Постанова № 29036493, 24.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 р. Справа № 5023/2302/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Стовба О.В., посв. № 009056 від 12.10.2012 р.

позивача - Аветисян Р.М., довіреність № 13 від 24.07.2012 р.

першого відповідача - не з'явився.

другого відповідача - Заморуй Ю.В., довіреність № 01 від 09.08.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх. № 4031 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.12 р. у справі № 5023/2302/12

за позовом Приватного підприємства "Діагональ", м. Алчевськ

до 1) Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", м. Лозова, смт. Панютине

2) Приватного підприємства "Діалог", м. Київ

за участю Харківського міжрайонного транспортного прокурора

про стягнення 12000000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року позивач - Приватне підприємство "Діагональ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд зобов'язати Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" виконати зобов'язання за договором поставки № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 року та специфікацією № 1 від 18.06.2009 р. до договору поставки № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 р. в натурі, а саме: виготовити та передати у власність Приватного підприємства "Діагональ" напіввагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 виробництва Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" у кількості 50 одиниць (вагонне литво виробництва ВАТ "Кременчуцький СЛЗ", Україна, не раніше 2009 р. виготовлення) та стягнути з ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" витрати на сплату державного мита у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.2011 р. позов задоволено повністю, зобов'язано ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» виконати зобов'язання за договором поставки № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 р. та специфікацією № 1 від 18.06.2009 р. до договору поставки № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 р., яка є невід'ємною частиною цього договору, в натурі, а саме: виготовити та передати у власність ПП "Діагональ" напіввагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 виробництва ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" у кількості 50 одиниць (вагонне литво виробництва ВАТ "Кременчуцький СЛЗ", Україна, не раніше 2009 р. виготовлення), стягнуто з ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" на користь ПП "Діагональ" витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Зазначене рішення оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 р. рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2011 р. залишено без змін.

Зазначене рішення оскаржене відповідачем в касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2012 р. касаційна скарга ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" "Укрспецвагон" задоволена частково, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 р. та рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2011 р. у справі № 5023/2349/11 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В процесі нового розгляду справи господарським судом Харківської області залучено до участі у справі другого відповідача - ПП "Діалог".

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 22.11.2012 р. заява позивача про зміну предмету позову прийнята до розгляду, у зв'язку з чим, справа розглядається з урахуванням цієї заяви, в якій позивач змінив предмет позову та просить суд стягнути з ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" на користь ПП "Діагональ" попередню оплату за товар за договором поставки № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 р. в сумі 12000000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2012 р. у справі № 5023/2302/12 позов до Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" на користь Приватного підприємства "Діагональ" попередню оплату за товар за договором поставки № 160П-ЦВСВ (ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 року в сумі 12000000,00 грн.; 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні позову до Приватного підприємства "Діалог" відмовлено.

Перший відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012 р. по справі № 5023/2302/12 (н. р. 5023/2349/11) повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову до ПП "Діагональ" відмовити повністю, також просить суд стягнути з позивача судовий збір в сумі 32190,00 грн. за подачу апеляційної скарги, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі. В обґрунтування своїх вимог перший відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що укладений договір № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 р., є таким що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном юридичної особи, держави, а отже є нікчемним в силу закону. Крім того, посилається на те, що договір № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 р. згідно з яким перший відповідач зобов'язується виготовити для позивача напіввагони (вагонне литво виробництва ВАТ "Кременчуцький СЛЗ") є договором підряду, тобто не договором поставки та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд у разі визнання договору поставки № 160П-ЦВСВ (ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 року, що укладений між ПП «Діалог» та ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» нікчемним, застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» на його користь 12000000,00 грн.

17.01.2013 р. за вх. № 401 від першого відповідача до суду надійшло електронне повідомлення (№ 3 від 17.01.2013 р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитися у призначене судове засідання 21.01.2013 р.

Перший відповідач у судове засідання не з'явився.

Однак, вказане клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки на підтвердження обставин, викладених в ньому, його заявником не надано жодного належного доказу, а першому відповідачу було надано достатньо часу для підтвердження його доводів в судах обох інстанцій. Разом з тим, відповідно до статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає справу в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, і тільки в разі якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому обставин, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 18.06.2009 року між Приватним підприємством "Діалог" (другий відповідач) та Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (перший відповідач) укладений договір № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник (перший відповідач) зобов'язався виготовити та передати у власність покупця (другого відповідача), а покупець прийняти і оплатити на умовах даного договору: напіввагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 виробництва ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" в кількості 50 одиниць (вагонне литво виробництва ВАТ "Кременчуцький СЛЗ", Україна, не раніше 2009 року виготовлення), іменовані надалі «продукція».

Також сторонами укладена специфікація № 1 від 18.06.2009 року до цього договору, відповідно до якої строком поставки визначений 2-3 квартал 2009 року.

23.06.2009 р. між ПП "Діалог" та ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" укладена додаткова угода № 1 до договору № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 р., відповідно до умов якої сторони прийняли п. 6.1. договору в наступній редакції: "Розрахунки за продукцію здійснюються наступним чином: 100 % передоплата за партію продукції, узгоджену згідно з умовами п.1.3. договору. У разі оплати грошей за партію продукції не в повному обсязі, постачання здійснюються пропорційно сплаченої суми".

На виконання умов договору, ПП "Діалог" здійснило 100% передоплату на загальну суму 12000000,00 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями: № 41 від 22 червня 2009 року на суму 50000,00 грн.; № 44 від 24 червня 2009 року на суму 100000,00 грн.; № 48 від 25 червня 2009 року на суму 3078120,00 грн.; № 106 від 27 липня 2009 року на суму 7493635,13 грн.; № 372 від 17 вересня 2009 року на суму 685000,00 грн.; № 374 від 18 вересня 2009 року на суму 211227,20 грн.; № 375 від 18 вересня 2009 року на суму 382017,67 грн.

ПП "Діалог" звернулося до ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" з листом № 188 від 15.09.2009 року (т. 1, а. с. 33) з проханням письмової згоди на укладення договору про відступлення права вимоги.

ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" листом № ЦВСВ-1/3782 від 23.09.2009 року (т. 1, а. с. 34) відповів ПП "Діалог", що не заперечує проти укладення договору про відступлення права вимоги.

24.09.2009 року між ПП "Діагональ", ПП "Діалог" та ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" укладений договір про відступлення права вимоги № 1/24-09-ЦВСВ(ОРВ-09.267)ю, відповідно до якого ПП "Діалог" уступило позивачеві право вимоги у ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" щодо виконання зобов'язання з передачі 50 напіввагонів моделі 12-9745 за договором поставки № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18 червня 2009 року.

Відповідно до п.1.2. договору про відступлення права вимоги № 1/24-09-ЦВСВ(ОРВ-09.267)ю ПП "Діагональ" одержує право замість ПП "Діалог" вимагати від ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (ДП "Укрспецвагон") напіввагонів чотиривісних моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 виробництва ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" в кількості 50 (п'ятдесят) одиниць (вагонне литво виробництва ВАТ "Кременчуцький СЛЗ", Україна, не раніше 2009 року виготовлення).

Позивач зазначає, що свої обов'язки відповідно п. 6.1. договору № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 р. виконав у повному обсязі, проте відповідач в порушення умов договору, не здійснив постачання продукції (товару) у строк встановлений договором та специфікацією.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі. При новому розгляді цієї справи позивач змінив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача на його користь попередню оплату за договором поставки № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 р. в сумі 12000000,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем отриманої попередньої оплати у розмірі 12000000,00 грн. позивачу або ПП "Діалог", в матеріалах справи міститься складений позивачем та першим відповідачем акт звірки взаємних розрахунків станом на 10.10.2012 р. відповідно до якого заборгованість ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (ДП "Укрспецвагон") на користь ПП "Діагональ" складає 12001200,00 грн., що сума попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 12000000,00 грн. підлягає стягненню з першого відповідача на користь позивача, та позов підлягає задоволенню в частині щодо Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (ДП "Укрспецвагон") на підставі відповідних вимог чинного законодавства України та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, здебільшого відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони досягли згоди з істотних умов щодо передачі, прийняття та оплати за продукцію.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як свідчать матеріали справи, 18.06.2009 року між ПП "Діалог" та ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" укладений договір № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю.

Дослідивши надані докази в їх повноті та сукупності, щодо зазначеного договору колегія суддів дійшла висновку, що укладений між сторонами договір є договором поставки.

Умови, викладені в договорі визначені та погоджені сторонами. Вказаний договір містить умови про предмет, ціну та строк його дії (умови, що є обов'язковими згідно зі ст. 180 ГК України), та інші умови, жодна з яких не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства.

Письмова форма договору, яка встановлена для договорів між юридичними особами, сторонами дотримана.

Вищевказаний договір укладений згідно з вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та підписаний уповноваженими представниками юридичних осіб.

За умовами укладеного договору загальна сума вартості продукції (товару) складає 12000000,00 грн. з урахуванням ПДВ, порядок розрахунку за продукцію передбачений п. 6.1. договору, а саме: 100 % передоплата за партію товару, узгоджена згідно з п. 1.3. договору. У разі оплати грошей за партію продукції не в повному обсязі, постачання здійснюються пропорційно сплаченої суми.

В додатках до договору (специфікації) також містяться умови щодо поставки (т. 1, а. с. 23).

Факт перерахування покупцем - ПП "Діалог" попередньої оплати за продукцію (товар) на рахунок постачальника - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" підтверджується платіжними дорученнями: № 41 від 22 червня 2009 року на суму 50000,00 грн.; № 44 від 24 червня 2009 року на суму 100000,00 грн.; № 48 від 25 червня 2009 року на суму 3078120,00 грн.; № 106 від 27 липня 2009 року на суму 7493635,13 грн.; № 372 від 17 вересня 2009 року на суму 685000,00 грн.; № 374 від 18 вересня 2009 року на суму 211227,20 грн.; № 375 від 18 вересня 2009 року на суму 382017,67 грн. (т. 1, а. с. 28-32) та останнім не заперечується отримання зазначеної суми.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У встановлений договором строк (2-3 квартал 2009 р.) постачальник - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" продукцію (товар) не поставив.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При новому розгляді справи у суді першої інстанції перший відповідач просив суд відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України визнати недійсним договір № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 р., укладений між ПП "Діалог" та ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", з тих підстав, що директором ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" "Укрспецвагон" укладений завідомо збитковий для державного підприємства договір від 18.06.2009 року № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю. При цьому, перший відповідач вказав, що даний договір порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном юридичної особи, держави на загальну суму 4707100,00 грн. (без ПДВ), а отже є нікчемним в силу закону.

Суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що при новому розгляді справи позивачем змінені його позовні вимоги по справі, а саме розглядається вимога про стягнення з першого відповідача на користь позивача суми передоплати сплаченої першому відповідачу за договором поставки, а не зобов'язання першого відповідача виконати умови договору поставки у натурі.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що сторонами погоджена ціна та вартість товару (розділ 5 договору).

При цьому, посилання першого відповідача на висновки, викладені в акті контрольного - ревізійного управління в Харківській області № 05-20/126 від 04.10.2011 р., судом до уваги не приймаються виходячи з наступного:

Згідно з листом ВСУ від 09.08.2006 р. № 1-11/477 обставини, висвітлені у актах КРУ, та факти про їх порушення, встановлені КРУ під час перевірок, підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема статтями глави 5 Цивільного процесуального кодексу, глави 5 Кримінального процесуального кодексу, розділу V Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне врахувати роз'яснення, зазначене в згаданому листі ВСУ.

Крім того, як вже було зазначено вище, перший відповідач в межах даної справи просив визнати договір поставки недійсними через його нікчемність, тобто таких, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України), тоді як зазначені ним доводи та надані докази жодним чином не можуть засвідчувати факт порушення цим договорами публічного порядку.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, сторонами при укладенні договору від 18.06.2009 року № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю. дотримано вимоги ст. 203 ЦК України, а тому відсутні будь-які правові підстави до визнання вказаного договору недійсним, що також не є предметом даного спору.

Необґрунтованими також є посилання першого відповідача на те, що укладений між сторонами договір № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 р. є договором підряду, з тих підстав, що перший відповідач зобов'язався виготовити для позивача напіввагони (вагонне литво виробництва ВАТ «Кременчуцький СЛЗ»), оскільки укладений між сторонами договір і за своєю формою, і за змістом, і за правовою суттю є договором поставки.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Зобов'язання з договору поставки спрямовані на задоволення потреб осіб в типізованих товарах, а з договору підряду в індивідуалізованому результаті. Тобто за договором підряду виготовляють індивідуально-визначені речі, а за договором поставки речі які характеризуються родовими ознаками. Замовник має право перевіряти хід і якість робіт, а покупець такого права не має. У договорі поставки умови щодо виконання роботи із створення об'єкту сторони не встановлюють, а в підрядному договорі замовник у завданні визначає критерії яким повинен відповідати результат. В договорі поставки покупець не має права давати вказівки про спосіб виконання договору, а в договорі підряду замовник має такі права і вони визначаються умовами договору.

Отже, предметом договору підряду є роботи, з передачею її результату замовникові, пов'язана зі створенням індивідуальної визначеної речі, а не поставкою продукції (товару), визначеної родовими ознаками, що виготовляється підприємством та постачається покупцям.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що 24.09.2009 року між ПП "Діагональ", ПП "Діалог" та ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" укладений договір про відступлення права вимоги № 1/24-09-ЦВСВ(ОРВ-09.267)ю, згідно з яким ПП "Діагональ" одержує право замість ПП "Діалог" вимагати від ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (ДП "Укрспецвагон") напіввагонів чотиривісних моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 виробництва ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" в кількості 50 (п'ятдесят) одиниць (вагонне литво виробництва ВАТ "Кременчуцький СЛЗ", Україна, не раніше 2009 року виготовлення).

У відповідності до п. 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, внаслідок укладання зазначеного договору відступлення права вимоги, відбулася заміна кредитора (покупця) у зобов'язанні, що виникло на підставі договору № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 р., у зв'язку з чим відповідні права перейшли до позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" не виконав умов укладеного сторонами договору та додаткових угод до нього, що призвело до порушення строку поставки.

Таким чином, в зв'язку з невиконанням ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" своїх зобов'язань за договором № 160П-ЦВСВ(ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 р. щодо поставки товару у встановлений строк, ПП "Діагональ" має право вимагати від останнього повернення передоплати за непоставлений товар в сумі 12000000,00 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з першого відповідача - ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" на користь позивача - ПП "Діагональ" попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 12000000,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з першого відповідача на користь позивача 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи першого відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає перший відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 27.11.12 р. по справі № 5023/2302/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 27.11.12 р. по справі № 5023/2302/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 25.01.2013 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.