Постанова № 29019929, 30.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа № 5011-75/9659-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2012 року у справі № 5011-75/9659-2012 Господарського суду міста Києва за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, про стягнення 356 010,61 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Кашканова Н.Г. (дов. № 2-18 від 28.12.12);

відповідача - Мицько Р.М. (дов. № 273/10 від 14.12.12),

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року позивач ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 356 010,61 грн.

Вказував, що 28.12.09 між ним (виконавцем) та відповідачем (замовником) був укладений договір № 119-703Н про транспортування природного газу для потреб населення, згідно якого він зобов'язався здійснити транспортування природного газу від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник - оплатити надані ним послуги на встановлених договором умовах.

Посилаючись на порушенням відповідачем умов договору в частині оплати наданих ним послуг з транспортування природного газу в 2010 році, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 189 617,32 грн. основного боргу, 13 553,44 грн. інфляційних втрат, 21 018,71 грн. - 3 % річних, 101 447,53 грн. пені, 30 373,61 грн. - 7 % штрафу та судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2012 року (суддя Васильченко Т.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2012 року (колегія суддів у складі: Чорногуз М.Г. - головуючий, Суховий В.Г., Мальченко А.О.), позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" 189 617,32 грн. основного боргу, 101 447,53 грн. пені, 21 011,77 грн. - 3 % річних, 8 126,36 грн. інфляційних втрат та 6 404,07 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення в частині задоволення позову мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині повної оплати послуг по транспортуванню природного газу, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

В частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 7 % штрафу судові рішення обґрунтовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання, а приписами ч. 2 ст. 231 ГК України стягнення 7 % штрафу передбачено лише за порушення не грошового зобов'язання.

Рішення в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, мотивовані посиланнями на їх невірний розрахунок позивачем.

У касаційній скарзі Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 231 ГК України та ст.ст. 42, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині відмови у стягненні 30 373,61 грн. - 7 % штрафу та постановити нове рішення про задоволення означених вимог.

У касаційній скарзі Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 11, 259, 526, 547, 625 ЦК України та ст.ст. 33, 34, 42 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.12.09 між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (виконавцем) та ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (замовником), правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", був укладений договір № 119-703Н про транспортування природного газу для потреб населення, згідно якого виконавець зобов'язався здійснити транспортування природного газу від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник - оплатити надані виконавцем послуги на встановлених договором умовах.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що загальний обсяг природного газу, який виконавець протягом 2010 року транспортує трубопровідним транспортом для забезпечення потреб населення замовника складає 908 491,270 тис. м3.

Послуги по транспортуванню газу щомісячно оформлюються виконавцем і замовником актами приймання-передачі послуг по транспортуванню газу. Замовник протягом 2-х днів з моменту одержання акту приймання-передачі послуг по транспортуванню газу зобов'язується повернути виконавцю один примірник оригіналу акту приймання-передачі послуг по транспортуванню природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі послуг по транспортуванню газу (п.п. 4.1, 4.3. договору).

Згідно п. 5.1 договору, тариф на послуги з транспортування 1 000 куб.м газу по магістральних трубопроводах виконавця встановлюється в розмірі 22,30 грн., крім того ПДВ - 4,46 грн., всього в розмірі 26,76 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що на виконання умов договору № 119-703Н виконавцем у січні-грудні 2010 року були надані послуги з транспортування природного газу на загальну суму 14 479 364,06 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг, тоді як відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 14 289 746,74 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 189 617,32 грн.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати отриманого природного газу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 189 617,32 грн. боргу, 8 126,36 грн. інфляційних втрат та 21 011,77 грн. - 3 % річних.

Крім того, п. 7.3 договору визначено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 6.2 договору, замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати за поставлений позивачем природний газ, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав до стягнення з відповідача 101 447,53 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом З частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої приписами ч. 2 ст. 231 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 23/225 від 28.02.11.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень ч. 2 ст. 231 ГК України, не заслуговують на увагу суду, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником вказаної норми права.

Доводи касаційної скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про те, що акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу за вересень-жовтень 2010 року, які не підписані скаржником, не можуть бути підставою для проведення розрахунків у вказаному періоді, не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідачем дані послуги у зазначеному періоді оплачені в повному обсязі та не надано мотивованої відмови від підписання вказаних актів, як передбачено п. 4.3 договору № 119-703Н від 28.12.09.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Крім того, ухвалою Вищого господарського суду України від 21 січня 2013 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зобов'язано до 30.01.13 здійснити доплату судового збору в розмірі 2 397,28 грн.

Враховуючи, що останнім не надано доказів доплати судового збору в означеному розмірі, вказану вище суму слід стягнути із ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь Державного бюджету України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2012 року у справі № 5011-75/9659-2012 залишити без змін.

3. Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, Київ, вул. Шолуденка 1; ідентифікаційний код 31301827) на користь Державного бюджету України 2 397,28 грн. судового збору за перегляд справи судом касаційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя: Н.Г.Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

О.А. Подоляк