Постанова № 29036432, 23.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 16» січня 2013 р. Справа №5023/3927/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

апелянта - Большаков Д.К., за довіреністю б/н від 11.07.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк», м.Львів (вх.№3618Х/2-7) на постанову господарського суду Харківської області від 19.09.2012 року по справі №5023/3927/11,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦБК-Маркет», м. Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Тавільжанка,

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 19.09.2012 року по справі №5023/3927/11 (суддя Дзюба О.А.) визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановлено, що з дня прийняття постанови підприємницьку діяльність банкрута припинено, строк виконання всіх грошових зобов'язань, та зобов'язань щодо сплати податків і обов'язкових платежів вважається таким, що настав, припинено нарахування неустойки, відсотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості, вимоги за зобов'язаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, пред'являються в межах ліквідаційної процедури.

Припинено стягнення з банкрута за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

Встановлено строк 60 днів для пред'явлення вимог кредиторів до банкрута.

Скасовано арешти, що накладені на майно боржника, і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, у тому числі податкові застави. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Призначено ліквідатором банкрута Кадацького Сергія Романовича (ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства АВ№547842 від 08.11.2010 р., адреса реєстрації: АДРЕСА_1 та встановлено розмір винагороди ліквідатора у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Зобов'язано ліквідатора відповідно до ст.ст. 22-32, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у строк до 19.03.2013 року виконати ліквідаційну процедуру банкрута, у тому числі подати оголошення до офіційних друкованих органів «Голос України» або «Урядовий кур'єр» про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, відкрити депозитний рахунок в нотаріальній конторі для проведення розрахунків з кредиторами, здійснити продаж майна (звернути стягнення на майно), належного боржнику, зобов'язати ліквідатора надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, копії повідомлень органу державної податкової служби, пенсійного фонду, центру зайнятості про закінчення ліквідаційної процедури, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази, що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, відшкодування витрат ліквідатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу з ліквідації банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, дані про фінансове становище і майно боржника, використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, виконати інші дії, передбачені ст.ст. 25-34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням особливостей, встановлених ч. 7 ст. 48, ст. 49, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» з постановою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 19.09.2012 року по справі №5023/3927/11 та припинити провадження у справі. Крім того, скаржник просить на час розгляду справи зупинити провадження у справі №5023/3927/11 для усунення можливості нанесення матеріальної шкоди ПАТ «Фольксбанк» шляхом зняття обтяжень з заставного майна та його подальшого відчуження без згоди банку.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження безспірності вимог кредиторів, неспроможності виконати боржником свої зобов'язання перед кредитором. Крім того, скаржник зазначає, що в заяві про порушення справи про банкрутство, а також в постанові суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом в якості кредитора визначено ПАТ «Фольксбанк», але в зазначеному банку боржником одержано кредит як фізичною особою на споживчі цілі та вимога банку до боржника про повернення коштів не пов'язана з його підприємницькою діяльністю. Тобто, кредитори, вимоги яких пов'язані з її підприємницькою діяльністю, відсутні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 17.12.2012 року розгляд справи відкладено у зв'язку із нез'явленням у судове засідання кредиторів, боржника та ліквідатора, для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

У судовому засіданні 16.01.2013 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.

Ухвала суду від 17.12.2012 року про відкладення розгляду справи була направлена всім учасникам провадження у справі.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення відповідачів та третіх осіб про час та місце судового засідання.

Ухвалою суду від 17.12.2012 року сторони повідомлено, що у разі неявки представників сторін з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Відповідно до ч. 1 ст.102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення (постанову) місцевого господарського суду розглядається протягом двомісячного строку з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Таким чином, зважаючи на належне повідомлення кредиторів, боржника та ліквідатора про час та місце засідання суду, а також те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» за їх відсутності, за наявними у справі матеріалами у відповідності до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Суд першої інстанції, визнаючи боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, виходив з того, що боржник неспроможний виконати грошові зобов'язання перед кредитором «ЦБК-Маркет» (ініціюючий кредитор) та відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування ліквідаційної процедури з особливостями, що притаманні ст. ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Проте, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Згідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтями 47- 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначені особливості здійснення провадження по справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності (громадянина - підприємця).

Відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця подається на загальних підставах, встановлених ст.ст. 6, 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто, безспірність грошових вимог, несплата протягом трьох місяців, сума вимог - не менш ніж 300 мін. розмірів заробітної плати, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 Закону України про банкрутство, також є обов'язковими.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 Постановою господарського суду від 19.09.2012 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру на підставі ст.47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У відповідності до ст. 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 7 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Статтями 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон або Закон про банкрутство) встановлені особливості здійснення провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності (громадянина - підприємця).

Відповідно до приписів статті 1 Закону суб'єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена судом; боржником може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможній виконати протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності; грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; кредитором же визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом.

Згідно приписів ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство, яка подана кредитором або боржником, повинна містити разом з іншим виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника; частина 3 цієї статті вимагає подання до заяви боржника документів, що свідчать про неплатоспроможність боржника.

Із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що у заяві до господарського суду про порушення відносно фізичної особи-підприємця провадження у справі про банкрутство має бути наведено обставини неспроможності боржника виконати підтверджені у встановленому порядку документами безспірні грошові вимоги кредитора (кредиторів), пов'язані із здійсненням ним підприємницької діяльності, а також - обставини щодо того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, і довести ці обставини належними документами. Тобто, господарський суд зобов'язаний при визнанні боржника банкрутом встановити його неспроможність виконати при здійсненні підприємницької діяльності підтверджені розрахунковими або виконавчими документами вимоги кредиторів через недостатність майна, а також встановити факт наявності вимог кредитора (кредиторів), які заявлені у встановленому порядку до боржника, та того, що задоволення вимог одного кредитора або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

За Законом факт безспірності вимог кредиторів виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються виконавчими документами або іншими розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів.

Факт заборгованості боржника перед кредитором має бути підтверджений відповідними доказами. Відповідно до положень Закону у справі про банкрутство, судом встановлюється грошові вимоги кредиторів та лише дійсні вимоги, що відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що вказані докази повинні надаватися заявником на момент порушення судом справи про банкрутство за процедурою, яка передбачена ст.ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачена.

В порушення вимог Закону про банкрутство, господарським судом першої інстанції не було належним чином з'ясовано наявність всіх ознак неплатоспроможності боржника - ФОП ОСОБА_2

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» неплатоспроможністю в розумінні зазначеного Закону визнається неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Банкрутство згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

При винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати актив і пасив боржника, а також повно та всебічно дослідити всі обставини справи.

Так, суд першої інстанції встановив, що боржник має у власності, зокрема, нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2, яка належить їй на підставі свідоцтва на право власності від 17.01.2007 року. Відповідно до висновку про вартість майна до звіту №7-2/06/11 від 22.06.2011 року (сертифікат суб'єкту оціночної діяльності №9018/09 від 22.10.2009 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_1 від 15.05.2004 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №1389 від 09.07.2004 року) ринкова вартість квартири АДРЕСА_2, становить 761050,00грн.

Відповідно до іпотечного договору від 27.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Електрон Банк», вищевказана квартира забезпечує виконання вимог іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №KF51813 від 27.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Електрон Банк».

Боржник ОСОБА_2 одержувала кредит як фізична особа та на споживчі цілі.

13.04.2010 року Дарницьким районним судом м.Києва було винесено рішення по справі №2-439/10, в якому позовні вимоги ВАТ «Фольксбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволені. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ВАТ «Фольксбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1440669,92 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 93,70 кв.м.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як зазначено в Законі України «Про третейські суди» третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

В статтях 1, 3 Конституції України визначено, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Способами реалізації права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері, зокрема господарських правовідносин є звернення до третейського суду у випадках і порядку, передбаченому вищенаведеним Законом.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності і не є здійсненням правосуддя.

Виходячи з положень ст. ст. 55, 64, 124 Конституції України, аналізуючи зміст Закону України «Про третейські суди» та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, третейський суд як недержавний орган за цим Законом має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду (прийнято рішення) про передачу спору на розгляд третейського суду, і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких, крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, положень ст. ст. 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень ст. ст. 3, 15 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист господарського права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист господарських прав і інтересів, у тому числі шляхом оскарження дій і рішень особами, які не є учасниками третейської угоди і третейського розгляду, права і інтереси яких порушено рішенням третейського суду, прийнятим з перевищенням наданих йому повноважень та поза межами його компетенції (ст. 27 Закону України «Про третейські суди»).

Таким чином, зважаючи на зазначені положення та принцип добровільності утворення третейського суду, обов'язковість рішення третейського суду є лише для сторін третейської угоди і не може свідчити про безспірність кредиторських вимог в розумінні ст. 1 Закону України про банкрутство.

Щодо вимоги апелянта до моменту розгляду апеляційної скарги зупинити провадження по справі про банкрутство №5023/3927/11 колегія суддів зазначає, що така вимога не ґрунтується на положеннях діючого законодавства та не підлягає задоволенню.

При таких обставинах, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи про банкрутство боржника не доведено обставин, що мають значення для справи, а саме: обставин наявності безспірності вимог кредиторів та дотримання приписів ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не надано доказів щодо належного з'ясування кола кредиторів боржника та щодо з'ясування активу та пасиву боржника.

Судом першої інстанції в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийнято постанову без належного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що справа про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 порушена неправомірно, без дослідження факту безспірності грошових вимог

При таких обставинах, оскаржувану постанову господарського суду Харківської області від 19.09.2012 року не можна визнати такою, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню повністю, а провадження у справі №5023/3927/11 припиненню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.3 ч.1 ст. 103, п.2 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 19.09.2012 року по справі №5023/3927/11 - скасувати.

Провадження у справі №5023/3927/11 припинити.

Повний текст постанови складено 21 січня 2013 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.