Ухвала суду № 29086601, 28.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2013 року м. Київ К-29381/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 р.

у справі № 2а-8148/09/2570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укроптбакалія»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Укроптбакалія»(далі-позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі-відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2009 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.01.2009 р. №0000202320/0 та №0000212320/0.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Северінторг»за період з 01.01.2007 р. по 30.11.2008 р., за результатами якої складено акт від 30.12.2008 р. №15/23/01553439.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.10 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме -заниження суми податку на прибуток підприємства у 2007 р. на 14 549,00 грн., та пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -заниження суми податку на додану вартість на 11 640,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення рішення від 14.01.2009 р. №0000202320/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 21 823,50 грн. (у т.ч. за основним платежем -14 549,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -7 274,50 грн.) та №0000212320/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 460,00 грн. (у т.ч. за основним платежем -11 640,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -5 820,00 грн.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно вимог п.1.32 ст.1 вказаного Закону, господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На думку податкового органу порушення позивачем вказаних законодавчих приписів полягає у тому, що в 2007 р. позивачем віднесено до складу валових витрат підприємства суми сплачені ним за отримані від ПП «Северінторг»ремонтно-будівельні послуги для переобладнання об'єкта нерухомого майна під оптову продовольчу базу.

Так, податковий орган обґрунтовує свою правову позицію наявністю вироку Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.07.2008 р., яким притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 КК України, осіб, які здійснювали діяльність від імені ПП «Северінторг».

Вказаним вироком встановлено, що ПП «Северінторг»створено з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в незаконному переведенні безготівкових коштів у готівку.

Наведені обставини стали підставою для висновку податкового органу про те, що ремонтно-будівельні послуги ПП «Северінторг»не надавались, що призвело до протиправного формування позивачем складу валових витрат, а відтак і податкового кредиту.

Однак, із такими висновками контролюючого органу обґрунтовано не погодилась колегія суду апеляційної інстанції з огляду на те, що наявність у позивача первинних документів, як то -актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень, які відповідають за своєю суттю визначенню первинних документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»та є достатніми підставами для формування валових витрат, а відтак і податкового кредиту, свідчить на користь висновку, що дії позивача є правомірними та спростовують висновок відповідача про нереальний характер господарської операції між позивачем та ПП «Северінторг».

Окрім того, в акті перевірки податкова інспекція посилається на ту обставину, що податкові накладні, виписані ПП «Северінторг» містять певні недоліки.

Разом з тим, незначні недоліки податкових накладних не є підставою для їх не врахування в бухгалтерському обліку, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що накладні, видані ПП «Северінторг»у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість», оскільки з їх змісту можливо ідентифікувати учасників господарської операції, визначити їх податкові номери, з'ясувати ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, а також загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не було доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги задоволено обґрунтовано.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 р. у справі №2а-8148/09/2570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.