Постанова № 29049675, 20.12.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2012 р. Справа №2а-12384/11/0170/3

(11:36) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Жукова О.М., дов.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.11 р. № 0009972301 та 0009982301.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.05.12 р. по справі призначено судову експертизу; провадження у справі зупинено.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається протиправне віднесення відповідачем здійснених господарських операцій до нікчемних; безпідставність висновків відповідача про завищення сформованого податкового кредиту у перевіряємий період.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 128 КАС України, заслухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Кримська девелоперська компанія" є юридичною особою, ЄДРПОУ 36915270, зареєстровано Печерською районною у м.Києві державною адміністрацією 28.12.2009 р.; Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 19.04.2011 р. зареєстровано за адресою місцезнаходження: 95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе, буд.8, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 648675 та свідчить довідка статистики, копія якої наявна в матеріалах справи.

15.09.2011 р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Кримська девелоперська компанія" з питань взаємовідносин з ТОВ "Київкапіталбуд" за квітень 2011 року, про що складено акт № 13138/23-4/36915270.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки № 13138/23-4/36915270 від 15.09.2011 р. перевіркою встановлені порушення п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, п.п. 187.1. "а" п. 187 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено значення р. 19, 20.2 податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року в сумі 30396 грн., та донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 571878 грн. ПДВ.

Зокрема, в акті перевірки вказано, що згідно податкової декларації з ПДВ, наданої ТОВ "Кримська девелоперська компанія" за квітень 2011 р. вх.№ 9003634534 від 20.05.2011 р. та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ вх.№ 9004667056 від 13.07.2011 р. різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає: за даними платника - 30396 грн., за даними перевірки - 571878 грн. Встановлено завищення податкового кредиту на суму 602274 грн. ПДВ.

На стор. 8 вказаного акту перевірки відповідача посилається на те, що діяльність ТОВ "Кримська девелоперська компанія" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди; ТОВ "Кримська девелоперська компанія", працюючи в даному сегменті ринку, було обізнане щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних зв'язків.

Відповідач посилається на дефекти діяльності власних контрагентів контрагента позивача - ТОВ "Київкапіталбуд", з урахуванням чого приходить до висновку про нікчемність правочинів позивача.

30.09.2011 р. на підставі акту перевірки № 13138/23-4/36915270 від 15.09.2011 р. згідно з п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, п.п. 187.1. "а" п. 187 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України:

- збільшено ТОВ "Кримська девелоперська компанія" суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 571878 грн. за основним платежем, про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0009972301;

- зменшено ТОВ "Кримська девелоперська компанія" суму від'ємного значення ПДВ в розмірі 30396 грн. за основним платежем та застосовані штрафні санкції в розмірі 1,00 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0009982301.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто визначальною (обов'язковою) ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України, згідно з п.198.2 ст. 198 якого датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до абз. 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 N 969, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696, в редакції на час оформлення податкових накладних, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Отже право на нарахування податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування ПДВ виникає у разі підтвердження фактичного здійснення витрат на придбання певного товару належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознаками останньої є:

1) рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

2) встановлення податкового статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для нарахування податкового кредиту, а саме реєстрація особи, яка видає податкову накладну, у якості платника ПДВ на момент вчинення господарської операції, з урахуванням можливої обізнаності контрагента у наявності дефектів у правовому статусі останнього як платника ПДВ.

3) встановлення зв'язку між фактом отримання робіт (послуг) та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності.

Тобто реальність вчинених господарських операцій характеризується: реальним рухом активів в процесі здійснення господарської операції (первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції); податковим статусом контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявністю безпосереднього зв'язку між фактом отримання робіт (послуг) та господарською діяльністю позивача; наявністю господарської мети при укладенні правочину з контрагентом позивача.

Тобто, підтвердження постачання товару від контрагента позивача на адресу позивача за перевіряємий період, підтвердження факту отримання вказаного товару за перевіряємий період, підтвердження факту сплати за вказаний товар за перевіряємий період, підтвердження використання в господарській діяльності вказаного товару за перевіряємий період, - свідчить про реальність вчинення відповідних господарських операцій, а відтак, доводить правильність визначення податкового зобов'язання та нарахування податкового кредиту.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 ст. 79 КАС України визначає, що письмовими доказами є документи (у тому числі, електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

В матеріалах справи наявні наступні документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійсненого правочину у господарських взаємовідносинах ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та ТОВ "Київкапіталбуд":

- договір № 12-04/11 від 12.04.11 р. про виконання ТОВ "Київкапіталбуд" будівельних робіт на об'єкті "Торгівельно-розважальний комплекс в м. Сімферополі, Євпаторійське шосе, 8";

- податкова накладна № 4 від 30.04.2011 р. на загальну суму 482397,84 грн., в тому числі ПДВ 80399,64 грн.;

- податкова накладна № 5 від 30.04.2011 р. на загальну суму 413728,22 грн., в тому числі ПДВ 68954,70 грн.;

- податкова накладна № 6 від 30.04.2011 р. на загальну суму 492255,60 грн., в тому числі ПДВ 82042,60 грн.;

- податкова накладна № 7 від 30.04.2011 р. на загальну суму 451579,06 грн., в тому числі ПДВ 45263,18 грн.,

- податкова накладна № 8 від 30.04.2011 р. на загальну суму 483680,06 грн.. в тому числі ПДВ 80613,34 грн.;

- податкова накладна № 9 від 30.04.11 р. на загальну суму 451461,79 грн., в тому числі ПДВ 75243,63 грн.;

- податкова накладна № 10 від 30.04.11 р. на загальну суму 452444,86 грн., в тому числі ПДВ 75407,48 грн.;

- податкова накладна № 11 від 30.04.11 р. на загальну суму 386093,54 грн., в тому числі ПДВ 64348,92 грн.;

- платіжне доручення № 18 від 09.06.2011 р. на загальну суму 1440000,00 грн., в тому числі ПДВ 54333,33 грн.;

- платіжне доручення № 73 від 03.10.2011 р. на загальну суму 1000000,00 грн., в тому числі ПДВ 166666,67 грн.;

- платіжне доручення № 2 від 19.05.2011 р. на загальну суму 326000,00 грн., в тому числі ПДВ 54333,33 грн.

Згідно з матеріалами справи позивачем отримано будівельних послуг від ТОВ "Київкапіталбуд" на загальну суму 3613640,97 грн., в тому числі ПДВ 602273,49 грн.

Отримання позивачем податкових накладних від контрагента, ТОВ "Київкапіталбуд", на отримання будівельних послуг - будівельних робіт на об'єкті (Торгівельно-розважальний комплекс" за адресою: м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8 підтверджується реєстром отриманих накладних, копія якого наявна в матеріалах справи.

Податкові накладні ТОВ "Кримська девелоперська компанія" по взаємовідносинам з ТОВ "Київкапіталбуд", - досліджені судом; досліджені та проаналізовані судовим експертом у висновку судової експертизи № 127/12 від 10.12.12 р.; відповідають вимогам чинного законодавства; включені до Реєстру отриманих податкових накладних ТОВ "Кримська девелоперська компанія" у квітні 2011 року; відповідають даним податкової декларації ТОВ "Кримська девелоперська компанія" у перевіряємий період.

Згідно з висновком № 127/12 від 10.12.12 р. судової експертизи, проведеної по даній справі, отримання послуг від ТОВ "Київкапіталбуд" відображено у бухгалтерському обліку наступними записами (проводками): Дт. 151 "Капітальне будівництво" Кт 631 "Розрахунки із вітчизняними постачальниками" в сумі 3011367,48 грн. та Дт 6442 "Податковий кредит. ПДВ" Кт 631 "Розрахунки із вітчизняними постачальниками" в сумі 602273,49 грн.

Сплата позивачем отриманих будівельних послуг від ТОВ "Київкапіталбуд" підтверджується платіжними дорученнями, зокрема: п/д № 18 від 09.06.2011 р. на загальну суму 1440000,00 грн., в тому числі ПДВ 54333,33 грн.; п/д № 73 від 03.10.2011 р. на загальну суму 1000000,00 грн., в тому числі ПДВ 166666,67 грн.; п/д № 2 від 19.05.2011 р. на загальну суму 326000,00 грн., в тому числі ПДВ 54333,33 грн.

Згідно з висновком № 127/12 судової експертизи, проведеної по даній справі, документами бухгалтерського обліку ТОВ "Кримська девелоперська компанія" підтверджується реальність операцій з ТОВ "Київкапіталбуд", а саме:

- сплата за угодою з ТОВ "Київкапіталбуд" здійснена у безготівковій формі в загальній сумі 2766000,00 грн., у т.ч. ПДВ 275333,33 грн., що підтверджено платіжними дорученнями;

- отримання послуг від ТОВ "Київкапіталбуд" відображено у бухгалтерському обліку наступними записами (проводками): Дт. 151 "Капітальне будівництво" Кт 631 "Розрахунки із вітчизняними постачальниками" в сумі 3011367,48 грн. та Дт 6442 "Податковий кредит. ПДВ" Кт 631 "Розрахунки із вітчизняними постачальниками" в сумі 602273,49 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджуються:

- факти придбання ТОВ "Кримська девелоперська компанія" будівельних послуг;

- факти сплати ТОВ "Кримська девелоперська компанія" отриманих будівельних послуг ТОВ "Київкапіталбуд".

З податкових накладних, наявних в матеріалах справи, вбачається, що ТОВ "Київкапіталбуд" при заповненні останніх вказано власне місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, оф. 0, Печерський р-н.

Згідно з даними Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр", на офіційному сайті якого розміщені дані з ЄДРПОУ згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", з яких судом встановлено, що на момент вчинення відповідних господарських операцій у є період ТОВ "Київкапіталбуд" не перебував в процесі припинення; знаходився за адресою, вказаною в податкових накладних, а саме: м. Київ, вул.Кіквідзе, 13, оф. 0, Печерський р-н.

В матеріалах справи докази відсутності у ТОВ Київкапіталбуд" на час вчинення спірних господарських операцій з позивачем статусу платника ПДВ - відсутні.

Зокрема, згідно офіційних даних, розміщених на сайті ДПС України, дата видачі свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Київкапіталбуд" - 18.06.2010 р.

Отже порушення в частині оформлення податкових накладних за наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються; відсутні докази того, що постачальник товарів, придбання яких було підставою сформування податкового кредиту позивачем у вказаному в акті перевірки періоді, не був зареєстрований як платник ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій. Останнє виключає одну з ознак нікчемності укладеного позивачем правочину з огляду на підтвердження податкового статусу постачальника товарів.

Згідно з висновками на стор. 7 судової експертизи № 127/12 від 10.12.12 р., проведеної по даній справі, податковий кредит повністю сформований з вимогами діючого законодавства та підтверджений належним чином оформленими податковими накладними. Податкові накладні, суми сплаченого (нарахованого) податку, за якими підприємство включило до складу податкового кредиту, оформлені згідно вимог чинного законодавства, надійшли до підприємства у відповідних періодах, що підтверджується записами у реєстрі отриманих податкових накладних.

Придбання певного виду товару суб'єктом господарської діяльності повинно бути характерним для виробничої діяльності такого платника податку, що є однією з ознак підтвердження реальності вчинення господарських операцій, підтвердження використання в господарській діяльності придбаних послуг; наявність відповідної господарської мети при придбанні певного виду послуги.

Згідно з довідкою статистики до видів діяльності ТОВ "Кримська девелоперська компанія" за КВЕД відноситься: розбирання та знесення будівель, земляні роботи; діяльність агентів нерухомості та інш.

Використання у власній господарській діяльності придбаних позивачем послуг підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- договірна ціна на будівництво нежитлової будівлі літ. А в м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе, 8, що здійснювалось в 2011 році;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за квітень 2011 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень-8 2011 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень-7 2011 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень-6 2011 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень-4 2011 року;

- акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень-3 2011 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень-5 2011 року;

- локальний кошторис № 2-1-1 на загальнобудівельні роботи нежитлової будівлі літ. А в м. Сімферополі, вул. Євпаторійське шосе, 8.

Згідно з висновком № 127/12 судової експертизи, проведеної по даній справі, документами бухгалтерського обліку ТОВ "Кримська девелоперська компанія" використання отриманих товарів та послуг підтверджується актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними. Придбання послуг будівництва у ТОВ "Київкапіталбуд" призвело до збільшення активів ТОВ "Кримська девелоперська компанія", що відображено в бухгалтерському обліку проводкою Дт. 151 "Капітальне будівництво" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в сумі 3011367,48 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні також:

- свідоцтво серії САЕ № 030552 про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю м. Сімферополь, Євпаторійське шосе, 8, літ. А площею 5575,6 кв.м., видане виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 19.08.2010 р. на ім'я ТОВ "Кримська девелоперська компанія";

- Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно КРП "СМБРІ" від 26.08.2010 р. на нежитлову будівлю м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе, 8.

Більш того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні ст. 9 Конституції України.

Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна, є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (далі - Шоста Директива).

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18.03.2004 р. № 1629 визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії, а саме: "Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1).4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати.

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Наданими документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Кримська девелоперська компанія" факти придбання, отримання, сплати, використання у власній господарській діяльності придбаних робіт (послуг) за господарськими операціями з ТОВ "Київкапіталбуд", - по придбанню яких позивачем сформовано податковий кредит у відповідному періоді, підтверджуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які підтверджують відсутність у контрагента позивача достатніх трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення господарської діяльності.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Як вказано у акті перевірки № 13138/23-4 від 15.09.11 р., перевіркою зменшено значення р. 19, 20.2 податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року в сумі 30396 грн.

При коригуванні від'ємного значення об'єкта оподаткування застосовуються база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку із використанням звичайних цін.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку в тому числі з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Вказане положення містить загальне правило визначення бази оподаткування відповідних операцій з необоротними активами. При цьому, база оподаткування визначається виходячи із балансової вартості активів на момент їх постачання.

Відповідно до п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме згідно абз. "а" вказаного пункту - дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Останнє є підставою для визначення дати виникнення прав платника податку на віднесення сум до податкового кредиту в розумінні абз.1) п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, у прямій залежності від правильності розрахування якого знаходиться вірне визначення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, що, в свою чергу, впливає на бюджетне відшкодування.

Матеріалами справи завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ на 602274 грн. у квітні 2011 року не підтверджено.

Отже висновки відповідача про завищення позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 602274 грн. у відповідних періодах є необґрунтованими.

Згідно з висновком № 127/12 судової експертизи, проведеної по даній справі, висновки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС, викладені в акті документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Кримська девелоперська компанія" з питань взаємовідносин з ТОВ "Київкапіталбуд" за квітень 2011 року щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 30396 грн. та донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 571878 грн. є необґрунтованими та документально не підтверджуються.

Згідно з висновком № 127/12 судової експертизи, проведеної по даній справі, документами бухгалтерського і податкового обліку ТОВ "Кримська девелоперська компанія" підтверджується факт придбання, використання у власній господарській діяльності робіт, придбаних у ТОВ "Київкапіталбуд" загальною вартістю 3613640,97 грн., в тому числі ПДВ 602273,49 грн., і сплати вартості товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 2766000,00 грн., в т.ч. ПДВ 275333,33 грн. за господарськими операціями, з придбання яких ТОВ "Кримська девелоперська компанія" сформовано податковий кредит за квітень 2011 року у сумі 602274 грн. та які приймали участь у розрахунку від'ємного значення суми податку на додану вартість за період квітень 2011 року в розмірі 30396 грн. Зазначені операції підтверджуються податковими накладними, актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, платіжними дорученнями, договором, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", деклараціями з ПДВ з додатками.

З урахування викладеного оскаржувані ТОВ "Кримська девелоперська компанія" податкові повідомлення-рішення від 30.09.2011 р. № 0009972301, № 0009982301 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Відповідно до п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Отже орган Державної казначейської служби зобов'язаний стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Вказана позиція висловлена також Вищим адміністративним судом України в листі від 21.11.2011 р. № 2135/11/13-11.

У судовому засіданні 20.12.12 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. У повному обсязі постанову складено 24.12.12 р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0009972301 від 30.09.2011 р., № 0009982301 від 30.09.2011 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська девелоперська компанія" (ЄДРПОУ 36915270) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.