Постанова № 29062311, 31.01.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2013 року Справа № 5013/948/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.-доповідача

суддів: Науменка І.М., Тищик І.В.

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.

від позивача: Касьянов О.М., довіреність №443/12 від 11.10.12, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Бобринець

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.12.2012 року

у справі № 5013/948/11

за позовом: Публічного акціонерного товариства " Райффайзен Банк Аваль "

м. Київ від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" м. Кіровоград

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

м. Бобринець

про стягнення 1689656 грн. 32 коп.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ від імені якого діє Кіровоградська обласна дирекція публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в якому просить стягнути 1244227 грн. 68 коп. боргу по кредиту, 332082 грн. 96 коп. боргу по процентах, 58613 грн. 25 коп. пені по кредиту, 54732 грн. 43 коп. пені по процентах, всього 1689656 грн. 32 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання за укладеним кредитним договором, а саме порушено умови, щодо своєчасного погашення кредиту.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.12.12р. у справі № 5013/948/11 (суддями: Мохонько К.М., Колодій С.Б., Тимощевська В.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ - 1244227 грн. 68 коп. боргу по кредиту, 332082 грн. 96 коп. боргу по процентам, 58613 грн. 25 коп. пені по кредиту, 54732 грн. 43 коп. пені по процентам, 16896 грн. 60 коп. сплаченого державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд вважав, що позивач має право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язання за укладеним кредитним договором.

Не погодившись з рішенням господарського суду, Фізична особа-підприємць ОСОБА_2, звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити оскаржуване рішення, а саме в частині стягнення пені по кредиту замість 58613,25 грн. зазначити 19170,58 грн. та в частині стягнення пені по процентам замість 54732,43 грн. зазначити 21531,42 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що судом не досліджено підстави, термін та обґрунтованість нарахування пені позивачем, що суперечить нормам діючого законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.01.13р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду у судому засіданні 31.01.13р.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача не використав своє право бути присутнім у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлялося про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02р. № 75.

В судовому засіданні 31.01.13р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений кредитний договір від 09.07.08р. за умовами якого кредитор (позивач) надає позичальнику (відповідачу) кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування та комісію. Кредит в сумі 165000 доларів США призначений на будівництво та ремонт виробничо-складського приміщення. Дата остаточного погашення кредиту - 7 липня 2018 року, процентна ставка 14,5 % річних. Договір підписаний представником позивача і відповідачем та посвідчений печатками сторін. Додатком до договору є графік погашення кредиту. (а.с. 12-19 т. 1)

На виконання умов кредитного договору відповідач отримав від банку 165000 доларів США. По заявці № 1 від 10.07.08р. про продаж іноземної валюти відповідач конвертував отримані кошти у валюту України і отримав 753432 грн. 90 коп., що підтверджується ксерокопією заявки та меморіального ордеру від 10.07.08р. (т. 1 а. с. 26-28).

Відповідач здійснював часткове повернення кредиту та сплату відсотків, але не в повному обсязі, що підтверджується наданим позивачем розрахунком та випискою з банківського рахунку (т. 1 а. с. 56-86). Останній платіж проведений 27.08.09р.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу (надалі - ГК) України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Як встановлено ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

На виконання пункту 7.1. кредитного договору і ч. 2 ст. 1050 ЦК України банк надіслав відповідачу вимогу від 20.04.11р. про дострокове погашення кредиту в повному обсязі разом зі сплатою відсотків та пені протягом 30 календарних днів з дати цієї вимоги. (т. 1 а. с. 31-33).

Проте, відповідач відповіді не надав борг не сплатив.

Станом на 23.05.11р. відповідач має заборгованість по кредиту в сумі 155947,57 доларів США в еквіваленті по курсу 797 грн. 85 коп. за 100 доларів США - 1244227 грн. 68 коп.; заборгованість по процентам 41622,23 доларів США в еквіваленті - 332082 грн. 96 коп.

В силу вимог ч.1 ст.230 ГК України - штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.13.4. кредитного договору за прострочення будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 20% за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №010/05/385 від 09.07.2008 року (станом на 23.05.2011р.) розрахунок пені за недотримання графіку своєчасного погашення тіла кредиту здійснено з 01.02.2009 року по 22.05.2011 року, за кожен день прострочення визначених до погашення сум. Розрахунок пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту здійснено з 01.03.2009 року по 22.05.2011 року, також, за кожен день прострочення визначених до погашення сум.

Згідно п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно доч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У пункті 13.6 кредитного договору сторони визначили, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у п'ять років.

Таким чином, нарахування штрафних санкцій (пені) здійснено з дотриманням приписів ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до умов п.13.4 кредитного договору, а вимоги про стягнення пені заявлені з дотриманням встановленого кредитним договором строку позовної давності, що було правильно прийнято до уваги та враховано місцевим господарським судом при ухваленні рішення по справі.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обгрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.12.12р. у справі № 5013/948/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Бобринець - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський

Суддя І.М. Науменко

Суддя І.В. Тищик