Рішення № 29079051, 29.01.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" січня 2013 р. Справа № 5/5007/1372/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Петровський Ф.А., довіреність від 31.12.2012 р.,

від відповідача: Паламарчук О.А., довіреність від 25.12.2012 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МП БІОПРОДУКТ" (м.Київ)

до Фізичної особи - підприємця Гринишина Ярослава Євгеновича (м.Андрушівка, Житомирська область)

про стягнення 266155,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МП БІОПРОДУКТ" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємця Гринишина Ярослава Євгеновича 266155,00грн. заборгованості, у відповідності до умов договору уступки права вимоги заборгованості від 02.04.2012 р., укладеного між ТОВ "Агробізнес-Захід" та ТОВ "МП БІОПРОДУКТ", за яким позивачу передано право вимоги у підприємця Гринишина Ярослава Євгеновича заборгованості за договором купівлі-продажу №01-09/08 від 01.09.2008 р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.12.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №.5/5007/1372/12 та призначено розгляд справи на 03.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.01.2013 р. розгляд справи відкладено на 29.01.2013 р.

25.01.2013р. на адресу суду від позивача надійшли письмові заперечення на відзив представника відповідача (вх.№1262 від 25.01.2013р.) з доказами надіслання заперечень відповідачу (а.с.43-49).

В засіданні суду представник позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви та просить позов про стягнення 266155,00 грн. боргу задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вх.№112/13 від 03.01.2013 р., а.с.39) та розширеному відзиві на позовну заяву (вх.№1476/13 від 29.01.2013 р., а.с.53-54).

Зокрема, у відзиві на позовну заяву підприємець Гринишин Я.Є. зазначив, що не визнає позовних вимог у повному обсязі, з наступних підстав:

- по-перше, згідно пункту 8.4. договору купівлі-продажу №01-09/08 від 01.09.2008 р., жодна сторона не має права передавати свої зобов'язання по цьому договору третім особам без письмової згоди на це другої сторони, тому вважає що позовні вимоги не є обгрунтованими, оскільки договір про відступлення права вимоги (цесії) від 02.04.2012р. підписано без письмової згоди на це підприємця Гринишина Я.Є.;

- по-друге, згідно наданого позивачем договору уступки права вимоги (цесії) передбачено порядок передачі вимоги та здійснення оплати за неї, однак не визначено безпосередньо моменту переходу прав вимоги. Натомість визначено лише ціну уступки права вимоги (п.1 договору). Відповідач вважає, що оскільки договором цесії не визначено момент переходу права вимоги, такий договір не може породжувати будь-яких прав для позивача щодо виконання зобов'язань СПД Гринишиним Я.Є. Крім цього, позивачем не надано доказів оплати вимог.

За змістом розширеного відзиву на позовну заяву (а.с.53-54) відповідач вважає, договір відступлення права вимоги (цесії) від 02.04.2012 р. за своєю суттю є договором факторингу, що регулюється статтями 1077-1086 ЦК України. Вказує, що факторинг є фінансовою послугою, на здійснення якої необхідно отримувати відповідну ліцензію як фінансової установи, в той час як позивач не надав доказів того, що він має право на здійснення операцій факторингу. Посилаючись на зазначене та вказуючи, що ТОВ "МП "БІОПРОДУКТ" не є банком чи іншою фінансовою установою, відповідач вважає укладений договір уступки права вимоги недійсним з підстав відсутності процесуальної дієздатності позивача на його підписання.

У розширеному відзиві на позовну заяву відповідач також наголошує на тому, що у договорі уступки права вимоги (цесії) не визначено безпосередньо моменту переходу прав вимоги, що відповідач вказує істотною умовою такого договору, а тому вважає вищевказаний договір цесії неукладеним. Зазначає, що вимоги можуть бути пред'явлені протягом трьох років з моменту спливу строку виконання (30.11.2012 р.), а тому оскільки позов не пред'явлено особою, якій дійсно належать вимоги за договором купівлі-продажу №01-09/08 від 01.09.2008 р., позовні вимоги не можуть бути задоволені взагалі.

Крім того, в засіданні суду відповідачем подано клопотання (а.с.51), в якому відповідач зазначив, що не вважає за можливе будь-які подальші дії у справі без залучення у якості третьої особи без самостійних вимог ТОВ "Агробізнес-Захід", оскільки винесення рішення у справі без залучення даної особи може вплинути на її права та обов'язки, тому просить залучити ТОВ "Агробізнес-Захід" до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

За статтею 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Розглядаючи заявлене відповідачем клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Агобізнес-Захід", суд зауважує, що залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог відповідно до приписів статті 27 Господарського процесуального кодексу України здійснюється господарським судом на відповідних підставах, якщо рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі.

В абзаці 5 пункту 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, коли судом розглядається спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи є така особа, або ж рішення у справі має містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Не знайшовши відповідних правових підстав, господарський суд має право відмовити у задоволенні клопотання про залучення третіх осіб без самостійних вимог до участі у справі.

У даному випадку, оскільки ТОВ "Агробізнес-Захід" не є безпосереднім учасником правовідносин між позивачем та відповідачем, та внаслідок передачі свого права вимоги до відповідача про стягнення боргу за договором купівлі-продажу №01-09/08 від 01.09.2008 р., в суду відсутні підстави вважати, що рішення у даній справі будь-яким чином може вплинути на права та обов'язки ТОВ "Агробізнес-Захід", в т.ч. матеріальні, а тому, й правові підстави для задоволення відповідного клопотання підприємця Гринишина Я.Є. про залучення вказаної особи до участі у справі - відсутні. У задоволенні клопотання відповідача суд відмовляє.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2008р. між підприємцем Гринишиним Ярославом Євгеновичем як покупцем укладено договір №01-09/08 купівлі-продажу з продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес-Захід", за яким підприємець придбав у ТзОВ "Агробізнес-Захід" майно, згідно зазначеного у договорі переліку, загальною вартістю 275155,00 грн. (а.с.7-8).

За умовами вказаного договору купівлі-продажу (п.4.1.), покупець - підприємець Гринишин Я.Є. зобов'язався здійснити оплату придбаного майна продавцю ТОВ "Агробізнес-Захід" в термін до 30.11.2009 р.

Відповідно до п.8.1. вказаного договору купівлі-продажу, даний договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Згідно пункту 8.4. договору купівлі-продажу, жодна із сторін не має право передавати свої зобов'язання по цьому договору третім особам без письмової згоди другої сторони.

Майно згідно визначеного у договорі купівлі-продажу від 01.09.2008 р. переліку було передано продавцем підприємцю Гринишину Я.Є. за актом приймання-передачі майна від 30.09.2008р. без будь-яких претензій зі сторони покупця (а.с.9), що свідчить про належне та повне виконання продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес-Захід" взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу №01-09/08.

Водночас, підприємець Гринишин Я.Є. не виконав своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 01.09.2008 р. у встановлені договором строки та розмірі, що стало підставою для звернення ТОВ "Агробізнес-Захід" з претензією від 02.12.2009р. за вих.№42 щодо сплати заборгованості в сумі 275155,00грн. (а.с.10,11).

Вказана претензія була отримана підприємцем Гринишиним Я.Є. 15.12.2009 р. (а.с.10), проте, кошти на часткове погашення суми заборгованості 275155,00грн. сплачені були підприємцем лише в період з 08.09.2010р. по 30.03.2011р., в загальній сумі 9000,00грн. (картка рахунку за банківськими виписками - а.с.17).

За таких обставин, 02.04.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес-Захід" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "МП БІОПРОДУКТ" договір уступки права вимоги (цесії) (а.с.12-13), в порядку та на умовах якого цедент (ТзОВ "Агробізнес-Захід") передає цесіонарієві (ТОВ "МП "БІОПРОДУКТ"), а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за зобов'язаннями підприємця Гринишина Ярослава Євгеновича (боржник) за договором №01-09/08 купівлі-продажу від 01.09.2008р. (первинний договір), укладеного між останнім та цедентом по оплаті за передане майно на суму 266155,00 грн. Ціна уступки вимоги складає 27000,00 грн. Оплата проводиться не пізніше 31.12.2013 р.

Відповідно до пункту 2 договору уступки вимоги (цесії), за цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання наступних зобов'язань: проведення оплати вартості майна, переданого йому цедентом за первинним договором та оплати штрафних санкцій за порушення строків розрахунків.

Згідно пункту 4 договору уступки права вимоги (цесії), цесіонарій зобов'язаний повідомити боржника про уступку вимоги.

У відповідності до п.9 договору уступки права вимоги (цесії), цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, цесіонарій за договором уступки права вимоги (цесії) - ТОВ "МП "БІОПРОДУКТ" надіслав підприємцю Гринишину Я.Є. листа за №732 від 14.11.2012 р., в якому повідомив про укладення договору уступки права вимоги (цесії) між ТОВ "МП "БІОПРОДУКТ" та ТзОВ "Агробізнес-Захід", за яким право останнього вимагати сплати заборгованості за договором купівлі-продажу №01-09/08 від 01.09.2008 р. в сумі 266155,00 грн. перейшло до ТОВ "МП "БІОПРОДУКТ".

В цьому ж листі ТОВ "МП-БІОПРОДУКТ" вимагало негайного перерахування суми боргу - 266155 грн. за вказаними в листі реквізитами.

З листом №732 надіслано також копію договору уступки права вимоги (цесії), докази направлення вказаних документів надано до матеріалів справи (а.с.14,15,16).

Невиконання підприємцем Гринишиним Я.Є. вимоги щодо перерахування заборгованості й стало підставою для звернення ТОВ "МП-БІОПРОДУКТ" з даним позовом до суду.

Розглядаючи питання про законність та обгрунтованість позовних вимог, господарський суд враховує вищевикладені встановлені обставини справи, а також, наступне.

Предметом даного судового розгляду є вимоги нового кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості у розмірі вартості переданого товару, строк виконання зобов'язання з оплати якого був встановлений договором купівлі-продажу №01-09/08 від 01.09.2008 р. - до 30 листопада 2009 року.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Отже, оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті отриманого майна був встановлений договором між сторонами, відповідач повинен був сплатити борг у вказаний строк - до 30 листопада 2009 року, однак свого зобов'язання не виконав.

З викладеного вбачається, що на момент укладення договору уступки права вимоги (цесії) від 02.04.2012 р., підтвердженим є факт наявності у ТзОВ "Агробізнес-Захід" права вимоги від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 655 Цивільного кодексу України, яке за договором цесії передано кредитором - ТзОВ "Агробізнес-Захід" новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "МП "БІОПРОДУКТ".

Так, відповідно до положень ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює момент, на який визначається обсяг прав, що переходять до нового кредитора, та умови здійснення цих прав. Таким моментом є момент переходу цих прав. При цьому, оскільки правочин визначається як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України), то такі права та обов'язки слід вважати такими, що виникли в момент, з якого правочин визнається вчиненим.

Таким чином, моментом переходу прав до нового кредитора є момент, у який згода з усіх істотних умов договору про заміну кредитора виражена в формі, яка для таких договорів є обов'язковою.

З аналізу викладеного вбачається, що позивач набув право вимоги до підприємця Гринишина Я.Є. суми в розмірі 266155,00 грн. з моменту укладення договору про уступку права вимоги (цесії), а саме з 02.04.2012 р., тому доводи відповідача з даного приводу не є обгрунтованими, а, отже, не приймаються судом до уваги.

Згідно ст.517 Цивільного кодексу України "Докази прав нового кредитора у зобов'язанні", первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Як уже зазначалось, згідно поданих до справи доказів, у позивача наявні документи, що засвідчують право кредитора, яке йому було передано за договором уступки права вимоги (цесії) від 02.04.2012 р., тобто, права позивача як нового кредитора відповідно до приписів зазначеної статті є документально підтвердженими.

Відповідно до ст.516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч.2 ст.518 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

У даному випадку, наявними матеріалами справи належним чином підтверджується письмове повідомлення позивачем боржника про заміну кредитора щодо обов'язку сплатити 266155,00 грн. боргу за договором купівлі-продажу №01-09/08 від 01.09.2008 р. та надіслання відповідних доказів на підтвердження даної обставини.

При цьому, стосовно посилань відповідача на умову пункту 8.4. договору купівлі-продажу №01-09/08, суд зауважує, що як було встановлено судом та про що зазначалось вище, свої зобов'язання продавця, які визначені ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу від 01.09.2008р. ТзОВ "Агробізнес-Захід" виконав особисто та належним чином, передавши обумовлений договором товар підприємцю Гринишину Я.Є. за актом прийому-передачі майна від 30.09.2008р. Натомість, письмового погодження з боржником укладення договору уступки права (в даному випадку - права вимоги до боржника щодо сплати боргу) - договір купівлі-продажу №01-09/08 від 01.09.2008 р. не передбачає. А тому, доводи відповідача з даного приводу суд вважає безпідставними.

Надуманими є також твердження відповідача про те, що договір відступлення права вимоги (цесії) від 02.04.2012 р. за своєю суттю є договором факторингу та є недійсним внаслідок відсутності процесуальної дієздатності позивача на підписання такого договору, осільки позивачем не є фінансовою установою та не має ліцензії на надання фінансових послуг. Такі доводи відповідача не відповідають приписам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, оскільки для укладення договору щодо заміни кредитора у зобов'язанні (ст.514 ЦК України) позивач не мав бути фінансовою установою та не потребував жодної ліцензії. Тобто, доводи відповідача не грунтуються на законі, тому не приймаються судом до уваги.

Заперечуючи обгрунтованість позовних вимог, відповідач також, вказував, що вимоги можуть бути пред'явлені протягом трьох років з моменту спливу строку виконання (30.11.2012 р.), а тому оскільки позов не пред'явлено особою, якій дійсно належать вимоги за договором купівлі-продажу №01-09/08 від 01.09.2008 р., позовні вимоги не можуть бути задоволені взагалі.

При цьому, стверджуючи про можливість звернення з вимогою до суду протягом трьох років з моменту спливу строку виконання, відповідач, однак, не звертався до суду із заявою про застосування позовної давності, як це передбачено ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України. Проте, на заперечення відповідача з даного приводу суд відзначає таке.

Згідно ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч.1, ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 262 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Разом з тим, приписами статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст.264 ЦК України).

Згідно ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У даному випадку, щодо вимоги про сплату боргу за передане майно перебіг позовної давності розпочався з дня спливу визначеного договором строку виконання даного зобов'язання - 30.11.2009 р.

При цьому, перебіг позовної давності неодноразово переривався внаслідок вчинення відповідачем дій, які свідчать про визнання ним боргу, а саме - здійсненням у період з 08.09.2010 р. по 30.03.2011 р. часткових оплат за передане йому майно за договором №01-09/08 від 01.09.2008 р. Згідно наявних у справі доказів, остання оплата, підставою якої, згідно призначення платежу, вказано "Договор 01-09/08 (01.09.08) за майно", здійснена відповідачем 30.03.2011 р. (а.с.17). Отже, відповідно до норм ч.1, ч.3 ст.264 ЦК України, саме з даної дати розпочався перебіг загального строку позовної давності після переривання.

При цьому, позивач звернувся з позовом у даній справі 29.11.2012 р., згідно відбитку штемпеля поштового відділення на поштовому конверті про направлення позовних матеріалів до господарського суду Житомирської області (а.с.19). Тобто, доводи відповідача з даного приводу жодним чином не знайшли свого підтвердження.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не подав суду доказів сплати боргу; доводи відповідача, згідно наявних матеріалів справи, не підтверджені документально, спростовуються вищевикладеними встановленими обставинами справи та нормами права.

Натомість, позивач обгрунтував свої вимоги до відповідача належними та допустимими доказами по справі, тому, господарський суд позов ТзОВ "МП БІОПРОДУКТ" вважає заявленим відповідно до чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, заборгованість в сумі 266155,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Гринишина Ярослава Євгеновича (13400, Житомирська область, м.Андрушівка, вул.Лисенко,31, ідентифікаційний номер 3075408976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МП БІОПРОДУКТ" (01034, м.Київ, вул.Рейтарська, буд.21/13, кв.3, ідентифікаційний код 35289175):

- 266155,00 грн. заборгованості,

- 5323,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.02.13

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу, 3 - відповідачу