Постанова № 29019928, 30.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2013 р. Справа № 5023/2765/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" та касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2012 року у справі № 5023/2765/12 Господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", Харківська область, про стягнення 460 348,23 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Пількевич В.В. (дов. № 14-353 від 16.03.12);

відповідача - Сивак А.Ю. (дов. від 20.09.12),

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року позивач ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення 460 348,23 грн.

Вказував, що 30.09.11 між ним (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 14/2278/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого він зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Посилаючись на порушення відповідачем встановлених умовами договору строків оплати отриманого газу у жовтні-грудні 2011 року, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 69 636,17 грн. інфляційних втрат, 47 467,47 грн. 3 % річних, 245 566,93 грн. пені, 97 677,66 грн. 7 % штрафу та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27 серпня 2012 року (суддя Макаренко О.В.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 69 192,03 грн. інфляційних втрат, 47 467,47 грн. 3 % річних, 245 566,93 грн. пені, 97 677,66 грн. 7 % штрафу та 9 198,08 грн. судового збору.

Надано відстрочку виконання рішення суду строком на один рік до 27 серпня 2013 року.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманого природного газу, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті інфляційних втрат, з врахуванням їх правильного розрахунку, здійсненого судом, 3 % річних, пені та штрафу.

Рішення в частині надання відстрочки на виконання рішення суду обґрунтоване посиланнями на наявність значної заборгованості за теплову енергію бюджетними установами, а також тим, що засновником відповідача є держава, в особі Міністерства палива та енергетики України, а акціонером - НАК "Нафтогаз України" до статутного фонду якого входить 100 % акцій товариства.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2012 року (колегія суддів у складі: Хачатрян В.С. - головуючий, Білоусова Я.О., Бородіна Л.І.) рішення змінено в частині стягнення суми інфляційних втрат.

Постановлено стягнути з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 68 397,09 грн. інфляційних втрат, 47 467,47 грн. 3 % річних, 245 566,93 грн. пені, 97 677,66 грн. 7 % штрафу та 9 198,08 грн. судового збору.

Постанова мотивована посиланнями на неправильний розрахунок позивачем та місцевим судом належного до стягнення розміру інфляційних втрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 213, 637 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 34 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 625 ЦК України та ст. 121 ГПК України, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 444,14 грн. інфляційних втрат та в частині надання відстрочки виконання рішення суду, а постанову суду апеляційної інстанції - скасувати в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" підлягає частковому задоволенню, а касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід залишити без задоволення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та скарга ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (покупцем) був укладений договір № 14/2278/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а покупець - прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Пунктом 2.1 договору постачальник зобов'язався передати покупцю з 01.10.11 по 31.12.12 газ в обсязі до 42 000 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно до пункту 2.1.1 договору обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі 5 % (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п. 2.1 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п. 2.1.2).

Приймання-передача газу, переданого постачальником покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3 договору).

Згідно п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30-ти відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі газу та платіжними дорученнями підтверджується, що на виконання умов вказаного договору позивач протягом жовтня-грудня 2011 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 48 525 307,25 грн., яка відповідачем сплачена в повному обсязі, проте з порушенням встановлених п. 6.1 договору строків проведення розрахунків.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині строків оплати отриманого природного газу є підставою до стягнення з останнього інфляційних втрат та 3 % річних.

При цьому, суд касаційної інстанції здійснивши перевірку розрахунку судами попередніх інстанцій суми інфляційних втрат, дійшов висновку, що правильний розрахунок проведено судом апеляційної інстанції, що стало обґрунтованою підставою до зміни апеляційним судом рішення місцевого суду в частині задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат.

Крім того, пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Посилаючись на вказаний пункт договору позивач просив стягнути з відповідача 245 566,93 грн. пені та 97 677,66 грн. штрафу.

Заперечуючи проти вимог позивача про стягнення пені та штрафу, відповідач посилався на те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.02 порушено провадження у справі № Б-23/75-02 про банкрутство ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію пеня та штраф не підлягають нарахуванню.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, тоді як відповідач є поточним кредитором і на застосування до нього штрафних санкцій, за порушення договірних зобов'язань, дія мораторію не поширюється.

Проте погодитись з такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частина четверта статті 12 вказаного Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про обґрунтованість стягнення пені та 7 % штрафу за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду України у справі № 5/34-09 від 18 грудня 2012 року.

За таких обставин, постановлені у справі рішення та постанова в частині задоволення вимог про стягнення пені та штрафу підлягають скасуванню, а в задоволенні означених вимог позивача слід відмовити.

Щодо надання судами відстрочки виконання рішення суду на один рік до 27 серпня 2013 року, слід зазначити, що відповідно до ст.ст. 83, 121 ГПК України вказані дії суду є його правом, яке було реалізовано судом за результатами оцінки наданих відповідачем доказів неможливості виконання рішення суду у даній справі.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про неправомірне надання судами попередніх інстанцій відповідачу відстрочки на виконання рішення суду.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про те, що ним не подавалися позивачу заявки на корегування планових обсягів газу у листопаді-грудні 2011 року, як передбачено п. 3.1.3 договору, а постачальником було в односторонньому порядку скориговано обсяги поставки газу, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються п. 6.1 договору, яким сторони погодили оплату покупцем обсягів фактично переданого продавцем газу та підписаними сторонами без зауважень та заперечень актами приймання-передачі газу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" задовольнити частково.

3. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2012 року та рішення Господарського суду Харківської області від 27 серпня 2012 у справі № 5023/2765/12 в частині задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення 245 566,93 грн. пені та 97 677,66 грн. 7 % штрафу та в частині розподілу судового збору скасувати.

4. В задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення 245 566,93 грн. пені та 97 677,66 грн. 7 % штрафу відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230, р/р 26005010050879 у АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 260053012609 ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) 2 317,29 грн. судового збору за перегляд справи судом першої інстанції.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 260053012609 ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230, р/р 26005010050879 у АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931) 1 158,64 грн. судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції, 1 158,64 грн. судового збору за перегляд справи судом касаційної інстанції.

7. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2012 року у справі № 5023/2765/12 залишити без змін.

8. Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ.

Головуючий суддя: Дунаєвська Н.Г.

Судді: Мележик Н.І.

Подоляк О.А.