Ухвала суду № 29086448, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р.Справа № 2а-9303/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.,

представника позивача- Сидорук Т.П.,

представника відповідача- Черніченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-9303/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" (далі-ПАТ "Харківська бісквітна фабрика") до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі- СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові).

Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 02.08.2012р. за №0000320042 та №0000330042.

Не погодившись з даною постановою суду, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача.

За наслідками проведених податковим органом відпрацювань суб'єктів господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМ Україна" (далі- ТОВ "ДЕМ Україна"), Товариства з обмеженою відповідальністю "AZ-Харків" (далі- ТОВ "AZ-Харків"), Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Постач" (далі- ТОВ "НПП Постач"), Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Фортуна" (далі- ТОВ "С-Фортуна") з питань дотримання вимог податкового законодавства, було зроблено висновок про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій з позивачем, та встановлені ознаки нікчемності цих правочинів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що по взаємовідносинам з ТОВ "ДЕМ Україна", ТОВ "AZ-Харків", ТОВ "НПП Постач", ТОВ "С-Фортуна" позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та заявлено до бюджетного відшкодування відповідні суми витрат та сум податку на додану вартість, господарські операції були направлені на настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "AZ - Харків" за період березень, квітень, липень, вересень, листопад 2011 року, з ТОВ "ДЕМ Україна" за період лютий, березень, червень 2011 року, з ТОВ "НПП Постача" за період квітень 2011 року та з ТОВ "С-Фортуна" за період жовтень 2010 року, за результатами якої складений акт перевірки № 261/42-013/00377265 від 19.07.2012 року (т.1 а.с.35-60).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 02.08.2012 р. були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0000320042 від 02.08.12, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 10066,00 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 9396,00 грн., штрафні санкції у розмірі 670,00 грн.;

- № 0000330042від 02.08.12 року, яким зменшено суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 10848,00 грн., у т.ч. у розмірі 1426,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9005747328 від 20.12.2010 р.) за листопад 2010 р., у розмірі 2628,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9002438227 від 20.04.2011 р.) за березень 2011 р., у розмірі 2173,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9003672961 від 20.05.2011 р.) за квітень 2011 р., у розмірі 3046,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9004335385 від 20.06.2011 р.) за травень 2011 р., у розмірі 1462,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9007039837 від 19.08.2011 р.) за липень 2011 р., у розмірі 113,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9007871524 від 19.09.2011 р.) за серпень 2011 р. та штрафні санкції у розмірі 1146,00 грн. (т. 1 а.с.30,33)

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація викладена в акті документальної позапланової виїзної перевірки про те, що господарські операції між "Харківська бісквітна фабрика" та його контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем, на думку податкового органу, порушені вимоги податкового законодавства.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", а з 01.04.2011 року положеннями ПК України.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Щодо нарахування платником податку податкового кредиту, то до 01.01.2011 року цей порядок встановлювався Законом України "Про податок на додану вартість", а з 01.01.2011 року відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу(п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.14.1.18 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

Відповідно до п.200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вище викладене, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Як встановлено під час судового розгляду між позивачем та його контрагентами були укладені господарські договори.

Між позивачем та ТОВ "ДЕМ Україна" 27.01.2011 року було укладено договір купівлі-продажу № 94/11, згідно умов якого, ТОВ "ДЕМ Україна"(продавець), зобов'язується поставити та передати, а ПАТ "Харківська бісквітна фабрика"(покупець), прийняти та сплатити товар: сантехніка в асортименті, кількість згідно заявки та ціна - згідно специфікацій і накладних. (т.2 а.с.51).

Між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ТОВ "AZ-Харків" було укладено договір поставки № 01/103 від 01.03.2011 р., згідно умов якого ТОВ "AZ-Харків" зобов'язується передати у власність позивача товар: елементи живлення, вартість та кількість яких визначається згідно накладних (т.3 а.с. 91-92).

28.03.2011 р. між позивачем та ТОВ "НПП Постача" укладений договір № 249/11, згідно умов якого, ТОВ "НПП Постача" зобов'язується поставити та передати у власність позивачу обладнання (далі - товар), а ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного договору (т.3 а.с. 186-187).

Між позивачем та ТОВ "С-Фортуна" укладений договір № 833/09 від 08.12.2009 року, відповідно до умов якого, ТОВ "С-Фортуна" зобов'язується передати, а покупець, ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", прийняти та сплатити за сантехнічне обладнання(т.3 а.с. 212).

Посилання апелянта на те, що при перевірці по ланцюгу постачання контрагентів встановлено їх відсутність за юридичною адресою, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.185,1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.13.1 ст. 188 ПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік(стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Доводи апеляційної скарги стосовно неналежного оформлення податкової накладної, виписаній ТОВ "С-Фортуна", в якій зазначено в полі «умови поставки» замість «форми цивільно-правового договору»: Договір №0000044 від 22.01.2010 р.», а до перевірки надано договір від 08.12.2009 р.№833/09, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки п.п.7.2.1 п.7.2 мт.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає таких обов'язкових реквізитів як «умови поставки» та «форма цивільно-правового договору».

Позивачем по взаємовідносинам з вище зазначеними контрагентами відповідні суми витрат та суми податку на додану вартість були включені до складу валових витрат та заявлені до бюджетного відшкодування.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчинених господарських операцій позивачем з ТОВ "ДЕМ Україна", ТОВ "AZ-Харків", ТОВ "НПП Постач", ТОВ "С-Фортуна" та правомірності віднесення до складу валових витрат та заявлені до бюджетного відшкодування відповідних сум витрат та сум податку на додану вартість.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними з вище зазначених підстав та такими, що не впливають на висновку суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року по справі № 2а-9303/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 04.02.2013 р.