Ухвала суду № 29070899, 29.01.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/5707/12 29.01.2013 29.01.2013 29.01.2013

Справа № 22ц/784/170/13 Головуюча у І інстанції Рум'янцева Н.О. Категорія - 27 Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

29 січня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої Шолох З.Л.,

суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання -Скопенко В.М.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2011 року, ухвалене за позовом публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установила:

12 липня 2011 року публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк" (далі - Банк), правонаступник відкритого акціонерного товариства "Ерсте Банк", пред'явило до суду позов до ОСОБА_3 про дострокове стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 30 серпня 2007 року відкрите акціонерне товариство "Ерсте Банк" уклало з ОСОБА_3 кредитний договір № 014/2292/73/04259, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у сумі 13 630, 00 доларів США на придбання автомобіля Daewoo Nexia, під зворотнє зобов'язання повернути їх частинами, строком до 29 серпня 2013 року під 12,5% річних, які зобов'язався сплачувати не пізніше 15 числа кожного місяця згідно з графіком платежів.

Поряд з цим, сторони договору передбачили, що порушення позичальником виписаних умов, дає Банку право нараховувати пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

У зв'язку з тим, що позичальник неналежно виконував умови кредитного договору, станом на 25 червня 2011 року, утворилося 10 120, 77 доларів США, що в еквіваленті долара США до гривні складає 80 692, 90 грн., заборгованості, із яких:

- 3 958, 33 долара США, що в еквіваленті долара США до гривні складає 31 559, 77 грн. основної заборгованості по кредиту,

- 2 912, 59 доларів США, що в еквіваленті долара США до гривні складає 23 222, 08 грн. простроченої заборгованості по процентам,

Посилаючись на умови укладеного договору та вимоги закону, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив достроково стягнути з відповідача на свою користь 104 717 грн. 74 коп. заборгованості станом на 15 липня 2011 року, із яких:

- 80 672, 66 грн. основної заборгованості по кредиту,

- 24 045, 08 грн. - заборгованості по процентам,

- 8 326,91 грн. - пені за порушення строків повернення кредиту,

- 6 795, 76 грн. - пені за порушення строків повернення відсотків.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку 104 717, 74 грн. заборгованості за кредитним договором станом на 15 липня 2011 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з доведеності права Банку на дострокове стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, пункту 5.6 умов вказаного кредитного договору, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення усієї частини кредитних коштів, відсотків та інших платежів, що підлягають сплаті, що залишилися у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики, процентів та інших платежів за один календарний місяць.

Як вбачається із матеріалів справи, 30 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 014/2292/73/04259, за умовами якого останній отримав 13 630, 00 доларів США на придбання автомобіля Daewoo Nexia, під зворотнє зобов'язання повернути їх частинами, строком до 29 серпня 2013 року під 12,5% річних, які зобов'язався сплачувати не пізніше 15 числа кожного місяця згідно з графіком платежів.

Умовами кредитного договору п. 9.1 сторони договору передбачили, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями договору, позичальник сплачуватиме Банку пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення (а.с. 7- 13).

Позичальник неналежно виконував умови договору, в зв'язку з чим, станом на 25 червня 2011 року, утворилося 10 120,77 доларів США, що в еквіваленті долара США до гривні складає 80 692, 90 грн. заборгованості, із якої: 3 958, 33 долара США основної заборгованості по кредиту, 2 912, 59 доларів США простроченої заборгованості по процентам.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість станом на 15 липня 2011 року, яку позивач просив стягнути достроково, становила 104 717, 74 грн., із яких:

-80 672, 66 грн. основної заборгованості по кредиту,

- 24 045, 08 грн. заборгованості по процентам,

- 8 326,91 грн. пені за порушення строків повернення кредиту,

- 6 795, 76 грн. пені за порушення строків повернення відсотків (а.с.38).

За такого, висновок суду щодо стягнення достроково з позичальника ОСОБА_3, на користь Банку вказаної ним суми заборгованості за кредитним договором є вірним.

Доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_3 щодо неприйняття ним участі у справі, у зв'язку з неналежним його повідомленням судом згідно ст. 309 ЦПК України не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

До того ж, клопотання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про направлення справи на новий розгляд є необґрунтованим, оскільки такі повноваження апеляційного суду не передбачені ст. 307 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки не спростовують правильність висновку суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: