Постанова № 29053009, 09.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 р. Справа № 2а-1670/4803/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-1670/4803/12

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач, ФОП ОСОБА_1), в якому просить стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість у сумі 2058,58 грн. на р/р 31117029700002 код бюджетної класифікації платежу 14010100 одержувач УДКС у місті Полтаві Полтавської області, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області МФО 831019.

За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити частково.

Стягнуто з розрахункових рахунків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти на погашення податкового боргу з податку на додану вартість в загальній сумі 2 058 грн. 58 коп. на користь Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на розрахунковий рахунок № 31117029700002, код бюджетної класифікації платежу 14010100, одержувач УДКСУ у місті Полтаві Полтавської області, ЗКПО 38019510, банк одержувача ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 95 Податкового кодексу України, ст. 129 Конституції України, ст.ст. 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України, апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є фізичною особою - підприємцем, зареєстрована виконавчим комітетом Полтавської міської ради 17.12.2007 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи НОМЕР_3.

Згідно даних ДПІ у м. Полтаві, відповідач має податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 2 058 грн. 58 коп.

Вказана податкова заборгованість з податку на додану вартість виникла у зв'язку з наступними обставинами.

28.08.2009 року ДПІ у м. Полтаві проведено документальну невиїзну перевірку з питання своєчасності подання декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.08.2009 року №00792/1706/НОМЕР_2 (а.с.10), в якому зафіксовано порушення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: неподання декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року.

На підставі даного акта перевірки були прийнято податкове повідомлення- рішення №0007921706/0 від 16.09.2009 року., яким відповідачу визначено суму штрафної санкції в розмірі 170,00 грн.

15.09.2009 року ДПІ у м. Полтаві проведено документальну невиїзну перевірку з питання своєчасності подання декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.09.2009 року №00920/1706/НОМЕР_2 (а.с.11), в якому зафіксовано порушення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: неподання декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року.

На підставі акта перевірки були прийнято податкове повідомлення-рішення №0009201706/0 від 30.10.2009 р., яким відповідачу визначено суму штрафної санкції в розмірі 170,00 грн.

16.06.2010 року позивачем проведено документальну невиїзну перевірку з питання затримки повернення свідоцтва платника ПДВ, за результатами якої складено акт від 16.06.2010 року №6007/НОМЕР_1 (а.с. 12).

Перевіркою встановлено порушення п. 9.8. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: ФОП ОСОБА_1 свідоцтво платника ПДВ по строку 20.04.2010 року до ДПІ у м. Полтаві не повернуто.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 10.08.2010 року №0051121706/0, яким відповідачу визначено штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 170,00 грн.

Крім того, 16.06.2010 року позивачем проведено документальну невиїзну перевірку з питання своєчасності подання декларації з податку на додану вартість за червень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 16.06.2010 року №6006/1706/НОМЕР_1 (а.с. 13).

Перевіркою встановлено порушення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: неподання декларації з податку на додану вартість за червень-грудень 2009 року, січень-березень 2010 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення - рішення від 10.08.2010 року №0051111706/0, яким відповідачу визначено штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1700,00 грн.

Дані податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві направлялися на адресу платнику податків рекомендованим листом, однак були повернуті позивачу з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не знаходиться" та були розміщені на дошці оголошень в установленому порядку.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством податковому органу надано право звертатись до суду з позовами про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, а в разі недостатності коштів на рахунках, звертатись до суду за дозволом на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби підлягають задоволенню лише в частині стягнення з відповідача коштів в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в загальній сумі 2058,58 грн.

Переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 19.07.2012 р. звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача податкового боргу на суму 2058,58 грн. з посиланням на ст.ст. 99, 104, 106, 107 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто в порядку загального позовного провадження.

Між тим, суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, виходив з того, що позивачем одночасно заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми податкового боргу за рахунок всіх його активів, в тому числі й грошових коштів.

Таким чином, за наслідками вирішення справи стягнув з відповідача кошти на погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 2058,58 грн. та посилаючись на приписи п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, дійшов висновку про необхідність відмовити позивачу у наданні дозволу на погашення суми за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

При цьому, позовна заява не містить вимоги про стягнення з відповідача суми податкового боргу за рахунок всіх його активів, в тому числі й грошових коштів, і матеріали справи не містять будь - яких заяв про зміну підстав або предмету позову.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що таким чином суд першої інстанції вирішив позовні вимоги, які взагалі не заявлені в позовній заяві, в порушення приписів ч.2 ст.11КАС України.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Таким чином, внаслідок порушення норм процесуального права, а саме: ч.2 ст.11КАС України постанова суду першої інстанції в частині відмови в іншій частині позовних вимог не може бути визнана законною, а тому підлягає скасуванню.

Відносно задоволення позову про стягнення із розрахункових рахунків ФОП ОСОБА_1 коштів на погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 2058,58 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5.2.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення правовідносин), визначено, що податкове зобов`язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Відповідно до підпункту 6.2.4 Закону у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Даних щодо оскарження вищевказаних податкових повідомлень - рішень в адміністративному та в судовому порядку позивачем не надано, а тому вказані суми штрафних санкцій є узгодженими.

Разом з тим, вищевказана сума відповідачем не сплачена.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно з п.п. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України від 02.12.2010, № 2755-VI.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплачена у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, за рахунок часткової сплати в розмірі 18,58 грн., за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 2058,58 грн., що підтверджується витягом з картки особового рахунку відповідача, наявним в матеріалах справи.

ДПІ у м. Полтаві, як органом який здійснює контроль за правильністю та своєчасністю сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), вживалися заходи по погашенню податкового боргу у встановленому законом порядку.

19.11.2009 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено першу податкову вимогу № 1/2835 та 29.12.2009 другу податкову вимогу №2/3379, які направлялись на адресу відповідача та повернулись до податкового органу з відміткою поштового відділення "за вказаною адресою не проживає" про, що складено акти та розміщено на дошці оголошень в установленому порядку.

Враховуючи, що податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 2058,58 грн. відповідачем не сплачений, колегія суддів погоджується з висновками суду першої, що вимоги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про стягнення з ФОП ОСОБА_1 вказаної суми податкового боргу є обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позову про стягнення із розрахункових рахунків ФОП ОСОБА_1 коштів на погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 2058,58 грн. суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції, через порушення ним норм процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню в частині відмови в іншій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-1670/4803/12 скасувати в частині відмови в іншій частині позовних вимог.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-1670/4803/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.