Постанова № 29062837, 24.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13789/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Хауз" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0002422290 від 21.05.2012, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2012 р. позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №0002422290 від 21.05.2012р., скасовано Рішення ДПС у м. Києві (вих. №4913/10/12-114 від 10.08.2012р) та Рішення ДПС України (вих. №2175/0(61-17)10-2111 від 19.09.2012р.).

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Балтік Хауз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Дельта Плюс Юг» за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р., за результатами якої складено Акт від 26.04.2012 року №338/22-90/35647792.

В Акті перевірки встановлено наступні порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 105 862 грн., в тому числі до квітня 2011 в сумі 105 862 грн., в тому числі за квітень 2011 в сумі 105 862 грн.; в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на суму 105 862 грн., в тому числі за квітень 2011 в сумі 105 862 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2012 р. №0002422290.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомлення-рішенням позивачем було подано скаргу до ДПС у м. Києві та ДПС України, за результатом розгляду скарги було прийнято рішення ДПС у м. Києві від 10.08.2012 р. №4913/10/12-114 та рішенням ДПС України від 19.09.2012 р. №2175/0(61-17)10-2111, якими податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено наявності сукупності обставин та підстав, які відповідно до положень ПК України виключають можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту та не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини TOB «Балтік Хауз» з TOB «Дельта Плюс Юг».

Так, згідно договору № 2211 від 22.03.2011 року укладеного між ТОВ «Дельта Плюс Юг», іменуємого в подальшому «Продавець», в особі ОСОБА_3, який діє на підставі статуту, з однієї сторони та TOB «Балтік Хауз», іменуємого в подальшому «Покупець», в особі директора Кохно Дмитра Сергійовича, який діє на підставі статуту уклали договір предметом якого є: продавець зобов'язується поставить, а покупець прийняти та оплатити меблі, аксесуари і комплектуючі до меблі; сума договору складає 3 000 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 500 000,00 грн.

TOB «Дельта Плюс Юг» на користь TOB «Балтік Хауз» було виписано податкові накладні.

Позивач зазначає, що на підставі первинних документів ним було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Пунктом 18 Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997р. № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" так і пунктом 16 Порядку, затвердженого наказом від 21.12.2010р. № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, що при проведенні аналізу податкової звітності TOB «Балтік Хауз» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки, встановлено розбіжності по задекларованих сумах податкового зобов'язання контрагента TOB «Балтік Хауз», тобто сума податкового зобов'язання TOB «Дельта Плюс Юг» не дорівнює сумі податкового кредиту TOB «Балтік Хауз» та розбіжності за квітень 2011 становлять - 105 861,83 грн. За результатами аналізу АІС «Співставлення податкових зобов'язань податкового кредиту на рівні ДПА України» та отриманих матеріалів встановлено, що сума податкового кредиту TOB «Балтік Хауз» за перевіряємий період сформовано за рахунок проведення взаємовідносин з TOB «Дельта Плюс Юг» код за ЄДРПОУ 3711398 яке має стан « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ від 07.06.2010 № 100286967 анульовано 30.06.2011 року.

Відповідно до реєстраційних та звітних документів TOB «Дельта Плюс Юг», директором, головним бухгалтером вказаного підприємства є ОСОБА_3.

Також, як зазначає апелянт, від Одеського обласного центра зайнятості отримано копію відповіді від 15.09.2011 №3147/15/18 в якій зазначено, що TOB «Дельта Плюс Юг» не має дозволу на працевлаштування громадянки Росії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Нарівні з цим, відсутність у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договір (внаслідок відсутності відповідних дозвільних документів, кваліфікованого персоналу, основних фондів) вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про її неможливість вчинення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з вище наведеними нормами Податкового кодексу України.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було доведено факту здійснення господарської операції з його контрагентом та настання правових наслідків для обох сторін.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, повністю спростував доводи позовної заяви.

В свою чергу, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2012 р. - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 29.01.2013.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Кузьменко В. В.