Ухвала суду № 29070895, 22.01.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/5465/12 22.01.2013 22.01.2013

Провадження № 22ц/784/80/13 Суддя по 1 інстанції -Старчеус О.П.

Категорія 34 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

22 січня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання - Дубовій К.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2012 року у справі за

позовом

ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,

та зустрічним позовом

відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди,

встановила:

У січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»(далі -Комбінат) про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач вказував, що дорожньо-транспортна пригода сталася 18 серпня 2006 року з вини водія ОСОБА_4, який перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем та керуючи належним відповідачу автомобілем «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_2, о 13 годині, рухаючись по автодорозі М-14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ»в напрямку м. Миколаєва, на 82 кілометрі автодороги допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21061, державний номер НОМЕР_1, який рухався попереду в попутному напрямку та знаходився під його керуванням.

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 9 грудня 2011 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та закрито провадження у справі на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

Як зазначав позивач, внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобілю, який знаходився в його користуванні на підставі довіреності, спричинені механічні пошкодження, а йому - тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Посилаючись на викладене та уточнюючи позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача 7 223,84 грн. майнової шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля, а також 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодженням майна та ушкодженням здоров'я.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на наявність вини і позивача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

В лютому 2012 року відповідач звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про стягнення 29 313,60 грн. майнової шкоди, пов'язаної з відновленням належного їм автомобіля, в зв'язку з його пошкодження в результаті цієї ж ДТП.

При цьому відповідач посилався на наявність спільної вини водіїв обох транспортних засобів та порушення позивачем пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача на відшкодування майнової шкоди 7223,84 грн. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі Комбінат, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення районного суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову й задовольнити їх зустрічний позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обгрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

На підставі ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 ст. 1172 ЦК) .

Як вбачається із матеріалів цієї справи та досліджених судом документів із матеріалів закритої кримінальної справи стосовно ОСОБА_4, дорожньо-транспортна пригода сталася 18 серпня 2006 року з вини водія ОСОБА_4, який перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем та керуючи належним відповідачу автомобілем «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_2, о 13 годині, рухаючись по автодорозі М-14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ»в напрямку м. Миколаєва та здійснюючи маневр обгону з лівої сторони в забороненому місці, проявляючи неуважність, перетнув дорожню горизонтальну розмітку 1.1 (вузька суцільна лінія), пересік суцільну розділову смугу автодороги, на перехресті автодоріг (в забороненому місці), допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21061, державний номер НОМЕР_1, який рухався попереду в попутному напрямку та знаходився під керуванням позивача й виконував маневр повороту ліворуч на перехресті доріг в напрямку смт. Березанка.

Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивач отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я.

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 9 грудня 2011 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та закрито провадження у справі на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. В цій справі позивача було визнано потерпілим та цивільним позивачем.

Судом встановлено, що ДТП сталася внаслідок грубого порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, а саме: перед початком обгону в порушення п. 2.3 «б»та п. 14.2 «б»Правил, він проявив неуважність та не побачив, що водій автомобіля ВАЗ-21061, що рухався попереду по тій самій смузі, подав сигнал про намір повороту ліворуч, натомість почав обгін на перехресті доріг, що категорично заборонено п. 14.6 «а»Правил, перетнувши дорожню горизонтальну розмітку 1.1 (вузька суцільна лінія), внаслідок чого й відбулося зіткнення зазначених транспортних засобів.

Доказів вини позивача в порушенні пунктів 10.1 та 10.4 Правил, на які посилався представник відповідача, не встановлено.

Із досліджених судом протоколів та схеми ДТП, інших наявних у справі доказів вбачається, що водій автомобіля ВАЗ-21061 (ОСОБА_3.), маючи намір здійснити маневр повороту ліворуч, заздалегідь увімкнув на автомобілі покажчик лівого повороту та зайняв відповідне крайнє положення на автодорозі, зменшивши швидкість та упевнившись у відсутності зустрічного транспорту, лише потім почав здійснювати поворот ліворуч.

Із висновку начальника ДАЇ Березанського РВ УМВС від 10 вересня 2012 року по факту скоєння вказаної ДТП, в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення не вбачається (а.с 189).

За такого, вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4, який керував автомобілем відповідача, перебуваючи з ним у трудових відносинах, знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками ДТП, які настали. Тому обґрунтовано поклав на відповідача обов'язок відшкодувати заподіяну позивачеві майнову та моральну шкоду.

Згідно із ст. 1192 ЦК України особа, яка завдала шкоду майну потерпілого зобов'язана відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних на відновлення пошкодженої речі.

При вирішенні питання про розмір відшкодування позивачу майнової шкоди, суд першої інстанції правомірно керувався висновком автотоварознавчого дослідження спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївській області від 20 листопада 2006 року № 416, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ -21061 (1982 року випуску) значно перевищувала ринкову вартість транспортного засобу на момент пошкодження, тому розмір матеріального збитку визначено в сумі 7 223,84 грн., що дорівнює ринковій вартості цього автомобіля на момент його пошкодження (а.с. 34-38).

За такого, доводи апеляційної скарги про те, що позивач не підтвердив реальні витрати на ремонт автомобіля є необґрунтованими, оскільки зазначене не впливає на розмір відшкодування.

До того ж, позивач страхових виплат не отримував й відповідач не надав доказів того, що належний йому автомобіль був застрахований, оскільки поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відсутній.

Також є безпідставним твердження відповідача про недоведеність позивачем і моральної шкоди.

Компенсація моральної шкоди визначена районним судом, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідає фактичним обставинам спору, характеру правопорушення, обсягу спричинених позивачу середньої тяжкості тілесних ушкоджень, душевних страждань, які пов'язані з тривалим лікуванням, стресом та переживаннями, в тому числі й щодо пошкодження майна, що потребувало певних змін в організації узвичаєного способу його життя.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права вимоги, оскільки він не є власником пошкодженого автомобіля, яким управляв за довіреністю, строк якої закінчився 22 березня 2007 року, також є необґрунтованими.

Із змісту цієї ж довіреності вбачається, що позивач наділений такими повноваженнями (а.с. 28).

До того ж, за змістом ст. ст. 386, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), така особа також має право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

За такого, колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»відхилити, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: