Постанова № 29026082, 14.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 січня 2013 року 09год. 55 хв. № 2а-17484/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»

до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Астеліт» (далі - позивач, підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2012р. № 000104210.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивач вірно відобразив в уточнюючих розрахунках до декларацій з податку на додану вартість суми податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що позивач не мав права на податковий кредит з ПДВ в періоді, який тим було зазначено в уточнюючий розрахунках, тому податковим органом вірно визначено податкове зобов'язання з ПДВ та правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за результатами якої складено акт № 624/42-10/22859846 від 25.06.2012 року.

Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ «Астеліт» завищено податковий кредит на суму 139 924 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на зазначену суму, зокрема - вересень 2011р. на суму 48 004 грн., січень 2012р. на суму 91 920 грн.

У зв'язку з висновками акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2012р. № 0001014210, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 174 905 грн., з них 139 924 грн. - основний платіж та 34 981 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Обставини, які передували прийняттю спірного рішення заключалися в наступному.

Як встановлено судом, ТОВ «Астеліт», отримавши послуги від нерезидента у серпні 2011р. та грудні 2011р., помилково не задекларувало у деклараціях з ПДВ за відповідні періоди податкові зобов'язання з ПДВ відповідно у сумі 100 142 грн. за серпень 2011р. та 52 914 грн. за грудень 2011р.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 ПКУ у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинної на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф, або ж відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку і сплатити суму недоплати та штраф.

З матеріалів справи вбачається, що «Астеліт» виявивши в межах 1095 днів незадекларовані податкові зобов'язання з ПДВ у серпні 2011 року та грудні 2011 року, виправив зазначені помилки шляхом подання у травні 2012р. уточнених розрахунків № 9029359617 та № 9029362162 для відображення у повному обсязі податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2011р. та грудень 2011р.

Також, у травні 2012р. ТОВ «Астеліт» були подані уточнюючі розрахунки № 9029366252 та № 9029372930, якими було виправлено показники сум податкового кредиту з ПДВ за послугами, придбаними у нерезидента на митній території України, і що не були в повному обсязі помилково задекларовані платником у минулих податкових періодах, а саме - за вересень 2011р. в розмірі 91 920 грн. та за січень 2012р. в розмірі 48 004 грн. (різниця сум між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом зумовлена тим, що частина отриманих послуг від нерезидента не використовувалась в оподаткованих операціях позивача).

Відповідач вважає дії позивача щодо нарахування податкового кредиту протиправними, оскільки датою сплати податкового зобов'язання з ПДВ в розумінні п. 198.2 ст. 198 ПК України є травень 2012р.

Проте, суд не може погодитись з такими твердженнями податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 4 п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

В свою чергу, згідно з п. 187.8 ст.187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Враховуючи наведене можна прийти до висновку про те, що отримувач послуг від нерезидента з місцем їх надання на митній території України виступає податковим агентом такого нерезидента, тобто при придбанні таких послуг здійснює розрахунок в частині податку на додану вартість з бюджетом шляхом включення податку на додану вартість до податкових зобов'язань, й датою сплати податку до бюджету і, відповідно, датою виникнення права на податковий кредит, вважається дата подання декларації з податку на додану вартість, в якій сума податку на додану вартість за отримані від нерезидента послуги включена до податкових зобов'язань.

В даному випадку у податкових деклараціях з ПДВ ТОВ «Астеліт» за серпень та грудень 2011 року були зазначені податкові зобов'язання, які виникли внаслідок придбання послуг від нерезидента на митній території України, про що було вказано в уточнюючих розрахунках.

Відповідно податкові декларації наступних податкових періодів, а саме вересень 2011 року та січень 2012 року, містили суми податкового кредиту у відповідності до уточнюючих розрахунків, які виникли у зв'язку із зазначеними господарськими операціями, що відповідає п.198.2 ст.198 Податкового Кодексу України.

Окремо суд зазначає, що пункт 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України містить положення неоднозначного (множинного) трактування виникнення права платника податків на податковий кредит з ПДВ при отриманні послуг, придбаних у нерезидента на митній території України. З одного боку зазначена норма надає право на податковий кредит з моменту сплати податкових зобов'язань попереднього податкового періоду, з іншого боку - з моменту нарахування таких зобов'язань.

Відповідно до п. 56.21 ПКУ у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд приходить до висновку про те, що ТОВ «Астеліт» правомірно зазначив суми податкового кредиту з ПДВ у деклараціях за вересень 2011 року та січень 2012 року при поданні уточнюючих розрахунків у травні 2012р.

Крім того суд звертає увагу, що розрахунки між позивачем та його контрагентом-нерезидентом відбулись в серпні та грудні 2011 року.

Таким чином доводи податкового органу про те, що датою сплати податкових зобов'язань слід вважати травень 2012р. є необґрунтованими.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що податковим органом не заперечується власне право позивача на податковий кредит. Разом з тим, спірне рішення податкового органу визначає підприємству податкові зобов'язання, які перевищують розмір податкового кредиту (із врахуванням штрафних санкцій).

Відповідно право позивача на податковий кредит втрачається, що, на думку суду, є незаконним.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, котоль за справлянням яких здійснюється органами ДПС України (затверджена Наказом ДПА України від 18.07.2005р., зареєстрованого в МінЮсті України 02.08.2005р. за № 843/11123), оскільки зазначена інструкція регламентує лише дії податкового органу при поданні платниками податків уточнюючих розрахунків.

Суд звертає увагу також на те, що уточнюючий розрахунок є невід'ємною частиною декларації з ПДВ, відповідно дані такого розрахунку вважаються даними декларації, яка була уточнена. А отже подані уточнення враховуються в період, за який була подана декларація.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Позивач на розподілі судових витрат не наполягав.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 18.07.2012р. № 0001014210.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 18 січня 2013 року