Постанова № 29078770, 31.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. Справа № 5023/4678/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Ісаєвій А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Мельника В.В. (дов. №14-327 від 16.03.2012р.),

відповідача - Фуркал В.В. (дов. №07 від 03.01.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. 93Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. у справі № 5023/4678/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія,

про стягнення 4 838 892,71 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2012р. (суддя Лаврова Л.С.) припинено провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 441957 грн. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу в розмірі 3 611 826,52 грн., пеню - 155 517,26 грн., 7% штрафу в сумі 196 031,77 грн., 3% річних - 62 436,99 грн., інфляційні втрати в розмірі 19 574,15 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 64 380 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2012р. по справі № 5023/4678/12 до 01.02.2013р.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погодилось з рішенням суду першої інстанції та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2012р. у справі № 5023/4678/12 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 155 517,26 грн. та 7% штрафу у сумі 196031,77 скасувати, прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення пені у сумі 155 517,26 грн. та 7% штрафу у сумі 196 031,77 грн. задовольнити у повному обсязі; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2012р. у справі №5023/4678/12 залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Скарга обґрунтована тим, що ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України зазначають, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції великі порівняно із збитками кредитора та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд має право зменшити розмір неустойки. Оскільки в оскаржуваному рішенні обґрунтування щодо наявності збитків надано не було, то, відповідно, суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст.551 ЦК України. В зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до умов договору та не розрахувався за поставлений природний газ у повному обсязі навіть на день подачі апеляційної скарги, позивач правомірно нарахував пеню у розмірі 311034,52 грн. та 7% штрафу у розмірі 392063,53 грн. Як зазначає апелянт, суд повинен при прийнятті рішення прийняти до уваги не лише негативні наслідки, які настануть у відповідача, а і негативні наслідки спричинені ПАТ «НАК «Нафтогаз України» від прострочення виконання зобов'язання відповідача, а також зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, як зазначає позивач, у відповідності до п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №14/1907/11 від 30.09.11р. у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Тобто, на думку позивача, погоджуючи пункти договору шляхом його підписання уповноваженими особами та скріплюючи печатками підприємства, відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору купівлі-продажу природного газу, в тому числі і щодо нарахування неустойки (пеня та штраф).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №678 від 25.01.2013р.) та його представник у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечують та просять рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що виходячи з об'єктивної оцінки обставин справи, наслідків порушення господарського зобов'язання та самого господарського зобов'язання, господарський суд, приймаючи рішення по справі, прийшов до вірного висновку про зменшення штрафних санкцій. Даний висновок ґрунтується на наявних у матеріалах справи документах, поданих КП БРР «Балаклійські теплові мережі» на підтвердження обґрунтованості його клопотання про зменшення штрафних санкцій, а саме: пояснень КП БРР «Балаклійські теплові мережі», викладених у відзивах на позовну заяву позивача з доданими до них документами, балансу КП БРР «Балаклійські теплові мережі» станом на 30.09.2012р. та звіту КП БРР «Балаклійські теплові мережі» про фінансові результати за 9 місяців 2012р. Також було надано докази наявності заборгованості за надані послуги з теплопостачання, наявність заборгованості з боку держави по відшкодуванню пільг і субсидій, обставини, що унеможливлювали перерахування коштів зі спеціального рахунку підприємства у зв'язку з неправомірним накладенням арешту податковою службою, а також інші обставини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В жовтні 2012р. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з КП БРР "Балаклійські теплові мережі" суми основної заборгованості в розмірі 4 053 783,52 грн., пені в розмірі 311034,52 грн., 3% річних в розмірі 62436,99 грн., 7% штрафу в розмірі 392063,53 грн., інфляційні втрати в розмірі 19574,15 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 14/1907/11 купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 року.

Позов обґрунтовано тим, що 30.09.2011 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", постачальником, та КП БРР "Балаклійські теплові мережі", покупцем, укладено договір № 14/1907/11 купівлі - продажу природного газу, згідно з яким продавець зобов'язався передати покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.3. договору, приймання - передача газу переданого покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання - передачі газу.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Як свідчать матеріли справи, позивач, виконуючи свої зобов'язання протягом жовтня - грудня 2011 року, січня - квітня 2012 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 7 415 795,82 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Зазначені акти складені згідно вимог діючого законодавства, підписані та скріплені відповідними печатками підприємств.

Однак, відповідач, порушуючи умови договору, свої зобов'язання за договором виконав лише частково, сплативши за поставлений природний газ грошові кошти в сумі 3362012,30 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 053 783,52 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи, відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ в сумі 441 957 грн. за рахунок компенсації різниці в тарифах, компенсації субсидій та поточних платежів підприємства - відповідача.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в сумі 441957 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, непогашена заборгованість відповідача за поставлений природний газ складала 3611826,52 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання покупця по зазначеному вище договору, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 3611826,52 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого належною до сплати сумою є 311034,52 грн.

Крім того, п. 7.2 договору сторони обумовили, що за прострочення платежу понад 30 днів покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Позивачем нараховано 7% штрафу у розмірі 392063,53 грн., що не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2012 року відповідачем надано до суду клопотання про уточнення суми основного боргу та зменшення штрафних санкцій (вх. №24546), в якому відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача та стягнути 1% від нарахованої позивачем суми штрафних санкцій (пені, 7% штрафу), розстрочити виконання рішення щодо стягнення основного боргу у розмірі 579825,54 грн., розстрочити виплату суми пені, 7% штрафу, 3% річних та інфляційних витрат на 24 місяці у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства, яке утворилося внаслідок затримки бюджетного фінансування на покриття збитків понесених підприємством з різниці в тарифах.

Як зазначає відповідач, фінансова база КП БРР «Балаклійські теплові мережі» залежить від коштів виділених Державним бюджетом України. На даний час КП БРР «Балаклійські теплові мережі» знаходиться у скрутному фінансовому становище. Так, за 9 місяців 2012р. дохід КП БРР «Балаклійські теплові мережі» від надання послуг з теплопостачання склав 18923 тис.грн., витрати на надання послуг 24085 тис.грн., збитки склали 2824 тис.грн. Збитковість підприємства пояснюється не покриттям діючими тарифами фактичних витрат підприємства із-за постійного зростання цін на енергоносії та тривалою процедурою затвердження тарифів. Тільки за 2011-2012р.р. підприємство понесло збитків по різниці ціни на газ для бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств в сумі 2972,9 тис.грн. Заборгованість абонентів за надані послуги з теплопостачання станом на 01.10.2012р. склала 6106,46 тис.грн., в т.ч. за надані послуги населенню 5589,18 тис.грн., госпрозрахунковим підприємствам 241,57 тис.грн., бюджетним установам 208,65 тис.грн., по відшкодуванню пільг і субсидій 67,06 тис.грн.

Відповідно до п.1.1 договору № 14/1907/11 купівлі - продажу природного газу, імпортований природний газ поставляється для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Тому, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, беручи до уваги майновий стан Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", а також зважаючи на те, що розмір нарахованої позивачем у позовній заяві пені та 7% штрафу є надмірно великими, а також враховуючи у всій сукупності доводи відповідача щодо зменшення розміру пені та 7% штрафу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо зменшення розміру пені та 7% штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на 50%, тобто задоволенню підлягає стягнення з відповідача сума пені у розмірі 155 517,26 грн. та 7% штрафу у розмірі 196 031,77 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 62436,99 грн. та інфляційних втрат в розмірі 19574,15 грн. підлягають задоволенню.

Щодо надання розстрочки виконання рішення суду на 24 місяці з моменту його ухвалення, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в клопотанні та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, скрутне фінансове становище КП БРР «Балаклійські теплові мережі» зумовлене непокриттям діючими тарифами фактичних витрат підприємства через постійне зростання цін на енергоносії та тривалою процедурою затвердження тарифів на державному рівні.

Так відповідач зазначив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 року, було укладено Договір № 1329/517 "Про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування", згідно якого за рахунок державного бюджету виділяються кошти на погашення кредиторської заборгованості за спожитий природний газ підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню, яка утворилася станом на 01.12.2012 року та залишалася непогашеною на дату проведення взаєморозрахунків, (на покриття заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу № 14/1907/11 від 30.09.201 року) в розмірі 2 882 000,98 грн., тобто кошти субвенцій на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Стороною вищезазначеного договору, а також отримувачем коштів є ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Крім того, як зазначає відповідач, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" був укладений договір № 3304 "Про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету", згідно якого за рахунок державного бюджету виділяються кошти на проведення компенсацій пільг та субсидій в рахунок погашення кредиторської заборгованості за спожитий природний газ підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню, та залишилася непогашеною на дату проведення взаєморозрахунків, у розмірі 150000 грн., тобто кошти субвенцій на погашення заборгованості за теплову енергію.

Стороною вищезазначеного договору, а також отримувачем вищевказаних коштів є ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" .

Відповідно до положень ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі, а також врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.351 ЦПК України і ст.121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку посилання відповідача на важкий фінансовий стан є винятковою обставиною в розумінні ст.121 ГПК України, а відтак місцевим господарським судом правомірно відстрочено виконання рішення суду до 01.02.2013 року.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. у справі № 5023/4678/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. у справі № 5023/4678/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 31.01.2013р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.