Рішення № 29049604, 30.01.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 січня 2013 р. Справа № 4/68/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Великобурлуцької селищної ради, смт.Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямі Лімітед", смт.Турбів, Вінницька область

про повернення майна в зв'язку з невиконанням вимог договору відповідального зберігання, ціна позову 294 795 грн.

при секретарі судового засідання Ольховій Т.О.

за участю представників:

позивача: Сокірін В.В., посвідчення № 1 від 04.11.2010 року, голова Великобурлуцької селищної ради.

Сарняк В.С., доручення № 02-10/355 від 02.10.2012 року, пенсійне посвідчення № 1846401431 від 14.10.2010 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

02.11.2012 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Великобурлуцької селищної ради, смт.Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямі Лімітед", смт.Турбів, Вінницька область про повернення майна в зв'язку з невиконанням вимог договору відповідального зберігання, ціна позову 294 795 грн..

Ухвалою від 05.11.2012 року порушено провадження у справі № 4/68/2012/5003.

Судове засідання по вказаній справі ухвалою від 05.12.2012 року призначено на 20.12.2012 року.

Разом з тим, відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 25.12.2012 року п.п.3.1.11, 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 4/68/2012/5003 в зв'язку з перебуванням судді Білоуса В.В. у відпустці до 18.03.2012 року, а також враховуючи збіг строку розгляду справи встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розподілу справу № 4/68/2012/5003 було розподілено судді Банасько О.О..

Ухвалою суду від 28.12.2012 року вказану справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.01.2013 року.

В судове засідання 30 01.2013 року відповідач не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 24.12.2012 року яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві - вул. Миру, 147, смт. Турбів, Вінницька область, 22513.

Згідно з інформації отриманої з офіційної веб-сторінки Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" в мережі Інтернет місцезнаходженням відповідача значиться вул. Миру, 147, смт. Турбів, Вінницька область, 22513, яка є ідентичною тій по якій було направлено останньому ухвалу у даній справі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Дійшовши такого висновку суд врахував, що відповідачем отримано ухвалу суду про порушення провадження у справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2251301366310 наявним в матеріалах справи.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

06.12.2011 року між Великобурлуцькою селищною радою Харківської області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ямі Лімітед" (Учасник) укладено договір про закупівлю товару за державні кошти, відповідно до п.1.1 якого Учасник зобов'язується у 2011 році поставити Замовникові товар, зазначений в п.1.2 Договору, а Замовник прийняти та оплатити товар (а.с.7-8, т.1).

Згідно п.1.2 Договору товаром являється сміттєвоз на базі автомобіля ГАЗ-3309, рік випуску-2011, колір кузова оранжевий, двигун - № Д0645634, кузов № 330700В0195326, шасі № Х96330900В1012268. Кількість товару - одна одиниця.

Ціна договору становить 294 795,00 гр. з урахуванням податку на додану вартість (п.3.1 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи згідно видаткової накладної № ЯМ-000234 від 16.12.2011 року на підставі договору від 06.12.2012 року позивачу передано сміттєвоз на базі автомобіля ГАЗ-3309, що підтверджується актом приймання-передачі № 112 від 06.12.2012 року (а.с.9-10, т.1).

25.05.2012 року позивачем на підставі платіжного доручення № 401 перераховано грошові кошти на рахунок відповідача в сумі 294 795,00 грн. за отриманий сміттєвоз (а.с.13, т.1).

15.12.2012 року між сторонами підписано договір відповідального зберігання № 15/12 відповідно п.1.1 якого Великобурлуцька селищна рада Харківської області (Поклажодавець) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Ямі Лімітед" (Зберігач) приймає на відповідальне зберігання сміттєвоз на базі автомобіля ГАЗ-3309 (майно), яке належить Поклажодавцю на праві власності (а.с.11, т.1).

Найменування , кількість, комплектність та оціночна вартість майна визначається в актах приймання-передачі майна, які повинні бути підписані уповноваженими представниками сторін та є невід'ємними частинами договору.

Згідно п.1.2 Договору Поклажодавець здійснює відповідальне зберігання майна безоплатно.

Відповідно п.2.1.5 Договору Зберігач зобов'язаний повернути майно Поклажодавцю за першої вимоги.

Приймання-передача майна як від Поклажодавця до Зберігача (для відповідального зберігання), так і від Зберігача до Поклажодавця (при поверненні майна) здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін актів приймання-передачі майна (а.с.3.1 Договору).

При прийманні-передачі майна особа, особа яка є представником сторони Договору, що приймає майно, зобов'язана надати іншій стороні довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей із зазначенням номенклатури та кількості майна, яке одержується (а.с.3.2 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи на виконання вимог договору від 15.12.2011 року позивачем передано на зберігання відповідачу сміттєвоз на базі автомобіля ГАЗ-3309, рік випуску-2011, колір кузова оранжевий, двигун - № Д0645634, кузов № 330700В0195326, шасі № Х96330900В1012268.

Факт передачі майна на зберігання підтверджується актом приймання-передачі від 15.12.2012 року (а.с.12, т.1).

25.07.2012 року на адресу відповідача надіслано лист з проханням повернути сміттєвоз на базі автомобіля ГАЗ-3309, що передавався позивачем на зберігання відповідачу (а.с.14, т.1).

21.08.2012 року на адресу відповідача направлено претензію з вимогою терміново повернути майно, яке було передано на зберігання (а.с.15, т.1).

У відповіді на вказану претензію (лист від 06.08.2012 року) відповідач повідомив, що зобов'язується повернути майно в двотижневий термін (а.с.16, т.1).

Також відповідачем на адресу позивача надіслано гарантійний лист в якому останній зазначає, що повернення майна здійснить в строк до 10.09.2012 року (а.с.17, т.1).

Однак 11.09.2012 року на адресу позивача надійшов лист № 502/02-09/553 про те, що сміттєвоз на базі ГАЗ-3309 відправлено на гарантійне обслуговування до СТО.

Слід вказати, що із змісту відповіді відповідача вбачається, що останній не заперечує факту отримання вказаного майна на зберігання за договором від 15.12.2011 року.

Неповернення відповідачем майна отриманого від позивача на відповідальне зберігання в добровільному порядку спонукали позивача звернутись за захистом свого порушеного права з відповідним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, виходячи із встановлених обставин спору судова колегія дійшла висновку, що між сторонами укладено договір зберігання правовідносини по якому врегульовано в параграфі 1 "Загальні положення про зберігання" глави 66 ЦК України "Зберігання".

Згідно ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

В ст.953 ЦК України вказано, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як вказувалось раніше, позивач звернувся з вимогою про повернення майна переданого на зберігання 15.12.2011 року.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи із встановлених обставин, умов Договору та норм цивільного законодавства наведених вище, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість вказаної вимоги в зв'язку з чим задовольняє її.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам процесуального законодавства та вимогам ухвал суду відповідачем не надано жодного доказу в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги позивача про примусове повернення майна та передачі його за актом прийому-передачі на користь Великобурлуцької селищної ради.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

30.01.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ямі Лімітед", вул. Миру, 147, смт. Турбів, Вінницька область, 22513 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 23103566) передати за актом приймання-передачі Великобурлуцькій селищній раді, вул. Радянська, 40, смт. Великий Бурлук, Великобурлуцького району, Харківської області, 62602 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 04399192) сміттєвоз на базі автомобіля ГАЗ-3309, рік випуску-2011, колір кузова оранжевий, двигун - № Д0645634, кузов № 330700В0195326, шасі № Х96330900В1012268.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямі Лімітед", вул. Миру, 147, смт. Турбів, Вінницька область, 22513 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 23103566) на користь Великобурлуцької селищної ради, вул. Радянська, 40, смт. Великий Бурлук, Великобурлуцького району, Харківської області, 62602 (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 04399192) - 5 895 грн. 90 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 04 лютого 2013 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - вул. Миру, 147, смт. Турбів, Вінницька область, 22513