Постанова № 29044861, 29.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2013 року 2а-5963/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд Експерт»

про накладення арешту на кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках платника, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (надалі – позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд Експерт» (надалі – відповідач) про накладення арешту на кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках платника.

19 грудня 2012 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 18.01.2013.

В судове засідання 18.01.2013 сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з’явились, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 29.01.2013.

29.01.2013 в судове засідання, сторони повторно не з’явились.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання від 09.10.2012 № 10272 про проведення судового розгляду справи за його відсутності.

Відповідачу направлялась ухвала суду за адресою вказаною у позовній заяві, а саме: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, буд. 15.

Однак, конверт № 0113315312247, яким позивачу направлялась ухвала суду повернувся до суду з відміткою пошти – «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на вищезазначене, а також на ту обставину, що сторони були належним чином повідомлені на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши та дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбуд Експерт» зареєстроване як юридична особа Обухівською районною державною адміністрацією Київської області та перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби з 04.02.2010.

Як стверджує позивач, у відповідача виникла заборгованість по сплаті податку на додану вартість, у зв’язку з несплатою узгодженої суми боргу.

На підставі п.п. 200.10. ст.. 200, ст. 76 Податкового кодексу України, позивачем була проведена камеральна перевірка відповідача з питань своєчасності подання податкової звітності, про що складено акти від 23.12.2011 № 2970/1503/36948022/307, від 08.02.2012 № 166/1503/36948022/45 та від 16.06.2012 № 1275/15-02/36948022/178.

За результатами вказаних перевірок, позивачем були встановлені наступні порушення п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової звітності з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень 2012 року, у зв’язку з чим позивачем на підставі п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.01.2012 № 000015/1503/62 про визначення суми грошового зобов’язання на загальну суму 170,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.02.2012 № 000015/1503/62 про - визначення суми грошового зобов’язання на загальну суму 3 060,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.07.2012 № 000015/1503/62 про визначення суми грошового зобов’язання на загальну суму 4 080,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення направлялись позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Крім того у відповідача наявна заборгованість зі сплати податку на прибуток, яка виникла з наступних підстав.

На підставі п.п. 200.10. ст. 200, ст. 76 Податкового кодексу України, позивачем була проведена камеральна перевірка відповідача з питань своєчасності сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, про що складено акт від 02.03.2011 № 113/1502/36948022.

За результатами перевірки позивачем встановлено порушення відповідачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата узгодженої суми грошового зобов’язання з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, у зв’язку з чим позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012 № 0002911502/710, яким визначено відповідачу суму штрафних санкцій у розмірі 671, 90 грн.

У зв’язку з несплатою відповідачем боргу, позивачем було виставлено останньому вимогу про сплату боргу від 04.10.2011 №1015.

Відповідач у добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку правовідносинам, що складають предмет позову суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами п.п. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Статтею 94 Податкового кодексу України врегульовано поняття адміністративного арешту майна, підстави та порядок його застосування.

Зокрема, п.п. 94.1 та 94.2 названої норми передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Як слідує з п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Таким чином, з огляду на зазначені приписи Податкового кодексу України та вищезазначені в адміністративному позові обставини щодо наявності у відповідача податкового боргу, направлення йому податкової вимоги, відсутності у платника активів (нерухомого майна, транспортних засобів) не є тими підставами, за яких законодавець надає право застосування адміністративного арешту.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний ареш не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов’язує із обставинами, визначеними п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність у відповідача обставин, які є підставами для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на банківських рахунках, у зв’язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 71, 128, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби в задоволенні позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Терлецька О.О.