Ухвала суду № 29086607, 30.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2013 р. м. Київ К/9991/792/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року

у справі № 2а-2073/10/14/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства в місті Керчі»

до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим

про визнання протизаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства в місті Керчі» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим (далі -відповідач) про визнання протизаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002191502/3 від 01 лютого 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим № 0002191502/3 від 01 лютого 2010 року, яким до позивача застосований штраф в розмірі 39,16 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства в місті Керчі»3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ в м. Керчі АР Крим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в м. Керчі АР Крим провела невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2008 року Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства в місті Керчі», за результатами якої був складений акт № 1660/15-2/19195199 від 15 жовтня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у порушенні граничного терміну сплати суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2008 року по терміну сплати 30 липня 2008 року.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що: податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 391,60 грн., які були узгоджені згідно податкової декларації № 23024 від 21 липня 20087 року, були погашені із порушенням граничного строку сплати, а саме згідно платіжного доручення 936 від 29 серпня 2008 року.

01 лютого 2010 року на підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням процедури апеляційного узгодження ДПІ в м. Керчі АР Крим прийняла податкове повідомлення -рішення № 0002191502/3, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 391,60 грн. застосувала до позивач штраф в розмірі 10 % у сумі 39,16 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2008 року у розмірі 391,60 грн. були своєчасно сплачені позивачем до державного бюджету, що підтверджується платіжними дорученнями: № 563 від 08 липня 2008 року та № 645 від 11 липня 2008 року, з урахуванням того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2008 року у розмірі 391,60 грн. із затримкою 30 календарних днів згідно платіжного доручення № 936 від 29 серпня 2008 року.

Разом з цим, матеріали справи містять платіжні доручення № 563 від 08 липня 2008 року та № 645 від 11 липня 2008 року (арк. справи 50), якими підтверджується сплата узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації червень 2008 року (згідно графи «призначення платежу») у строк, визначений законом, тоді як у графі «призначення платежу»платіжного доручення № 936 від 29 серпня 2008 року (арк. справи 51) вказано: «відрахування податку на додану вартість згідно рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2008 року, за липень 2008 року».

Згідно пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафна санкція (штраф) -плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, для застосування цього штрафу необхідна наявність двох підстав: 1) наявність узгодженої суми податкового зобов'язання; 2) несплата цієї узгодженої суми податкового зобов'язання при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Ці факти мають бути належним чином встановлені податковим органом. Інших підстав для застосування штрафу не передбачено.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинінй на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу штрафних санкцій згідно спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ в м. Керчі АР Крим підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2010 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 травня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Н.Г. Пилипчук