Ухвала суду № 29086445, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/4586/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.,

представника позивача- Запорожець В.В.,

представника відповідача- Войтенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-1670/4586/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 р. задоволено частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (далі- ТОВ "Кремікс")

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби (далі- Кременчуцька ОДПІ).

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 10.05.2012 року № 0007972301/531 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 216 234 грн. з них основний платіж - 172 757 грн., штрафні санкції - 43 477 грн.; № 0007962301/530 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 880 643 грн. 24 коп. з них за основним платежем - 765 283 грн. 87 коп., штрафними санкціями 115 359 грн. 37 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, Кременчуцька ОДПІ подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "Кремікс" , встановлено заниження валового доходу на загальну суму 1029540 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Новий Геліодор», ПП ОСОБА_1, ТОВ «Сембі-Сервіс». За результатами перевірки зазначених контрагентів, відповідачем встановлена відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності , технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. За результатами опрацювання первинних бухгалтерських документів позивача, апелянт вважає, що реальність господарських відносин ТОВ "Кремікс" з вище зазначеними контрагентами не підтверджена , укладені правочини є нікчемними.

Також апелянт зазначив, що ТОВ «Кремікс» в перевіряємому періоді, суму кредиторської заборгованості за векселями переданими ТОВ «Дельта-Плюс» не включило до складу валових доходів, як безповоротну фінансову допомогу.

Колегія суддів , вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що по заборгованості позивача по оплаті виданих векселів, не закінчився строк позовної давності щодо їх сплати, а тому у відповідача були відсутні правові підстави вважати, що наведена кредиторська заборгованість є безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягає віднесенню до складу валового доходу. По взаємовідносинам з ТОВ «Новий Геліодор», ПП ОСОБА_1, ТОВ «Сембі-Сервіс» реальність здійснення господарських операцій підтверджена фактичними обставинами справи та належними первинними документами.

Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Під час судового розгляду встановлено, що у період з 12.03.2012 рок по 06.04.2012 року податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької ОДПІ здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 13.04.2012 року № 805/22-209/30748505 (а.с.20-100 т. 1).

На підставі вище зазначеного акту, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.05.2012 року:- № 0007972301/531, про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 174 952 грн., за штрафними санкціями - 44 084 грн.;- № 0007962301/530, про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем - 769 027 грн. 04 коп., за штрафними санкціями - 115 502 грн. 76 коп. (а.с. 101,104 т.1). Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, щодо донарахування податкових зобов*язань з податку на додану вартість та з податкових зобов*язань з податку на прибуток колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Порядок оподаткування податком на прибуток та підстави формування валових витрат платника податку, в період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року визначались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства».

Так, згідно п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, окрім іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01 квітня 2011 року порядок формування валових витрат визнається Податковим кодексом України (далі ПК України).

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

В свою чергу, порядок оподаткування податком на додану вартість та підстави формування податкового кредиту, в період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року визначались Законом №168, а з 01.01.2011 р. -ПК України.

Відповідно до п.п.7.4.1. ст.. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

Під час судового розгляду встановлено , що між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (продавець) укладено договори поставки товару від 24.09.2010 року,29.09.2010 р.,05.10.2010 р.,29.11.2010р. за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а той в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити сою товарну. Місце і умови передачі товару - склад покупця с. Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область на умовах СРТ (т.2, а.с. 20,24,33,41)

На підставі зазначеного договору ФОП ОСОБА_1, були виписані видаткові та податкові накладні(т.2, а.с.21,23,25,32,34,42,46,47,54).

Факт перевезення товару підтверджується копіями товарно-транспортних накладних(т.2а.с.22,26-31,35-39,43-45,48-53).

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі та підтверджується банківськими виписками(т.2 а.с. 91-92).

Придбана у ФОП ОСОБА_1 соя використовувалась позивачем у власній господарській діяльності - для виробництва замінника молока, який в подальшому реалізовувався покупцям, що підтверджується реєстром покупців.

12.08.2010 року між позивачем та ТОВ "Новий Геліодор" укладено договір купівлі-продажу № 12082010, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю продукцію, зазначену у специфікації. Згідно специфікації № 1 до договору подавець поставляє покупцю лінію гранулювання вартість з ПДВ - 3 567 367,80 грн.(т.2 а.с.12,13).

ТОВ "Новий Геліодор" виписано позивачу податкову накладну № 93006 на загальну суму 660 000 грн., в т.ч. ПДВ - 110 000 грн.(т.2а.с.16).

30.09.2010 року позивачем здійснено предоплату за поставку лінії гранулювання на суму 660 000 грн.(т.2а.с.14,15).

Протоколом-погодженням до договору сторони погодили вважати попередньою оплатою за куксовіт-біотін, перераховану платіжним дорученням від 30.09.2010 року № 12 в сумі 660 000 грн. за лінію гранульовану згідно договору купівлі-продажу від 12.08.2010 року № 12082010.(т.2а.с.17).

Згідно видаткової накладної від 06.01.2011 року № ГЕ-06011 позивач придбав у ТОВ "Новий Геліодор" куксовіт біотін 2 % кількістю 1 650 грн. на загальну суму 660 000 грн.(т.2а.с.19).

Придбаний у ТОВ "Новий Геліодор" вітамін куксовіт біотін використано для виготовлення кормів для тварин (преміксів), які в подальшому реалізовувались, зокрема, ТОВ "Агро-Овен", ТОВ "Агро-Рось", АП "Благодатненський птахопром", що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

На підтвердження реального характеру господарської операції позивачем надані суду наступні копії документів: договір № 25/07 від 25.07.2010 року, акт виконаних робіт від 06.01.2011 року, ліцензія АВ №545701, ліцензійна картка серії АА №583973, сертифікат якості на куксовит біотин 2%.

24.01.2011 року позивачем укладено із ТОВ "Сембі-Сервіс" договір на транспортно-експедиторські послуги № 4, за умовами якого виконавець зобов'язується доставити довірений йому замовником вантаж - с/г культури, до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за експедирування вантажу встановлену плату (т.2а.с.73).

Сторонами договору 21.10.2011 року складено акт виконаних робіт № 22, згідно якого виконавець виконав транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу у жовтні 2011 року по маршруту м. Кременчук Полтавської області - м. Ізюм Харківської області, вартість робіт становить 7003 грн. 67 коп., з них ПДВ 1 167 грн. 28 коп.(т.2 а.с.75).

Факт здійснення транспортно-експедиційних послуг підтверджується товарно-транспортною накладною, копія якої міститься в матеріалах справи.

ТОВ "Сембі-Сервіс" виписано позивачу податкову накладну від 21.10.2011 року № 22 на загальну суму 7 003 грн. 67 коп., з них ПДВ 1 167 грн. 28 коп. (т.2а.с.76).

Розрахунок за отримані послуги здійснювались у безготівковій формі та підтверджується банківською випискою(т.2 а.с.77).

Позивачем укладено зазначений договір з метою виконання умов договору із ДП ДАК "Хліб України" Ізюмським державним комбінатом хлібопродуктів щодо поставки останньому продукції.(т.3, а.с.9-10).

Зважаючи на вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчинених господарських відносин з вище зазначеними контрагентами.

Щодо донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 292069,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Дельта-Плюс», колегія суддів зазначає.

Фактичною підставою донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 292 069,00 грн. є висновок викладений в акті перевірки, що позивачем не включено в 3 кварталі 2010 року до складу валового доходу кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності за векселями на суму 1 168 276 грн., виданими підприємству ТОВ "Дельта-Плюс".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 25.09.2004 року між позивачем та ТОВ "Дельта-Плюс" укладено договір №251004/24 купівлі-продажу обладнання. Розрахунок по договору здійснено простими перевідними векселями на загальну суму 1 168 276 грн., що підтверджується актами прийому-передачі векселів. Векселі були передані строком за пред'явленням, але не раніше 03.04.2012 року.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що сплив строк позовної давності за вимогами, що випливають з простого векселя, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки строк сплати за векселями визначений «до пред'явлення, але не раніше 03.04.2012 року».

Таким чином, строк позовної давності по векселям випущеними позивачем починається з 03.04.2012 року.

Посилання апелянта на те, що товар позивачем був придбаний на 480000,00 грн., а векселів було передано на 1168276,00 грн., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки податковим органом не в повній мірі були досліджені бухгалтерські документи, щодо поставок за договором з ТОВ «Дельта-Плюс», період за який проводилася перевірка складає з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р., а поставка товару здійснювалась у 2004-2005 роках.

Доводи апеляційної скарги, стосовно відсутності у контрагента позивача складських приміщень, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, трудових ресурсів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік(стан) певного платника податку від інших осіб, від перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в період проведення перевірки строк позовної давності по оплаті вказаних векселях не закінчився, а тому у відповідача були відсутні правові підстави вважати, що наведена кредиторська заборгованість є безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягає включенню до складу валового доходу.

Інші доводи апеляційної скарга правомірності висновків суду не спростовують, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Враховуючи вище викладені обставини справи та положення правових норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про безпідставність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 р. по справі № 2а-1670/4586/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 04.02.2013 р.