Рішення № 29077143, 31.01.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 січня 2013 р. Справа № 16/83/2012/5003

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія", м.Запоріжжя

до приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону", м.Гнівань Тиврівського району Вінницької області

про стягнення 76 155,68 грн. заборгованості згідно договору купівлі-продажу товару

Головуючий суддя Нешик О.С.

Cекретар судового засідання Снігур О.О.

Представники :

позивача : не з'явився;

відповідача : Ілініч М.О. (довіреність № 08/02 від 04.01.2013 року)

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про стягнення 76155,68 грн. заборгованості згідно договору "про закупівлю товарів" №91-Е від 11.07.2012 року, з яких: 74888,22 грн. - основний борг; 1056,22 грн. - пеня та 211,24 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.11.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №16/83/2012/5003, судове засідання призначено на 10 січня 2013 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 10.01.2013 року представника відповідача, ненаданням сторонами витребуваних судом документів ухвалою суду від 10.01.2013 року розгляд справи відкладено на 31.01.2013 року та продовжено строк розгляду спору у справі №16/83/2012/5003 на 15 днів.

На визначену судом дату (31.01.2013 року) представник позивача не з'явився. Про місце, день і час розгляду справи останній повідомлений належним чином, що стверджується наявними в справі матеріалами, зокрема, підписом на розписці суду від 10.01.2013 року.

В судовому засіданні 31.01.2013 року представник відповідача надав обопільно підписаний акт звірки взаєморозрахунків, яким фактично визнав суму основного боргу в розмірі 74888,22 грн.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду позивача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11.07.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" (за договором - учасник) та приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" (за договором - замовник) укладено договір №91-Е про закупівлю товарів, відповідно до п.1.1. якого учасник зобов'язався у 2012 році поставити замовникові товар, зазначений в специфікації даного договору, а замовник - прийняти і оплатити цей товар.

В п.1.2. договору визначене найменування та асортимент товару, який повинен бути поставлений.

В розділі 4 договору сторони погодили порядок здійснення оплати.

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після отримання накладної на товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок учасника протягом 30 банківських днів з моменту отримання накладної на товар (п.4.1. договору).

Строк поставки товару: червень-грудень 2012 року, протягом 5 календарних днів з дати надання заявки замовником, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому товару (п. 5.1. договору).

Датою поставки товару вважається дата отримання, вказана в накладній, що оформлена на цей товар, підписана уповноваженими представниками сторін, що є підтвердженням одержання товару (п. 5.4. договору).

30.07.2012 року та 27.08.2012 року на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 77888,22 грн., що стверджується видатковими накладними №Ю-00005068 від 30.07.2012 року на суму 16985,33 грн., №Ю-00005817 від 27.08.2012 року на суму 60902,89 грн. (а.с.28, 30).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 3000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками №Ю-00000567 від 18.09.2012 року та №Ю-00000588 від 26.09.2012 року.

Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 74888,22 грн. (77888,22 грн. - 3000,00 грн.), яка відповідачем не заперечується.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів проведення з позивачем розрахунків за отриманий товар у сумі 74888,22 грн., а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 74888,22 грн. заборгованості є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1056,22 грн. - пені за період з 09.10.2012 року по 12.11.2012 року та 211,24 грн. - 3% річних за період з 09.10.2012 року по 12.11.2012 року.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою ст.548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару за власні кошти учасник сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за весь період прострочення.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних за порушення строків оплати товару є правомірними.

При перевірці правильності нарахування позивачем пені судом отримано суму в розмірі 1053,33 грн. Оскільки позивачем заявлено до стягнення 1056,22 грн. пені, позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 1056,22 грн., а в решті суми - 2,89 грн. слід відмовити.

При перевірці правильності нарахування позивачем 3% річних судом отримано 210,67 грн., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в сумі 210,67 грн. За таких обставин в позові в частині стягнення 0,57 грн. 3% слід відмовити.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Всупереч наведеним вище нормам та вимог ухвал суду, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 3% річних та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-5, 32, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (23310, Вінницька область, Тиврівський район, м.Гнівань, вул.Промислова, буд.15; код ЄДРПОУ 00282435) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Південна Промислова Компанія" (юридична адреса: 69120, м.Запоріжжя, вул.Мікояна, буд.22, кв.6; фактична адреса: 69006, м.Запоріжжя, Північне шосе, 3-г; код ЄДРПОУ 31507980) 74888,22 грн. - основного боргу, 1053,33 грн. - пені, 210,67 грн. - 3% річних та 1609,43 грн. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В стягненні 2,89 грн. пені та 0,57 грн. 3% річних відмовити.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 05 лютого 2013 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ТОВ "Південна Промислова Компанія" (69120, м.Запоріжжя, вул.Мікояна, буд.22, кв.6);

3 - відповідачу - ПАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" (23310, Вінницька область, Тиврівський район, м.Гнівань, вул.Промислова, буд.15)