Ухвала суду № 29086469, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р.Справа № 2а-10153/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. по справі № 2а-10153/12/2070

за позовом Директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Демос-Агро" Рязанової Олени Едуардівни

до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Демос-Агро", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, та просив скасувати податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції № 0011402340 від 03.03.2012 року; податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції № 0011412340 від 03.03.2012 року .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. по справі №2а-10153/12/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовані податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції № 0011402340 від 03.03.2012 року та № 0011412340 від 03.03.2012 року.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. по справі №2а-10153/12/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196, п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставами для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень стали викладені в акті перевірки № 320/234/37131555 від 20.02.2012 року (а.с.91-99) висновки податкового органу про неможливості реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ПП „Баварія - Ф", який має стан "9" (відсутність за місцезнаходженням) .

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ПП „Баварія - Ф" укладено договір поставки №1005-2 від 10.05.2011 року.

На підтвердження дійсності господарської операції позивачем надано податкову накладну №389 від29.08.2011р., податкову накладну № 332 від 25.10.2011р., податкову накладну № 386 від 27.10.2011р., податкову накладну №44100 від29.07.2011р., податкову накладну №472 від30.09.2011р., податкову накладну №471 від30.09.2011р., видаткову накладну №РН-29/08 від 29.08.2011р., видаткову накладну № РН-2510-14 від 25.10.2011р., видаткову накладну № РН-2710-11 від 27.10.2011р., видаткову накладну №РН-2907-30 від 29.07.2011р., видаткову накладну №РН-3009-38 від 30.09.2011р., видаткову накладну №РН-3009-39 від 30.09.2011р.

В актах перевірок податковий орган посилається на відсутність у ТОВ "Демос-Агро" документів, підтверджуючих перевезення товару постачальником на підтвердження виконання договору, укладеного між позивачем та ПП „Баварія - Ф" щодо фактичного переміщення товару.

До перевірки позивачем надані документи на перевезення товару, отриманого у ПП „Баварія - Ф", а саме: товарно-транспортні накладні від 29.07.2011р., від 29.08.2011р., від 30.09.2011р., від 30.09.2011р., від 25.10.2011р., від 27.10.2011р., які містяться в матеріалах справи.

За товари позивачем було перераховано на поточний рахунок ПП „Баварія - Ф" грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №2448 від 26.09.2011 р., №2742 від 21.11.2011 р., №2743 від21.11.2011 р.

Частина товару, придбана ТОВ "Демос-Агро" за договором поставки від 10.05.2011 р. № 1005-2 року використовувалась у власній господарській діяльності та в процесі використання стала непридатною, про що свідчать акти списання матеріалів (упаковки) від 30.08.201] р., 29.09.2011р., 31.10.2011р., 14.11.2010 р., 30.11.2011р.

ТОВ "Демос-Агро" орендує приміщення у Харківського обласного союзу споживчих товариств за адресою: Харківська обл.. Харківський р-н.. смт Безлюдовка, вул. Зміївська, б. 63-Б відповідно до Договору оренди № 82 від 01.06.2011р.; Харківська обл.. Харківський р-н.. с.Комуніст. вул. Докучаєва. буд. 2Ж відповідно до Договору оренди № 84 від 01.08.2011р. , що підтверджує наявність приміщень для зберігання товару.

Копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Не може бути прийнято до уваги посилання відповідача в акті перевірки стосовно відсутності контрагенту позивача - за місцезнаходженням , оскільки на підтвердження цього відповідачем не надано жодних доказів.

Спір по справі виник з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Позивачем до матеріалів справи було надано належні накладні та інші первинні документи, які підтверджують здійснення господарської операції позивача з ПП „Баварія - Ф" .

Стосовно формування валових витрат слід зазначити наступне.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як свідчать матеріали справи у позивача були в наявності всі документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції.

Слід зазначити, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту вчинення порушень позивачем, виявлених в акті перевірки позивача, відповідно вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. по справі № 2а-10153/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.