Рішення № 29033568, 31.01.2013, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 2608/15928/12

пр. № 2/759/799/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

30 січня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа закрите акціонерне товариство «Міська страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди в розмірі 11 862,99 грн., моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн., судових витрат в розмірі 430,00 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з вини ОСОБА_2 08.01.2011 року о 10:50 в м. Києві по вул. Леніна відбулася ДТП. Керуючи автомобілем «Сузукі» д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_2 не врахував дорожньої обстановки, стан дорожнього покриття, не вибрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу та здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2105» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, що призвело до механічного пошкодження обох автомобілів. На момент ДТП автомобіль «Сузукі» д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ОСОБА_3 та третьою особою (ЗАТ «МСК»). При зверненні позивача до ЗАТ «МСК» із заявою про виплату страхового відшкодування, йому було відмовлено, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують законність підстав експлуатації ОСОБА_2 автомобіля «Сузукі» д.н.з. НОМЕР_1 та відсутністю повідомлення відповідачів про настання страхового випадку. Позивач зазначає, що в результаті ДТП йому завдано моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, пов'язаних з пошкодженням майна, бездіяльністю відповідачів, відсутністю сну, перебування у стресовому стані.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачі та представник третьої особи повторно не з'явилися в судове засідання, про розгляд справи повідомлялися в установленому порядку.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України суд вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Встановлено, що між ЗАТ «МСК» та ОСОБА_3 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс) №ВН 3051767. Дана обставина підтверджується поясненнями позивача та листом ЗАТ «МСК» від 28.07.2011 року № 797 (а. с. 91).

08.01.2011 року о 10:50 в м. Києві по вул. Леніна відбулася ДТП за участі автомобіля «Сузукі» д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля «ВАЗ-2105» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1

ДТП відбулася внаслідок порушення ОСОБА_2 пунктів 12.1., 11.3 ПДР, який не врахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття, не вибрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу та здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2105» д.н.з. НОМЕР_2, що призвело до механічного пошкодження автомобілів.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04.03.2011 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню (а. с. - 83 копія постанови суду).

В результаті вказаної ДТП пошкоджено автомобіль «ВАЗ-2105» д.н.з. НОМЕР_2, яким позивач користується на підставі довіреності (а. с. 97) та тимчасового реєстраційного талону (а. с. 50 - копія тимчасового реєстраційного талону), а власником транспортного засобу є ОСОБА_4 (а. с. 50 - копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу).

Згідно звіту №05/07/12 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику КТЗ (аварійний сертифікат), майнова шкода завдана власнику транспортного засобу з урахуванням ПДВ складає 11 862, 99 грн. (а. с. 8-14 - копія звіту).

Оскільки на момент ДТП автомобіль «Сузукі» д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований, позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Проте, листом ЗАТ «МСК» № 797 від 28.07.2011 року ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують законні підстави експлуатації винним водієм ОСОБА_2 автомобіля «Сузукі» д.н.з. НОМЕР_1 та повідомлення про настання страхового випадку. В тому ж листі страховик зазначив про направлення страхувальнику, ОСОБА_3, запитів про надання документів, які підтверджують законні підстави експлуатації ОСОБА_2 автомобіля «Сузукі» д.н.з. НОМЕР_1 та повідомлення про настання страхового випадку і гарантував перегляд прийнятого рішення після отримання необхідних документів.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Встановлено, що ОСОБА_2. винен у ДТП, яка мала місце 08.01.2011 року о 10:50 по вул. Леніна в м. Києві, а тому згідно ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1188 ЦК України повинен відшкодовувати завдану шкоду.

Проте, позивач не надав доказів того, що він має право на отримання відшкодування, оскільки встановлено, що власником майна (автомобіля «ВАЗ-2105» д.н.з. НОМЕР_2) є ОСОБА_4, а тому саме вона має право на відшкодування, в силу ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1188 ЦК України. Враховуючи те, що майну позивача шкоди не завдано, то і вимога про її відшкодування є необґрунтованою.

Позивач користується автомобілем на підставі довіреності. Стаття 237 ЦК України встановлює, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч. 3 ст. 244 ЦК України).

В силу наведених норм, позивач на підставі довіреності здійснює представництво власника автомобіля перед третіми особами, внаслідок чого саме у власника створюються, змінюються, припиняються цивільні права та обов'язки. За таких обставин, шкода, завдана пошкодженням автомобіля «ВАЗ-2105» д.н.з. НОМЕР_2 - є шкодою, завданою ОСОБА_4, а не ОСОБА_1 і останній не наділений правом на відшкодування йому такої шкоди.

Звертаючись до суду, позивач посилається на загальні підстави відшкодування шкоди та не враховує обов'язковість застосування до правовідносин, що розглядаються судом, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

В статті 3 Закону зазначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Виходячи із суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди. Отже, відшкодування шкоди у даних правовідносинах повинно здійснюватися відповідно до Закону.

В силу статті 4 Закону відповідачі є суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а їх відповідальність перед третіми особами (потерпілими) застрахована, оскільки ця відповідальність є об'єктом страхування згідно ст. 5 Закону.

За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити другій стороні, або іншій особі страхову виплату (ст. 979 ЦК України).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування.

За заявою позивача до участі у справі залучений страховик, тому незалежно від того, чи наполягає потерпілий на відшкодуванні шкоди його заподіювачем, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування, суд повинен урахувати відповідальність і страховика.

Наведена правова позиція висловлена в ухвалах Верховного Суду України від 02.02.2011 року по справі № 6-27759св10 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13674697), від 30.06.2011 року по справі № 6-33529св10 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16938451), від 07.09.2011 року по справі № 6-14078св09 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18194930), від 28.09.2011 року по справі № 6-59182св10 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18559071).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22. Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (ст. 29 Закону).

Отже, в силу п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону шкоду, тобто витрати на ремонт транспортного засобу, повинен відшкодовувати страховик.

В силу норм ст. 1166, 1187, 1188 шкода відшкодовується винною особою. В той же час законодавець передбачив обов'язок власників транспортних засобів та водіїв страхувати свою відповідальність, внаслідок чого обов'язок по відшкодуванні шкоди виникає у страховика.

Законодавець передбачив лише один випадок, коли особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність відшкодовує шкоду - це у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди. У такому випадку винна особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). (ст. 1194 ЦК України)

Позивач не пред'являв позов страховику та не заявляв йому вимог. ОСОБА_4, яка є власником автомобіля «ВАЗ-2105», д.н.з. НОМЕР_2, не зверталася до страховика із заявою про страхове відшкодування, хоча в силу п. 22.1 ст. 22 Закону та ст. ст. 1166, 1188 ЦК України, саме їй повинна відшкодовуватися шкода, оскільки її майно було пошкоджене.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди, оскільки така шкода завдана не позивачу, а ОСОБА_4, яка в свою чергу не зверталася до страховика у встановленому Законом порядку про відшкодування шкоди, заподіяної у результаті ДТП її майну. До суду власник майна за захистом прав також не звертався.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд звертає увагу на наступне. Стаття 23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, для відшкодування моральної шкоди в даній справі необхідні наступні підстави: наявність душевних страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з неправомірною поведінкою щодо нього та у зв'язку з пошкодженням його майна. Необхідними умовами також є неправомірність рішень, дій чи бездіяльності та наявність вини відповідача.

Вина та неправомірність дій ОСОБА_2 доведена належними доказами, проте, в даних правовідносинах відсутній факт пошкодження майна позивача, що виключає можливість завдання моральної шкоди у зв'язку з пошкодженням такого майна. Відсутні докази вини іншого відповідача, ОСОБА_3, що свідчить про необґрунтованість і безпідставність вимоги про солідарну відповідальність.

В підтвердження завдання моральної шкоди, позивач посилається на душевні страждання, завданих йому внаслідок ДТП, нанесення матеріальних збитків, бездіяльності відповідачів по їх відшкодуванню, відсутності сну, наявності почуття страху, перебування у стресовому стані.

Проте, душевні страждання - це загальне поняття, сам факт посилання на душевні страждання не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки наявність такої шкоди повинно підтверджуватися належними доказами. Позивач не надав суду жодних доказів завдання йому душевних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідачів.

За таких обставин, позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди та наявність підстав для її відшкодування, а тому дана вимога також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3-5, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 23, 237, 244, 979, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України ст. ст. 57-60, 212-215, 223, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 31.01.2013 року.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ