знайомому, який запропонував допомогу у підприємницькій діяльності, після чого вони не бачилися. При цьому документи та печатки вказаний чоловік засновнику та керівнику Підприємства (гр. ОСОБА_4) не повернув, крім того, останній жодного відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства не мав, угод від імені Підприємства не укладав та нікому це не доручав.

Також судами встановлено, що актом перевірки місцезнаходження підприємства за юридичною адресою від 28.12.2005 встановлено відсутність Підприємства за юридичною адресою, вказаною у ЄДР. Крім того, відповідно до висновку контролюючого органу від 30.05.2006 Підприємство не звітує з 04.02.2005.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 17 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Це повноваження з врахуванням норм Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 8. ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону УРСР від 25.06.1991 № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" (втратив чинність з 01.01.2011), платники податків і зборів (обов'язкових платежів), якими у відповідності до ст. 4 Закону є юридичні та фізичні особи, зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", підставами про постановлення судом рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Враховуючи наведене, встановлені факти ненадання відповідачем до державної податкової інспекції документів фінансової звітності більше року, що є порушенням встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності та є підставою для припинення такого суб'єкта господарювання, також приймаючи до уваги право органів державної податкової служби звертатися до суду з позовом про припинення юридичної особи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позовні вимоги про припинення Підприємства є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 5 Закону 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки (ч. 3 ст. 25 цього ж Закону).

Перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та будь-якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки не містить. Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним у випадках наступного усування обставин, що згідно зі ст. 27 Закону були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 38 Закону України № 755-IV передбачені підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, а саме: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України визначено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган як на підставу позовних вимог про визнання недійсним запису про державну реєстрацію посилався на те, що при створенні юридичної особи були порушені вимоги закону, які не можна усунути, а саме -реєстрація на підставну особу.

Судами під час розгляду справи не було встановлено порушень закону при здійсненні державної реєстрації Підприємства, які не можуть бути усунуті. Належні та допустимі докази (вирок суду щодо встановлення фіктивності підприємства, висновки експертизи тощо) позивачем не надано.

У свою чергу, Законом України "Про державну податкову службу в Україні", а також іншими законодавчими актами, не передбачено право органів державної податкової служби на звернення із позовами про визнання недійсним запису про державну реєстрацію з будь-яких підстав.

За таких обставин, а також зважаючи на положення наведених вище правових норм, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу права на звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсним запису про державну реєстрацію.

З урахуванням викладеного передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.08.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2010 у справі 10/327пн-ад (№ 2а-1283/09/1270) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко