Постанова № 2906997, 03.10.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

справа № 22-а - 9137/08                                           Суддя 1-ї інстанції  Шальєва В.А.                                                                                                    Суддя – доповідач Сухарьок М.Г.

                                                             У К Р А Ї Н А

                      ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                     

  П О С Т А Н О В А

                                                    І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

            3 жовтня 2008 року                                                   м. Донецьк                

            Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сухарька М.Г.,  суддів Гаврищук Т.Г., Білак С.В.

при секретарі Безруковій В.М.,

за участю: від позивача  Козлович С.М., від відповідача Волкова О.Г., Шелепова Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Кройц” м. Маріуполь на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року по справі № 2-а-8532/08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Кройц” м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень , -

                                                            В С Т А Н О В И Л А :

            Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недійсними та скасуватиподаткові повідомлення-рішення від 27.02.2008 року № 0000372342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 69991 грн., в тому числі за основним платежем 45795 грн.,  за штрафними (фінансовими санкціями) 24196 грн. , № 0000362342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 63251 грн., № 0000352342/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 834 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 417 грн.

            Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року в задоволенні позову було відмовлено.

            Позивач не погодився з постановою суду і подав апеляційну скаргу, вказавши, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Позивач просив скасувати постанову суду та прийняти нове рішення яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

            Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в вимоги викладені в апеляційній скарзі задовольнити, постанову скасувати, виходячи з наступних підстав.

Жовтневою МДПІ м. Маріуполя була проведена документальна виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2004р. по 30.09.2007р., за результатами якої складений акт від 14.02.2008р. № 360/23-2/31317444 таприйняті податкові повідомлення-рішення від 27.02.2008року №№ 0000372342/0 , № 0000362342/0 , № 0000352342/0 .

Податковим повідомлення-рішення від 27.02.2008року № 0000372342\0 позивачеві згідно підпункту "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 69991 грн., у тому числі основний платіж 44795 грн., штрафні (фінансові) санкції - 24196 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування податку на прибуток послужив висновок податкового органу про те, що позивачем у порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 2005,2006 роках та 9 місяців 2007р. до складу валових витрат віднесено витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Податковий орган вважає, що оскільки накладні від підприємств-постачальників, що зазначені в акті перевірки, не містять необхідного опису товарів - "коробів", вони не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції, яка пов'язана з господарською діяльністю.

Наведений висновок податкового органу, колегія судів вважає безпідставним виходячи з наступного.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 наведеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно до п.1 ст.9 Закону України“Про бухгалтерський облік тафінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Вимоги до первинних документів викладені у п.2 ст.9 цього Закону, за приписами якої первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях іповинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Накладні на придбання позивачем коробів, що зазначені в акті перевірки, містять в собі наведені вище обов'язкові реквізити . Колегія суддів вважає, що відсутність в цих накладних опису товарів - "коробів" не робить ці накладні недійсними і не позбавляє право позивача на включення витрат по їх придбанню до складу валових витрат за першою із подій. Доказів використання позивачем придбаних коробів не у власній господарській діяльності, відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо правомірності донарахування позивачеві податку на прибуток.

Податковим повідомлення-рішення від 27.02.2008р. № 0000362342\0 позивачеві згідно підпункту "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 63251 грн., у тому числі основний платіж 42167 грн., штрафні (фінансові) санкції - 21084 грн.

Податковим повідомлення-рішення від 27.02.2008р. № 0000352342\0 позивачеві згідно підпункту "б" п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2005р. на 834 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 417 грн.

Як вбачається з акту перевірки підставою для прийняття наведених рішень послужив висновок податкового органу про те, що позивачем у порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по придбанню коробів. Податковий орган вважає, що оскільки витрати по придбанню коробів не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, то позивач не мав право на податковий кредит по факту придбання цих коробів.

Наведений висновок податкового органу колегія суддів вважає безпідставним виходячи з наступного.

За вимогами п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що витрати по сплаті податку за отримані короби підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, ці витрати пов'язані з використанням у господарській діяльності, а тому колегія суддів вважає, що позивач документально підтвердив своє право на податковий кредит та правомірно сформував податковий кредит за наведеними податковими накладними за першою з подій. Доказів використання позивачем придбаних коробів не у власній господарській діяльності, відповідачем не надано.

За приписами п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 наведеного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити інформацію, зазначену окремими рядками: а)порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця) ; д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. №165, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно з п.5 вищезазначеного порядку податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою ніж вказано у п. 2 цього порядку.

Колегія суддів вважає, що спірні податкові накладні містять в собі обов'язкові реквізити наведені у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" . Відсутність в накладних опису коробів не робить ці накладні недійсними і не позбавляє право позивача на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту за першою із подій. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що спірні податкові накладні, в яких відсутній опис коробів, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту , колегія суддів вважає помилковим. Колегія суддів також зазначає, що актом перевірки не було зафіксовано порушень позивачем вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

            Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                                            П О С Т А Н О В И Л А :

            Апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю “Кройц” м. Маріуполь на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року по справі № 2-а-8532/08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Кройц” м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

            Постанову  Донецького окружного адміністративного суду від 25 червня 2008 року по справі № 2-а-8532/08 - скасувати.

            Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Кройц” м. Маріуполь – задовольнити в повному обсязі.

            Визнати недійними та скасувати прийняті Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Донецької області податкові повідомлення-рішення від 27.02.2008 року № №  0000372342/0, 0000362342/0, 0000352342/0.

            Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 3 жовтня 2008 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 6 жовтня 2008 року.

            Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

            Головуючий                                                                                       Сухарьок М.Г.

            Судді                                                                                                   Гаврищук Т.Г.

                                                                                                                        Білак С.В.