Постанова № 29046919, 17.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 року справа № 2а-15250/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм-93»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ТОВ «Сейм-93» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0001962280 від 31.05.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 527397,00грн. Встановлене порушення, як вважає представник позивача, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлене порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України підтверджується актом перевірки, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Сейм- 93» зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 03.12.1993. Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 №056116 ТОВ «Сейм- 93» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Горького, 157.

ТОВ «Сейм- 93», згідно Довідки від 11.04.2008 №32187/10/29-219 взято на податковий облік ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 13.12.1993 за № 2547/S.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №36917426 від 29.07.1997 ТОВ «Сейм- 93» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 215465126090).

На підставі наказу від 08.05.2012 №610 та пп.78.1.11, 78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сейм- 93» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Дніпрорембуд-сервіс» за травень - червень 2011року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 17.05.2012 №109/1-22-80-21546513, яким встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0001962280 від 31.05.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 527397,00грн.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «Сейм- 93» за період з травня по червень 2011 року до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на загальну суму 527396,00грн. по взаємовідносинах з ПП «Дніпрорембуд-сервіс» щодо яких ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС отримано матеріали від Васильківської ОДПІ Київської області по яким зроблені висновки про нікчемність здійснених ними операцій.

Перевіркою також встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) вказаними вище підприємствами для ТОВ «Сейм- 93», а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Вказане призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

Представник позивача вражає, що встановлені порушення податковим органом не відповідають дійсним обставинам справи.

Суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Між ТОВ «Сейм-93» та ПП «Дніпрорембуд-сервіс» укладено ряд договорів, а саме:

- №02/06-ДС від 01.06.2011 на виконання електромонтажних робіт;

- №03/06-ДС від 02.06.2011 на виконання електромонтажних робіт;

- №04/06-ДС від 02.06.2011 на виконання електромонтажних робіт;

- №05/06-ДС від 03.06.2011 на виконання електромонтажних робіт;

- №06/06-ДС від 03.06.2011 на виконання електромонтажних робіт;

- №13/05-ДС від 13.05.2011 на виконання електромонтажних робіт;

- №16/05-ДС від 16.05.2011 на виконання електромонтажних робіт;

- №18/05-ДС від 18.05.2011 на виконання електромонтажних робіт;

- №19/05-ДС від 19.05.2011 на виконання електромонтажних робіт;

- №24/05-ДС від 24.05.2011 на виконання електромонтажних робіт

На виконання умов робіт по даним Договорам ПП «Дніпрорембуд-сервіс» виписано наступні податкові накладні: №72 від 17.05.2011, №117 від 20.05.2011, №49 від 12.05.2011, №35 від 11.05.2011, №88 від 18.05.2011, №65 від 16.05.2011, №274 від 30.06.2011, №273 від 30.06.2011, №271 від 30.06.2011, №272 від 30.06.2011, №83 від 15.06.2011, №63 від 16.06.2011, №50 від 09.06.2011, №40 від 08.06.2011, №9 від 02.06.2011.

На думку представника позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що відповідно до актів перевірок №291/23-2/34827449 від 24.02.2012 та №76/23-2/34827449 встановлено, що ПП «Дніпрорембуд-сервіс» за юридичною адресою вказаною в реєстраційних документах: м. Васильків, вул. Шевченко, 44 не знаходиться, про що складено довідку ВПМ ДПІ в Обухівському районі про відсутність платника податку за місцем реєстрації №51 від 26.01.2012; згідно АС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не є платником податку на додану вартість (свідоцтво анульовано 02.12.2011); статутний капітал підприємства складає 0,1грн.; інформація про види діяльності, які мало право здійснювати ПП «Дніпрорембуд-сервіс», а також отримані ліцензії, зокрема ліцензія чи дозвіл на проведення електромонтажних робіт, відсутня; згідно поданого додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011року, балансова вартість основних засобів на початок звітного періоду становить 9984,00грн.; звіти форми 1ДФ за 2011 рік не подавались, тобто на підприємстві відсутні трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності; первинні документи на момент проведення перевірок відсутні, директором підприємства надано пояснення про непричетність до підприємства.

Крім того, згідно відібраних пояснень гр.ОСОБА_1, директора ПП «Дніпрорембуд-сервіс» вбачається, що договорів, видаткових накладних, прибуткових, податкових накладних, інших фінансово-господарських документів підприємства не підписувала. Банківських рахунків не відкривала та нікого на це не уповноважувала. Декларацій до по податкових органів не подавала та нікого на це не уповноважувала. Печатку підприємства не отримувала, звітів до державних установ не подавала.

Також, представником податкового органу наголошено на тому, що висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області №105 від 24.02.2012 проведено почеркознавче дослідження податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року №507271 від 02.12.2011, рахунок коригування сум податку на додану вартість за листопад 2011 року №507272 від 02.12.2011, довіреність ПП «Дніпрорембуд-сервіс» від 08.08.2011 на ОСОБА_2 та від 29.11.2011 на ОСОБА_3, наказ на призначення від 16.04.2011 та за результатами дослідження встановлено, що підписи в графі «Керівник» чи «Директор» або навпроти прізвище ОСОБА_1 не вищевказаних документах виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою.

Також, зазначено про те, що постановою ОВС СУ ДПС у м. Києві 01.03.2012 порушено кримінальну справу №50-6270 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) невстановленими особами ПП «Дніпрорембуд-сервіс»,

З вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що укладені між позивачем та ПП «Дніпрорембуд-сервіс» правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину: ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1,2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Представником відповідача зазначено про недійсність укладеного між позивачем та ПП «Дніпрорембуд-сервіс» правочинів. Обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.

Зазначене не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

З наданих позивачем документів, судом не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ПП «Дніпрорембуд-сервіс».

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку - продавця.

Пунктом 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договори укладені з ПП «Дніпрорембуд-сервіс», податкові накладні та довідки виконаних робіт.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ПП «Дніпрорембуд-сервіс».

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ПП «Дніпрорембуд-сервіс» носять реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, ТОВ «Сейм-93» та ПП «Дніпрорембуд-сервіс» не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись статтями 2, 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог ТОВ «Сейм-93» відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук