Постанова № 29049677, 20.12.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2012 р. Справа №2а-13247/12/0170/3

(11:17) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1-Директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона-73"

до Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції

про визнання протиправною та скасування постанови

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився.

Суть справи:

ОСОБА_1 - Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольненська спеціалізована пересувна механізована колона-73" звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Роздольненського районного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови від 05.11.2012 р. про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ "Роздольненська СПМК-73" шляхом накладення штрафу у розмірі 340 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправне накладення штрафу відповідачем за підстав належного виконання вимог державного виконавця.

Відповідачем надані письмові заперечення проти позову за тих підстав, що позивачем порушено заборону на проведення касових операцій відповідно до постанови про накладення арешту на розрахункові рахунки підприємства та акту опису та арешту касової книги підприємства.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

З урахуванням вищевикладеного, положень ст.ст. 122, 128, 181 КАС України, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" № 606 від 21.04.1999 року примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202 примусове виконання рішень покладено на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, тому справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

ТОВ "Роздольненська механізована пересувна колона - 73" є юридичною особою, ЄДРПОУ 32681055, зареєстрована 29.07.2004 р. Роздольненською райдержадміністрацією АР Крим за адресою місцезнаходження: 96200, АР Крим, Роздольненський р-н, смт. Роздольне, вул. Євпаторійське шосе, буд. 21, про що в матеріалах справи наявна Виписка з ЄДР, довідка статистики.

ОСОБА_1 є директором ТОВ "Роздольненська СПМК-73", про що в матеріалах справи наявний наказ № 1-к від 29.07.2004 р. про вступ на посаду.

08.09.2011 р. ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим винесено постанову про арешт грошових коштів боржника в межах суми 357620,51 грн. у виконавчому провадженні при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-7720/10/9/0170 від 25.02.2011 р., виданого Окружним адміністративним судом АР Крим.

09.09.2011 р. відповідачем складено акт опису й арешту майна, за яким накладено арешт на касову книгу ТОВ "Роздольненська СПМК-73", прошито 50 листів. Касова книга почата 30.08.11 р. Залишок на 07.09.11 р. складав 67,11 грн.

14.08.2012 р. ВДВС Роздольненського РУЮ винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми 284934,41 грн. при виконанні зведеного виконавчого провадження № 668/12/3.

01.11.2012 р. відповідачем складено акт про те, що при перевірці касової книги ТОВ "СПМК-73", на яку 09.09.11 р. накладений арешт, виявлені порушення - видача грошових коштів по відомості. Порушення виявлені з 23.02.2012 р. Останній запис вчинено 31.10.12 р.

05.11.2012 р. ВДВС Роздольненського РУЮ на підставі ст.ст. 89, 90 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про притягнення директора ТОВ "Роздольненське СПМК-73" ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу в розмірі 340 грн. за невиконання вимог державного виконавця.

Зокрема, у вказаній постанові зазначено про те, що 09.09.2011 р. на грошові кошти, які проходять через касову книгу підприємства, накладений арешт та заборона ними розпоряджатись. 01.11.12 р. при перевірці касової книги ТОВ "Роздольненське СПМК-73" встановлено, що через касову книгу по відомостям проведена видача грошових коштів.

Предметом позову є оскарження постанови ВДВС Роздольненського РУЮ АР Крим від 05.11.2012 р. про накладення штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 181 КАС України позовну заяву про оскарження рішення державного виконавця може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Оскаржувана позивачем постанова про накладення штрафу винесена відповідачем 05.11.2012 р.

Вказана постанова отримана позивачем 09.11.2012 р., про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції на постанові.

Позивач звернувся до суду с заявленими позовними вимогами 19.11.2012 р., про що свідчить відбиток штампу поштової організації на конверті про відправлення позовної заяви.

Отже позивачем дотриманий процесуальний строк звернення до суду с заявленими позовними вимогами.

Оцінюючи правомірність дій та оскаржуваної постанови державного виконавця відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України № 606 вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України № 606 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Таким чином, законодавцем встановлені певні обмеження повноважень державного виконавця, відповідно до яких всі рішення приймаються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України № 606, вони повинні бути законними, неупередженими та своєчасними, спосіб та порядок виконання рішення суду встановлюється не виконавцем, а саме рішенням суду, яке відображено у виконавчому документі, виконавчі дії не можуть порушувати права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.

У ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Оскаржувана постанова від 05.11.12 р. була прийнята відповідачем на підставі ст.ст. 89, 90 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Закону України "Про виконавче провадження" за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції на час виникнення спірних правовідносин у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Зі змісту наведених норм слідує, що підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, без поважних причин.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" № 606 від 21.04.1999 р. державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" № 606 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Відповідно до п.п. 5.6.10 Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. N 74/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158 (далі - Інструкція № 74/5), порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Відповідно до п.п. 5.8.1 Інструкції № 74/5 майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в пункті 5.6.4 цієї Інструкції, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігач), під розписку в акті опису і арешту майна. Копія акта опису і арешту майна видається боржникові та стягувачу, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві.

Відповідно до п.п.5.8.7 Інструкції № 74/5 порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену Законом.

Тобто первинним завданням органів ДВС при накладенні арешту є забезпечення зберігання майна боржника саме під час виконання виконавчого провадження, що є своєрідним заходом запобігання будь-яких дій з боку останнього, які можуть спричинити порушення цілісних, якісних, кількісних характеристик зазначеного майна, внаслідок чого виконання виконавчого провадження та задоволення вимог стягувачів буде неможливим.

Проведеною відповідачем перевіркою позивача встановлено, що позивачем по відомостям через касову книгу проведена видача грошових коштів, про що складено акт від 01.11.12 р.

Касова книга в розумінні п.п. 4.1, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, є документом установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Записи у вказаній книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів.

Касові документи - це документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Відповідач здійснив арешт майна боржника, оскільки видача готівкових коштів супроводжується відображенням в касовій книзі.

Згідно з письмовими пояснення позивача, наданими державному виконавцю, видача грошових коштів здійснювалась по відомостям, які шли на виплату заробітної плати, сплату податків та сплату за вживану електроенергію.

Вказані витрати, здійснені позивачем, в розумінні ст. 73 Закону України "Про виконавче провадження" не входять до переліку витрат, на які не може бути звернено стягнення в разі проведення виконавчих дій стосовно боржника.

Отже використання грошових коштів позивачем на здійснення вказаних виплат створює небезпеку виконання заходів виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих документів щодо стягнення заборгованості з боржника - ТОВ "Роздольненська СПМК-73".

Таким чином, відповідач при накладенні на позивача штрафу в розмірі 340 грн. за порушення вимог державного виконавця в частині заборони розпоряджатись касовою книгою підприємства, діяв на підставі, в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Постанову в повному обсязі складено 20.12.12 р.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.