Ухвала суду № 29060154, 20.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 листопада 2012 р. № 5019/1447/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПодоляк О.А.,суддів:Добролюбової Т.В., Могил С.К., Селіваненка В.П., Удовиченка О.С.,розглянувши заявуГенерального прокурора Українипро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 04.07.2012у справі№ 5019/1447/11за позовомЗаступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та Дочірнього підприємства "Укрбурштин" Закритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Українські поліметали"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євро Трейд" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.К."третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації"провизнання недійсними договорів та витребування нерухомого майна,та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євро Трейд"доДочірнього підприємства "Укрбурштин" Закритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Українські поліметали"провизнання добросовісним набувачем нерухомого майна, ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, Дочірнього підприємства "Укрбурштин" Закритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Українські поліметали" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євро Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.К" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого по вул. Київській, 94 у м. Рівне, а саме: будівлі насосної станції, площею 90,3 кв.м. (літ.В-2), вартістю 41470 грн.; приміщення майстерні, площею 613,6 кв.м. (літ. Г-2), вартістю 267801грн.; приміщення котельні, площею 344,5 кв.м. (літ. Д-2), вартістю 139165грн.; приміщення ремонтно -механічного цеху, площею 400,2 кв.м. (літ. Ж-І), вартістю 174664грн.; будівлі овочесховища, площею 23,2 кв.м. (літ. 3-1), вартістю 4643 грн., укладених 08.11.2007 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євро Трейд"; витребування вищевказаного нерухомого майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євро Трейд" на користь ДП "Укрбурштин" Закритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Українські поліметали".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євро Трейд" звернулося до господарського суду Рівненської області із зустрічним позовом (з урахуванням змін) до Дочірнього підприємства "Укрбурштин" Закритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Українські поліметали" про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євро Трейд" права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 94, а саме: будівлю насосної станції, площею 90,3 кв.м. (літ.В-2); будівлю майстерні, площею 613,6 кв.м. (літ.Г-2); будівлю котельні, площею 344,5 кв.м. (літ.Д-2); будівлю ремонтно-механічного цеху, площею 400,2 кв.м. (літ.Ж-1); будівлю овочесховища, площею 23,2 кв.м. (літ.3-1).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.09.2011 у справі № 5019/1447/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2011, в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено: визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євро Трейд" право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 94, а саме: будівлю насосної станції, площею 90,3 кв.м. (літ.В-2); будівлю майстерні, площею 613,6 кв.м. (літ.Г-2); будівлю котельні, площею 344,5 кв.м. (літ.Д-2); будівлю ремонтно-механічного цеху, площею 400,2 кв.м. (літ.Ж-1); будівлю овочесховища, площею 23,2 кв.м. (літ.З-1).

Постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2012 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Генеральний прокурор України звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.07.2012 у справі № 5019/1447/11, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким позов Заступника прокурора Рівненської області задовольнити, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статті 388 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 18.08.2009 у справі № 17/308, від 01.06.2011 у справі № 20-2/514, від 11.04.2011 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207, від 24.04.2012 у справі № 30-3/103-10-4206 та від 04.09.2012 у справі № 5011-62/1265-2012.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як вбачається зі змісту постанови від 04.07.2012, про перегляд якої подано заяву, судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини справи:

- ухвалою місцевого господарського суду від 20.09.2007 у справі про банкрутство позивача-2 за первісним позовом (далі по тексту позивач-2) затверджено мирову угоду, умовами якої передбачено погашення заборгованості позивача-2 (боржника) перед кредиторами за рахунок залученого інвестора (відповідача-2 за первісним позовом, далі по тексту відповідач-2) в обмін на все майно боржника; припинено процедуру санації та провадження у справі про банкрутство боржника;

- 08.11.2007 відповідачем-2 як продавцем та відповідачем-1 за первісним позовом (далі по тексту відповідач-1) як покупцем були укладені договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами яких відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв у власність нерухоме майно, яке належить відповідачу-2 на праві власності на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Рівненської області від 20.09.2007 у справі № 8/24.

- постановою суду касаційної інстанції від 11.06.2008 ухвалу місцевого господарського суду від 20.09.2007 про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство позивача-2 було скасовано з підстав неправомірності затвердження мирової угоди та порушення норм процесуального законодавства, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію санації боржника.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння в порядку пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, та задоволено зустрічний позов про визнання права власності за позивачем на спірне нерухоме майно. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що спірне майно вибуло з володіння власника за його волею, оскільки відчуження спірного майна від позивача-2 відповдіачу-2 відбулось згідно з мировою угодою, яка також була чинною й на момент відчуження спірного майна відповідачем-2 відповідачу-1, а тому відсутні підстави для витребування такого майна в порядку пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України у його добросовісного набувача, яким у даному випадку є відповідач-1.

Однак, у постановах від 18.08.2009 у справі № 17/308, 01.06.2011 у справі № 20-2/514 та від 11.04.2011 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207, на які посилається заявник, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин справи і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, зокрема стаття 388 ЦК України, суд касаційної інстанції дійшов протилежного правового висновку, а саме: скасування мирової угоди, за якою спірне майно було відчужене кредитору, є доказом вибуття спірного майна поза волею його власника, у зв'язку з чим набувачі цього майна не набули права власності на нього. А відтак власник має право витребувати майно від набувача, який без відповідної правової підстави володіє ним.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що зі змісту доданих до заяви судових рішень суду касаційної інстанції вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Разом з тим, постанови Вищого господарського суду України від 24.04.2012 у справі № 30-3/103-10-4206 та від 04.09.2012 у справі № 5011-62/1265-2012, на які посилається заявник, не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, оскільки свідчать лише про наявність у наведених справах та у справі, про перегляд постанови у якій подано заяву, різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків, а саме:

- у постанові від 24.04.2012 у справі № 30-3/103-10-4206 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно того, що на момент відчуження спірного майна (земельної ділянки) за договором первісний набувач (який в подальшому відчужив земельну ділянку відповідачу-1) не був належним власником майна, оскільки постанова Приморського районного суду міста Одеси від 17.04.2008 у справі № 2-83/08, якою за первинним набувачем визнано право власності на спірне майно, в подальшому була скасована в апеляційному порядку, а відтак вимога щодо витребування від відповідача-1 спірної земельної ділянки є обґрунтованою.

- зі змісту постанови від 04.09.2012 у справі №5011-62/1265-2012 вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову про визнання права власності держави на нерухоме майно та витребування цього майна з чужого незаконного володіння на підставі частини другої статті 388 ЦК України, мотивуючи тим, що спірне майно набуте відповідачем в порядку виконання рішення у іншій господарській справі шляхом підписання договору купівлі-продажу. Однак суд касаційної інстанції визнав помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо неможливості у даному випадку витребування спірного майна у добросовісного набувача на підставі частини другої статті 388 ЦК України, внаслідок чого судові рішення скасував та прийняв нове рішення про задоволення позову. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що у даному випадку право власності дійсного власника на спірне майно не припиняється на підставі прийняття судового рішення за наявності такої обставини як вибуття спірного майна з володіння дійсного власника та подальше його відчуження за угодами, укладеними іншими особами, без участі та згоди дійсного власника, оскільки дійсний власник, право власності якого не припинено, не був ані стороною цих угод, ані учасником судового процесу щодо їх виконання.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу № 5019/1447/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Подоляк Судді Т.Добролюбова С.Могил В.Селіваненко О.Удовиченко

KAСАЦІЯ до ВСУ (08.04 - розгляд)