Ухвала суду № 29044617, 24.01.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2013 р. Справа № 5019/1870/11

за позовом Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

до відповідача Комунальне підприємство "Облспецпостач" Рівненської обласної Ради (33013, м.Рівне, вул.Словацького, 1, код 31126448)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" (33000, м.Рівне, м-н Просвіти, 2)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Рівненська обласна рада (33000, м.Рівне, м-н Просвіти ,1)

про стягнення в сумі 133 586 грн. 35 коп.

Суддя Качур А.М.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1; ОСОБА_4 довіреність б/н від 02.03.2011 року;

Від відповідача : не з"явився;

Від третіх осіб: Навроцький Е.А. довіреність № 01/12-110/2 від 14.03.2012 року;

Пахомов О.М. довіреність №03-09/321 від 07.12.2012 року

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Ухвалою суду від 10.01.2013 строк розгляду спору продовжено в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Рівненської області звернувся суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (далі - позивач, підприємець) з позовом до Комунального підприємства "Облспецпостач" Рівненської обласної ради (далі - відповідач, комунальне підприємство) про відшкодування вартості проведених невід'ємних поліпшень орендованого майна в розмірі 133586,35грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на таке:

01 квітня 2007 року між підприємцем та комунальним підприємством було укладено договір оренди майна спільної власності територіальних громад №41/0 (далі - договір), за умовами якого комунальне підприємство передало підприємцю в оренду складські приміщення. Під час дії вказаного договору позивачем було зроблено за власні кошти та за погодженням з орендодавцем невід'ємні поліпшення орендованого майна на суму 257884,22 грн.

Позовні вимоги позивач в судовому засіданні підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв, клопотань суду не надав, причин неявки не повідомив, конверт з повідомленням про дату, час та місце проведення судового засідання, направлений на адресу зазначену в ЄДРПОУ: м.Рівне, вул.Словацького, 1, повернувся до господарського суду з відміткою відділення зв'язку: "по даній адресі організація не значиться" (т. 2, а.с.83).

З наявних у справі матеріалів вбачається, що адреса місцезнаходження відповідача: м.Рівне, вул.Словацького, 1, куди і направлялись усі ухвали господарського суду.

Як роз'яснено в листі Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідач, у своєму відзиві на позовну заяву (т.1. а.с. 34), проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що по факту припинення дії договору оренди спільної власності територіальних громад №41/0, укладеному сторонами, основні фонди було передано комунальному підприємству, відповідно до підписаних актів, 01.11.2008 року та проведено звірку взаємних розрахунків. Відповідно до акта звірки станом на 25.11.2008 року підприємець мав заборгованість по орендній платі в сумі 96065,64грн. Сума заборгованості по орендній платі підтверджена також рішенням господарського суду Рівненської області по справі №15/07 від 13.09.2010 року. Під час вирішення даної справи позивач погоджувався з даною сумою. При цьому сума заявлених підприємцем по справі №15/07 зустрічних позовних вимог в розмірі 257884,22грн., як сума невід'ємних поліпшень орендованого майна, не підтверджена даним рішенням суду - це є сума загальних витрат які, як вважає позивач, він поніс на ремонт об'єкта оренди. До даної суми входять як вартість невід'ємних поліпшень, так і вартість поточного ремонту, яка не підлягає відшкодуванню орендарю в силу вимог договору та закону. Сума визнаних судом вимог становить тільки 161818,58грн. Дана сума також підтверджена рішенням господарського суду Рівненської області по справі №5019/1281/11 від 22.08.2011 року, де в мотивувальній частині рішення (перший-другий абзац на стор.6) суддя перевіряючи обгрунтованість позовних вимог і частково відмовляючи у вимогах зустрічної позовної заяви констатує, з посиланням на рішення суду по справі №15/07, що вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна становить тільки 161818,58грн.

Відповідач не визнавав вартості невід'ємних поліпшень у загальному розмірі 257884,22грн., а всі документи надані позивачем в обгрунтування вказаної суми (довідки КРУ, аудиторські висновки та інші) тільки підтверджують, що це загальна вартість проведених ремонтних робіт і невід'ємні поліпшення є тільки їх частиною (161818,58грн.).

На думку відповідача, посилання позивача на статтю 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК Укрвїни), як на підставу подання позовних вимог, не заслуговують на увагу суду та є безпідставними враховуючи, що комунальне підприємство не замовляло підприємцю ніяких робіт, а отже і не зобов'язувалось перед ним їх оплачувати - щодо даних правовідносин між сторонами відсутні юридичні підстави, зокрема договір.

04.10.2011 року позивачем подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи (т.1, а.с. 98).

Під час вирішення даного спору в суду виникло питання щодо загальних обсягів та вартості будівельних робіт (в тому числі ремонту підвального приміщення, вартість якого, як вказує позивач, становить 44181,00грн) проведених підприємцем в орендованому приміщенні по АДРЕСА_2, а також щодо віднесення до невід'ємних поліпшень орендованого майна.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.10.2011 року призначено судову будівельно-технічну експертизу. Проведення судової будівельно-технічної експертизи доручено Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Поставлено перед судовим експертом наступні питання:

- визначити чи являються проведені ОСОБА_1 поліпшення складських приміщень підвалу будинку за АДРЕСА_2 невід'ємними;

- визначити об'єм та вартість проведених ОСОБА_1 поліпшень складських приміщень підвалу будинку за АДРЕСА_2 та їх відповідність переліку ремонтних робіт, зазначеним в локальному кошторисі №2-1-1 від05 квітня 2007 року (будова - капітальний ремонт підвального приміщення по АДРЕСА_2);

30.12.2011 року позивачем подано заяву про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне Підприємство "Управління майновим комплексом" та Рівненську обласну раду (т.2 а.с. 12 ).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.01.2012 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" (далі - третя особа 1, управління) та Рівненську обласну раду (далі - третя особа 2, облрада).

16.01.2013 року представником третьої особи 2, подано заяву про застосування позовної давності (т.2, а.с. 49-50).

Суд відмовляє представнику третьої особи 2 в задоволенні заяви про застосування позовної давності посилаючись на таке.

Право на відшкодування вартості проведених позивачем невід'ємних поліпшень орендованого майна виникає у орендодавця після припинення дії договору оренди, що встановлено самим договором, а саме пунктом 9.2, та статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Оскільки договір оренди був розірваний в жовтні 2008 року, лише з цього моменту (а не з моменту проведення самих невід'ємних поліпшень орендованого майна) позивач мав право звернутися до комунального підприємства з вимогою відшкодувати вартість проведених невід'ємних поліпшень, що й було зроблено позивачем в лютому 2009 року, шляхом подання зустрічного позову до комунального підприємства після того, як останнє звернулося до суду з позовом до підприємця про стягнення заборгованості по орендній платі (справа господарського суду Рівненської області № 15/07).

Відповідно до частин 2, 3 статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Суд визнає подання підприємцем зустрічного позову у справі №15/07, як випадок (обставину), що відповідає умовам частин 2, 3 статті 264 ЦК України, а саме, предметом розгляду у справі №15/07 щодо відшкодування невід'ємних поліпшень була лише частина вимог, право на які мав підприємець. Інша частина зустрічного позову пред'явленого підприємцем у справі № 15/07 виражалася як вимога про зарахування невід'ємних поліпшень в рахунок орендної плати, що не є тотожним вимозі про відшкодування невід'ємних поліпшень. А тому, з моменту предявлення зустрічного позову та до моменту набуття рішенням у справі №15/07 законної сили (березень 2011 року) предметом позову була лише частина вимоги та відбулось переривання перебігу позовної давності. З березня 2011 року перебіг позовної давності відносно вимог про відшкодування вартості проведених невід'ємних поліпшень орендованого майна почався заново. З викладеного вбачається, що позивачем не пропущено строк для пред'явлення до суду даних позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Водночас, клопотання про застосування позовної давності у даній справі зроблено третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яка з урахуванням статті 21 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та в розумінні статті 267 ЦК України не є особою (стороною у спорі), яка вправі подавати таку заяву.

Крім того, 16.01.2013 року представником облради подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненської обласної державної адміністрації.

Суд відмовляє в поданому клопотанні, оскільки, відповідно до статті 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Клопотання про залучення залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненської обласної державної адміністрації подано третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (облрадою), яка не є стороною по справі, що суперечить положенням статті 27 ГПК України. Відповідно до пункту 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" згідно зі статтею 21 ГПК сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Це правило встановлено лише для сторін в судовому процесі і не стосується третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Суд також не вбачає підстав для залучення Рівненської обласної державної адміністрації в якості третьої особи, що не заявляє вимог на предмет спору, оскільки в клопотанні відсутнє обгрунтування, як саме може вплинути рішення у справі №5019/1870/11 на права Рівненської обласної державної адміністрації, яких саме прав чи обов'язків може стосуватись прийняте рішення. Саме лише здійснення управління комунальним майном не є достатньою підставою для залучення третьої особи.

Також, 16.01.2013 року представником третьої особи 2 подано клопотання про припинення провадження по справі, оскільки, на думку представника облради, судом вже розглядалася справа між тими ж сторонами про той же предмет спору.

Клопотання про припинення провадження по справі не підлягає задоволенню та відхиляється судом, оскільки предметом розгляду у справі №15/07 в частині вимог підприємця - позивача за зустрічним позовом, була вимога щодо відшкодування невід'ємних поліпшень в розмірі 161818,58грн., а також вимога про зарахування невід'ємних поліпшень в рахунок орендної плати в розмірі 96065,64грн., які не є тотожними вимогами. Вимоги підприємця в частині зарахування невід'ємних поліпшень в рахунок орендної плати в розмірі 96065,64грн. заявлені у справі №15/07, різняться з вимогами про відшкодування вартості невід'ємних поліпшень в розмірі 96065,64грн. заявленими у справі №5019/1870/11 та не є однаковими за предметом спору.

Так, в рішенні господарського суду Рівненської області по справі №15/07 від 13.09.2010 року зазначено, що позивачем за зустрічним позовом - підприємцем ОСОБА_1 не надано суду доказів направлення відповідачу - КП "Облспецпостач" заяви про зарахування вартості невід'ємних поліпшень в рахунок плати за користування майном. За таких обставин вимога позивача про погашення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 96065,64 грн. за рахунок вартості проведених невід'ємних поліпшень задоволенню не підлягає, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, а господарський суд не наділений повноваженнями реалізовувати особисте право позивача на зарахування вимог. При цьому суд зазначає, що зазначення такої вимоги у зустрічній позовній заяві не може розцінюватися як подання заяви в порядку статті 601 ЦК України, оскільки в першому випадку позивач реалізує своє процесуальне право, а в іншому - матеріальне. Таким чином, в даному випадку позивачем не доведено факту порушення його права на зарахування відповідачем. Сторони не позбавлені права самостійно здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог і за наявності відмови (невизнання) однією із сторін права на зарахування вимог, звернутися до суду за захистом порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представники третіх осіб заперечили проти задоволення позовних вимог.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до таких висновків.

01 квітня 2007 року підприємцем та комунальним підприємством укладено договір оренди майна спільної власності територіальних громад (т.1, а.с. 8-9), за умовами якого позивачу передаються в оренду складські приміщення підвалу, 2 (другого) і 3 (третього) поверхів будинку за АДРЕСА_2 (далі по тексту - орендоване майно, приміщення).

Пунктом 3.1 договору визначено право орендаря здійснювати невід'ємні поліпшення, переобладнання, перепланування з дозволу орендодавця.

Листом від 04.04.2007 року позивач звернувся до відповідача, як орендодавця з проханням надати згоду на проведення невід'ємних поліпшень орендованого приміщення з огляду на вимоги пункту 3.1 договору та частини 1 статті 778 ЦК України. У відповідь, листом від 04.04.2007 р. № 04/04-1 орендодавець не заперечив проти проведення невід'ємних поліпшень в орендованих приміщеннях (т.1, а.с.60). Ці обставини встановлені судом та відображені в рішенні господарського суду Рівненської області по справі №15/07 від 13.09.2010 року (т.1, а.с.18-20).

Таким чином підприємець належним чином отримав згоду орендодавця на проведення невід'ємних поліпшень орендованого майна.

При цьому, як встановлено судом у справі №15/07 та підтверджується матеріалами справи №5019/1870/11 підприємцем погоджено з орендодавцем попередній кошторис на ремонт складських приміщень по АДРЕСА_2 на суму 244824,00 грн., а також локальний кошторис № 2-1-1 на виконання ремонтних робіт підвального приміщення на суму 44181,00 грн. (т.1, а.с.61-71).

Крім того, як вбачається з рішення господарського суду Рівненської області по справі №15/07 від 13.09.2010 року, на виконання робіт з ремонту орендованих приміщень підприємцем було укладено договори підряду з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_7 на ремонт м'якої покрівлі від 18 червня 2007 року; на ремонт підвального приміщення від 25 червня 2007 року; на ремонт будівлі від 15 липня 2007 року. Передбачені вищевказаними договорами ремонтні роботи були виконані в повному обсязі, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних робіт та оплачені в повній сумі підприємцем згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів (т.1, а.с.72-84).

Загальні витрати по ремонту орендованих приміщень склали 257884,22 грн., з яких:

- вартість ремонту м'якої покрівлі - 70546,22 грн.;

- вартість ремонту будівлі - 143157,00 грн.;

- вартість ремонту підвального приміщення - 44181,00 грн.

Як зазначив суд у рішенні по справі №15/07 від 13.09.2010 року, достовірність понесених підприємцем витрат на ремонт приміщення в загальній сумі 257884,22 грн. підтверджена довідкою Контрольно-ревізійного відділу в місті Рівне від 12.12.2008 року (т.1, а.с.16-17) та аудиторськими висновками від 11.10.2007 року (на суму 213703,22 грн.) та від 15.12.2008 року (на суму 44181,00 грн.), складеними аудиторською фірмою "Нива-Аудит" (т.1, а.с.10-15).

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України, факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях мають для суду преюдиціальний характер, тобто обов'язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі суду, при розгляді інших справ.

Окрім цього, за заявою підприємця, на підставі наданих ним документів в підтвердження проведення ремонтних робіт в орендованих приміщеннях, 31.08.2007 року Управлінням капітального будівництва Рівненського міськвиконкому надано висновок про вартість будівельно-монтажних робіт, що є невід'ємними поліпшеннями орендованого майна у АДРЕСА_2. Зазначеним висновком стверджено фактичну вартість понесених замовником витрат в сумі 213703,22 грн. (без ПДВ), а також визначено, що вартість невід'ємних поліпшень (без приміщень підвалу) складає 213703,22 грн., тобто 67 % залишкової балансової вартості приміщення (т.1, а.с.101-106).

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Вказана норма кореспондується зі статтею 778 ЦК України, частиною 3 якої визначено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Таким чином суд приходить до висновку, що під час дії договору оренди позивачем було зроблено за власні кошти та за погодженням з відповідачем невід'ємні поліпшення орендованого майна на суму 257884,22 грн. Даний факт підтверджено аудиторськими висновками фірми "Нива-Аудит" від 11.10.2007 року, від 15.12.2008 року та довідкою Контрольно-ревізійного відділу в м.Рівне №270-20/77 від 12.12.2008 року, крім того встановлено рішенням господарського суду Рівненської області від 13.09.2010 року в справі №15/07.

Судом встановлено, що 09.10.2008 року договір оренди між підприємцем та комунальним підприємством було розірвано (т.1, а.с. 21), проте добровільно відшкодувати позивачу витрати на проведення невід'ємних поліпшень орендованого майна в розмірі 257884,22грн. відповідач відмовився.

З урахуванням частини 3 статті 778 ЦК України, вимоги з якими звренувся позивач у справі №5019/1870/11 в розмірі 96065,64 грн. становлять не стягнуту за рішенням господарського суду Рівненської області від 13.09.2010 року в справі №15/07, частину вартості проведених невід'ємних поліпшень орендованого майна (257884,22 грн. - 161818,58 грн. = 96065,64 грн.).

Відповідно до висновку судової експертизи (т.2., а.с.22-30) проведені позивачем поліпшення складських приміщень підвалу будинку АДРЕСА_2 є невід'ємними. Вартість проведених невід'ємних поліпшень орендованих приміщень становить 213703,22грн. Вартість проведених позивачем поліпшень складських приміщень підвалу будинку АДРЕСА_2, а саме: ремонтних робіт, зазначених в локальному кошторисі №2-1-1 від 05.04.2007 року становить 44181,00грн. Загальна вартість проведених невід'ємних поліпшень орендованих приміщень становить 257884,22 грн., що підтверджується висновком судової експертизи, матеріалами справи та рішенням суду у справі №15/07.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вимог позивача задоволених у справі № 15/07, вартість несплачених невід'ємних на час розгляду справи № 5019/1870/11становить 96065,64 грн.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що підприємцем не пропущено строк для пред'явлення до суду вимог про стягнення з відповідача процентів річних та втрат від інфляційних процесів, оскільки до встановлених статтею 625 ЦК України санкцій застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки на підставі статті 258 ЦК України. Тому клопотання про застосування строку позовної давності щодо вказаних вимог підприємця не підлягає до задоволення.

З урахуванням викладених обставин суд приходить до висновку про те, що підприємець обгрунтовано звернувся до господарського суду з позовом до комунального підприємства щодо відшкодування вартості здійснених невід'ємних поліпшень на суму, яка ще не була розглянута у судовому порядку, а саме - 96065,64 грн., та мав право нарахувати на вказану суму 3% річних та інфляційні втрати.

Позивачем, за період з 09.10.2008 року по 14.06.2011 року, нараховано інфляційні втрати в розмірі 29721,38грн. та 3% річних в розмірі 7799,33грн.

Однак, судом встановлено, що договір оренди між підприємцем та комунальним підприємством розірвано 09.10.2008 року, тому, з урахуванням положень статті 253 ЦК України, перебіг строку з якого позивач вправі нараховувати проценти річних та інфляційні втрати починається з 10.10.2008 року.

Судом, за період з 10.10.2008 року по 14.06.2011 року, здійснено перерахунок 3 % річних, які згідно розрахунку суду становлять 7722,10грн. та інфляційних втрат, що становлять 34871,83грн., на які позивач мав право пред'являти вимоги.

Разом з тим, відповідно до здійсненого перерахунку та враховуючи відсутність у суду права самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що розміри інфляційних втрат та процентів річних, які підлягають стягненню з відповідача обмежуються заявленими позивачем розмірами таких вимог і становлять: 29721,38грн. інфляційних втрат; 7722,10грн. процентів річних.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково. Судові витрати за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Облспецпостач" Рівненської обласної ради (33013, м. Рівне, вул. Словацького, 1, код ЄДРПОУ 31126448) на користь підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) - 96065,64грн. вартості невід'ємних поліпшень, 7722,10 грн. - процентів річних, 29721,38грн. - інфляційних втрат, 1340,22 грн. державного мита, 235,86грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3748,23 грн. витрат по оплаті експертизи.

3. В частині вимог про стягнення 77,23грн. процентів річних в позові відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.01.2013 року

Суддя Качур А.М.