Постанова № 29051756, 24.10.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2012 р. Справа № 2а-7500/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

представника позивача Архангельського М.Ю.

представника відповідача Федоренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харбел" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2012р. по справі № 2а-7500/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харбел"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харбел"(далі -ТОВ "Харбел"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Київському районі м. Харкова), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000762201 від 21.06.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на 207 054грн., № 0000772201 від 21.06.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на 205 608грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Харбел» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "НАВАЛІС", ТОВ "ТПГ "ДИЛЕМА" за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2011р., 12.06.2012 р. складено акт № 1004/221/21258932 на підставі висновків якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

На думку позивача висновки акту перевірки про порушення вимог п.5., пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, з урахуванням пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.2.1, п.52., п.п.5.3.1 п.5.3, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з урахуванням змін та доповнень, п.2,п.6 ст.198 та п.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.138.8 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки право на податковий кредит ТОВ «Харбел» підтверджується податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 р. відмовлено ТОВ «Харбел» у задоволенні адміністративного позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2012р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не скористався правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено що ТОВ «Харбел», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21258932, зареєстровано як юридична особа рішенням виконавчого комітету Харківської міської 31.01.1994р., взято на податковий облік у ДПІ Київського району м. Харкова з 25.01.2011р. за № 208 та згідно свідоцтва № 100320436 від 03.02.2011р. є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 212589320344.

Співробітниками ДПІ у Київському районі м. Харкова у період з 28.04.2012 року по 07.06.2012 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Харбел" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт №1004/221/21258932 від 12.06.2012 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Харбел»:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, з урахуванням п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1, п.5.3, п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР (далі -Закон України № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 164 486 грн., а саме: за 3 квартал 2010 року у сумі 154 519 грн. та за 4 квартал 2010 року у сумі 9967 грн.

- пп. 7.2.6 п. 7.2, 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР) з урахуванням змін та доповнень п.2, п.6 ст. 198 та п.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 165 643 грн., а саме: у липні 2010 року у сумі 25153 грн., у серпні 2010 року у сумі 41773 грн., у вересні 2010 року у сумі 56693 грн., у жовтні 2010 року у сумі 7974 грн. та у жовтні 2011 року у сумі 34050 грн. (т.1, а.с. 38-82).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м.Харкова 21.06.2012р. прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" - №0000762201, яким ТОВ «Харбел» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в загальному розмірі 207 054 грн., в т.ч. за основним платежем 165 643 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -41 411 грн.; №0000772201, яким ТОВ «Харбел» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 205 608 грн., в т.ч. за основним платежем 164 486 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -41 122 грн.(т.1а.с.102,103).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Харбел», суд першої інстанції виходив з того, що наявна товарно - транспртна накладна від 03.10.2011 року від ТОВ «Промспец Консалтинг» не містить серії та номеру, зазначення виду перевезень, код вантажу, клас вантажу, відсутні відомості про виконавців вантажно-розвантажувальних операцій, а також щодо часу навантаження та розвантаження товару; не було надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару від ТОВ "НАВАЛІС" та ТОВ "ТПГ "ДИЛЕМА", що, на думку суду, свідчить про безтоварний характер господарських операцій. Не було надано доказів відображення в бухгалтерському обліку транспортно-заготівельних витрат у зв'язку з придбанням товару у ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "НАВАЛІС", ТОВ "ТПГ "ДИЛЕМА"; не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме на підставі чого, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальності господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, з урахуванням п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1, п.5.3, п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.6 п. 7.2, 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням змін та доповнень п.2, п.6 ст. 198 та п.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно погодився з висновками податкового органу про те, що між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "НАВАЛІС", ТОВ "ТПГ "ДИЛЕМА") були відсутні фактичні господарські відносини, оскільки такі висновки спростовуються письмовими доказами, що були предметом дослідження і при проведенні перевірки і при розгляді справи судом.

Письмові докази свідчать про те, що 01.06.2010 року між ТОВ "ТПГ "ДИЛЕМА" (Постачальник) та ТОВ "Харбел" (Покупець) було укладено Договір поставки товарів №0106/2010, відповідно до порядку та умов якого, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, що визначений у цьому Договорі, вільний від прав та претензій третіх осіб, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість (.2 а.с.124-127).

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних № 11.7 та 11.9. від 01.07.2010 року (т.2 а.с.128-129).

На підтвердження факту оплати за придбаний товар, позивачем було надано копію платіжного доручення №789 від 08.09.2010 року (т.2 а.с.133) та Акту приймання-передачі векселя від 07.07.2010 року на суму 100316,96 грн.(т.2 а.с.132).

ТОВ "ТПГ "ДИЛЕМА" було виписано на адресу позивача податкові накладні від 01.07.2010 року (т.2 а.с.130-131).

Письмові докази свідчать, що 02.08.2010 року між ТОВ "НАВАЛІС"(Постачальник) та ТОВ "Харбел"(Покупець) було укладено Договір поставки товарів №0208/2010, відповідно до порядку та умов якого, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, що визначений у цьому Договорі, вільний від прав та претензій третіх осіб, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість (т.2 а.с.103-105).

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних № 0208291 від 02.08.2010 року, № 0208292 від 02.08.2010 року, № 0208293 від 02.08.2010 року, № 010929 від 01.09.2010 року, № 0109291 від 01.09.2010 року, № 0109292 від 01.09.2010 року, № 0709291 від 07.09.2010 року, № 070929 від 07.09.2010 року, № 081029 від 08.10.2010 року (т.2 а.с.106-114).

На підтвердження факту оплати за придбаний товар, позивачем було надано копії платіжних доручень №845 від 21.09.2010 року, №847 від 22.09.2010 року, №878 від 28.09.2010 року, №879 від 28.09.2010 року, №880 від 28.09.2010 року, №881 від 28.09.2010 року, №934 від 15.10.2010 року, №952 від 21.10.2010 року, №1008 від 08.11.2010 року, №1010 від 09.11.2010 року, №1028 від 09.11.2010 року, №1082 від 23.11.2010 року, №1118 від 26.11.2010 року, №1168 від 09.12.2010 року (т.2 а.с.134-147).

ТОВ "НАВАЛІС" було виписано на адресу позивача податкові накладні №20807 від 02.08.2010 року, №20805 від 02.08.2010 року, №20806 від 02.08.2010 року, №010915 від 01.09.2010 року, №010916 від 01.09.2010 року, №010917 від 01.09.2010 року, №070911 від 07.09.2010 року, №070912 від 07.09.2010 року, №081012 від 08.10.2010 року (т.2 а.с.115-123).

Як свідчать письмові докази, що 01.10.2010 року між ТОВ "Промспец Консалтинг"(Продавець) та ТОВ "Харбел" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №01/10/2010 року, відповідно до умов якого, Покупець зобов'язується передавати у власність товарно-матеріальні цінності: тканину, фурнітуру, реактиви, ленту та ін., а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплачувати дані товарно-матеріальні цінності на умовах даного договору (п.1.1 Договору). Кількість, найменування, вартість та інші індивідуальні особливості товару відображаються в рахунках-фактурах (п. 1.2 Договору). Право власності на товару переходить від Продавця до Покупця в момент фактичної передачі товару Продавцем Покупцю, про що свідчить підпис у товарній накладній (п. 1.3 Договору) (т.2 а.с..96-99).

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії рахунку-фактури №03101 від 03.10.2011 року (т.2 а.с.101) та видаткової накладної №031001 від 03.10.2011 року (т.2 а.с.100).

На підтвердження факту оплати за придбаний товар, позивачем було надано копії платіжних доручень № 793 від 05.10.2011 року, №828 від 12.10.2011 року, №829 від 12.10.2011 року, №864 від 17.10.2011 року, №891 від 21.10.2011 року, №894 від 25.10.2011 року, №905 від 31.10.2011 року (т2 а.с.148-154).

ТОВ "Промспец Консалтинг" було виписано на адресу позивача податкову накладну №22 від 03.10.2011 року (т.2 а.с.102).

Представник відповідача в суді першої і в суді апеляційної інстанції заперечував факт реального вчинення господарських операції між суб'єктами господарювання, посилаючись на інформацію отриману від ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька на запит відповідача щодо зустрічної звірки ТОВ "ТПГ "ДИЛЕМА" та інформаційної бази даних АІС "Податки", довідки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 31.03.2011 року №421/23-300/37104552 "Щодо неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "НАВАЛІС" щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "ОТТОККОНОХТО" за вересень 2010 року, ПП "АГРОПРАЙД" за жовтень, грудень 2010 року, ТОВ "МЕЖДУНАРОДНИЙ ТРУД" за грудень 2010 року" та Акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 13.12.2011 року №251/23-03-05/37093551 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промспец Консалтинг" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ "ТЕХНОСПЕЦМАРКЕТИНГ", їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень, жовтень 2011 року", піддав ці угоди сумніву з огляду на відсутність доказів щодо транспортування товару.

Однак, така позиція податкового органу, спростовується зазначеними вище письмовими доказами.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.96 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи» зупинена публікацією в «Урядовому кур'єрі» від 07.03.2000 р. № 43 Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно до Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності». Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва від 16.10.98 р. № 17-02/10 «Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» Мінтрансом України та Держкомстатом України». Отже, дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим.

Дані обставини свідчать про те, що твердження відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про обов'язковість оформлення ТТН, які виключно мають підтвердити факт поставки товарів на користь позивача, є хибними.

Що стосується посилання суду першої інстанції на відсутність документів, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не зазначення в якій упаковці або тарі товар поставлявся і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності представник позивача, надав до суду апеляційної інстанції копії видаткових накладних, накладних-вимог на випуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, які не були предметом дослідження ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, та пояснив, що відповідно договірних умов поставка товарів здійснювалась за рахунок поставщика, тому позивач не мав транспортно - заготівельних витрат і відповідно не відображав їх у бухгалтерському обліку. При в`їзді на територію підприємства позивача автотранспорт, що привозив товар не реєструвався і відповідно не можливо його встановити на цей час, товар доставлявся в картонних коробках і поліетиленових мішках і будь - яких претензій до упаковки чи тари у позивача не було.

Також, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що згідно приписів ст. 234 ЦК України фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків. При цьому фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанні; електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Відповідно до п.п.7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно приписів ст. 4 вказаного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Таким чином колегія суддів зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем придбаного товару у ТОВ "Промспец Консалтинг", ТОВ "НАВАЛІС", ТОВ "ТПГ "ДИЛЕМА" та подальшого його використання у власній господарській діяльності, колегія суддів зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності прийнятих ДПІ у у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача та законність і обґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження.

Натомість позивач, відповідно до приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні та допустимі докази, які свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Колегія суддів, керуючись приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.06.2012 року №0000762201, №0000772201 підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 р. не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріплені в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч.2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.1. п.3, п. 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харбел" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2012р. по справі № 2а-7500/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харбел" в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 21.06.2012 року №0000762201, №0000772201.

Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Харківській області відшкодувати Приватному підприємству "Бест Трейд Продакшен" суму податку на додану вартість, шляхом перерахування 1098793,00 гр. на розрахунковий рахунок позивача.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О. М.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О. М.

Повний текст постанови виготовлений 30.10.2012 р.