Постанова № 29046973, 17.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 року справа № 2а-15178/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Уапром» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Уапром» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення п.119.2 ст.119, п.150.1 ст.150, пп.167.1 ст.167, п.170.9 ст.170, п.176.2б, п.176.2г ст.176, п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0000831705/11395 від 21.09.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 80351,01грн. Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення п.119.2 ст.119, п.150.1 ст.150, пп.167.1 ст.167, п.170.9 ст.170, п.176.2б, п.176.2г ст.176, п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки та його висновками, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи зазначену особу повідомлено належним чином, відповідно до вимог ст.ст.35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Уапром» зареєстроване Дарницькою районною у м.Києві державною адміністрацією 04.06.2005 за №1065102000012326 за адресою: АДРЕСА_1 (фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_2) та взято на податковий облік у ДПІ у Дарницькому районі м.Києва 09.06.2009 №420-09.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва на підставі наказу від 21.05.2012 №413, наказу про продовження перевірки від 19.06.2012 №519-П, направлення №675 від 05.06.2012, №676 від 05.06.2012, №677 від 05.06.2012, №678 від 05.06.2012, №679 від 05.06.2012, №680 від05.06.2012, №681 від 05.06.2012 та ст.77, п.81.1 ст.81, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Уапром» дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.06.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період 09.06.2009 по 31.03.2012.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт від 04.07.2012 №3163/2202/36507036, яким встановлено порушення п.119.2 ст.119, п.150.1 ст.150, пп.167.1 ст.167, п.170.9 ст.170, п.176.2б, п.176.2г ст.176, п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення рішення №0000831705/11395 від 21.09.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 80351,01грн.

Між ОСОБА_2 та ТОВ «Уапром» укладено Договір №2904-11 від 29.04.2011 про надання послуг. Предметом договору є надання послуг щодо технічного супроводження діяльності портала, зокрема: створення і ведення бази даних ключових слів на порталі; оновлення і наповнення бази даних; резервне копіювання компонентів бази даних і параметрів настройки без даних та інше.

Представником позивача зазначено, що ОСОБА_2 працює не підприємстві неповний робочий день та є менеджером з питань регіонального розвитку. До його посадових функцій входить: пошук дилерів, укладання договорів з дилерами, проведення моніторингу ринку, оцінка потенціалу дилерів, налагодження контактів та проведення зустрічей, прийняття участі в роботі відділу. Дана робота потребує її виконання в робочий час.

Крім того, згідно з предметом договору №2904-11 ОСОБА_2 зобов'язується за винагороду виконувати для ТОВ «Уапром» індивідуально визначену послугу, а не здійснювати трудову діяльність, яка передбачає систематичність та підпорядкованість працівника роботодавцю. Послугу, яку надає ОСОБА_2, не потребує знаходження в офісному приміщенні, а може знаходитись в неробочий час за місцем проживання.

Трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза сферою його регулювання, метою укладання договору є отримання певного матеріального результату. Тобто, ОСОБА_2 на відміну від працівника, не підпорядкований правилам внутрішнього трудового розпорядку, він самостійно організовує свою роботу та виконує її на свій ризик, поза межами офісу ТОВ «Уапром».

А тому, представник позивача вважає доводи податкового органу необґрунтованими та безпідставними, а винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Уапром» здійснює діяльність у сфері консультування з питань інформатизації, оброблення даних, діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення та використовує працю найманих працівників з відповідною кваліфікацією при цьому виплачуючи низьку заробітну плату (нижче середньої у галузі). Для компенсації низької заробітної плати керівники підприємства працівникам виплачують доходи, як суб'єктам господарської діяльності за надання послуг, які відповідають кваліфікації працівника та його службовим обов'язкам. Про що свідчать накази на призначення, штатний розпис, розрахунково-платіжні відомості та акти виконаних робіт.

Тобто, підприємство завідомо користується послугами СГД-фізичних осіб для зменшення фонду оплати праці та ухилення від сплати відповідних податків.

А тому, вчинений між позивачем та ОСОБА_2 правочин є неправомірним та відповідно до ст.235 Цивільного кодексу України удаваним, який вчинено сторонами для приховання інших правочинів, а саме цивільно-правові відносини, що виконуються за договором цивільно-правового характеру та фактично є трудовими.

Згідно з п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі-підприємцеві доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податку на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою-підприємцем, який отримує такий дохід, надано виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності. Однак це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника або роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 і 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Тобто, якщо фізична особа-підприємець за цивільно-правовим договором надає юридичній особі послугу або виконує певну роботу, яка належить до обраних ним видів діяльності і навіть надає відповідні документи про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності, юридична особа зобов'язана виконати функцію податкового агента як роботодавець відповідно до підпункту 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, а саме: нараховувати, утримувати і сплачувати до бюджету податок на суму винагороди, виплаченої фізичній особі-підприємцеві за надані ним послуги чи виконану роботу, якщо відносини з надання таких послуг або виконання певної роботи вважатимуться трудовими.

Згідно пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.195 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Роботодавець відповідно до пп.14.1.222 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України несе обо в'язки із сплати працівникові заробітної плати (відповідно до вимог законодавства про оплату праці), а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами. Крім того, він зобов'язаний нараховувати, утримувати і сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюється юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або само зайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.

Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Як встановлено під час судового розгляду справи та не спростовано представником позивача, укладений між ТОВ «Уапром» та ОСОБА_2 договір №2904-11 від 29.04.2011 є неправомірним та відповідно до ст.235 Цивільного кодексу України удаваним, яким вчинено сторонами для приховання інших правочинів, а саме цивільно-правові відносини, що виконуються за договорами цивільно-правового характеру та фактично є трудовим.

Враховуючи вищевикладене, керуючись внутрішнім переконанням суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог ТОВ «Уапром» відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук