Ухвала суду № 29053877, 31.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2013 року м. Київ К/9991/1666/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі -ДПІ)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010

у справі № 2а-5139/10/1570

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Одесі" (далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.04.2010 № 0008431504/0 та від 28.04.2010 № 0008451504/0.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про порушення судами, зокрема, статей 1, 12, 18 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 56-93 «Про місцеві податки та збори», пункту 24 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», статей 1, 15 Закону України «Про систему оподаткування», пункту 5 Положення про збір на право використання місцевої символіки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 15.10.2001.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2009, оформлену актом від 15.04.2010 № 5313/22-1/09328133. У вказаному акті зафіксовано факт використання зазначеною філією у своєму найменуванні назви «Одеса»без отримання дозволу на право використання місцевої символіки з комерційною метою у бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та без нарахування та сплати збору за використання місцевої символіки до бюджету міста Одеси. Наведене стало підставою для донарахування філії Товариства податкового зобов'язання зі збору за використання місцевої символіки у сумі 158 555,42 грн. (у тому числі 106 780,98 грн. за основним платежем та 51774,44 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28.04.2010 № 0008451504/0, а також для притягнення цієї філії до відповідальності у вигляді 1700 грн. штрафних санкцій з названого збору за податковим повідомленням-рішенням від 28.04.2010 № 0008431504/0.

Згідно зі статтею 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 № 56-93 «Про місцеві податки та збори»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 18 цього Декрету визначено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Рішенням Одеської міської Ради від 07.10.2009 № 4694-V затверджено нову редакцію Положення «Про збір за право на використання місцевої символіки»(додаток № 10 до рішення Одеської міської ради від 15.10.2001 № 2725-ІІІ «Про встановлення місцевих податків, зборів і розмірів їх ставок у межах визначених законом»), згідно з якою до місцевої символіки, за використання якої з комерційною метою сплачується збір у порядку, визначеному цим Положенням, належать: герб міста Одеси, корогва Одеської міської ради, штандарт Одеського міського голови, прапор міста Одеси, середній герб міста Одеси, малий герб міста Одеси, імена і зображення історичних діячів, що внесли вклад у заснування і розвиток міста Одеси, назви і зображення пам'ятників, архітектурних споруд, ансамблів і комплексів міста, а також історичні назви його окремих територій, які наведені у Переліку місцевої символіки, що додається до цього Положення (додаток) і є його складовою частиною (пункт 1.2).

Пунктом 3.1 зазначеного Положення визначено, що платниками збору за право використання місцевої символіки є суб'єкти господарювання, які використовують символіку з комерційною метою, у тому числі філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій, які здійснюють діяльність на території міста Одеси.

На підставі наведеного суди дійшли об'єктивного висновку, що вказаними нормативно - правовими актами обов'язковою умовою сплати збору за право використання місцевої символіки визначено комерційну мету такого використання.

Однак у розглядуваному випадку, як встановили суди, назва міста «Одеса»у найменуванні філії Товариства використана лише з ціллю визначення місцезнаходження цієї філії. Тобто назва міста «Одеса»у найменуванні філії є територіальною ознакою цього відокремленого підрозділу та не має окремого комерційного значення.

А відтак за даних обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що за наслідками такого використання у філії Товариства не виникло об'єкта оподаткування збором за право використання місцевої символіки та правомірно задовольнили позов.

Інша оцінка скаржником установлених обставин справи та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень, судом касаційної інстанції не встановлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси відхилити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 у справі № 2а-5139/10/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко