Постанова № 29024623, 24.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-751/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.Д.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ізумруд»до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Ізумруд»звернулось до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 186/0000230232, № 187/0000220232 від 08 лютого 2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 23 грудня 2011 року № 779, 780, 781, 782, 783, виданих Білоцерківською ОДПІ Київської області, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на грудень 2011 року та наказу Білоцерківської ОДПІ Київської області від 29 листопада 2011 року № 1105 проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «Ізумруд»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 23 січня 2012 року № 181/23-2/31678523/20 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Ізумруд».

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено ряд порушень, зокрема: п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 140.2 ст. 140 ПК України, в результаті чого ПП «Ізумруд»занижено податок на прибуток на загальну суму 160 516, 00 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02 грудня 2010 року, в результаті чого ПП «Ізумруд»занижено податок на додану вартість на загальну суму 136 897, 00 грн.; ч. 1 ст. 202, ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого встановлено здійснення ПП «Ізумруд»нікчемних правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків щодо взаємовідносин з ТОВ «Укртехномас - Сервіс»на загальну суму 820 222, 72 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 136 703, 79 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 186/0000230232, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -136 897 грн., за штрафними санкціями -34 224 грн.;

-№ 187/0000220232 від 08 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем -160 516 грн., за штрафними санкціями -42 720 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст. 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені п. 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Також відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Згідно з п. 140.2 ст. 140 ПК України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки позивача на підставі даних реєстрів бухгалтерського обліку та первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, наданих для перевірки, встановлено проведення ПП «Ізумруд»фінансово-господарських операцій з ТОВ «Укртехномас-Сервіс», яке відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12 березня 2012 року має статус юридичної особи та зареєстроване Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією.

В період, що підлягав перевірці, ПП «Ізумруд»укладено договори з ТОВ «Укртехномас-Сервіс», а саме: № 29/10-10-1 від 29 жовтня 2010 року щодо зборки та пакування пробки, та № 29/10-10-2 від 29 жовтня 2010 року щодо поставки товару.

Відповідно до п. 1 вказаних договорів ТОВ «Укртехномас-Сервіс»зобов'язується поставляти (надавати послуги), а ПП «Ізумруд»оплатити та прийняти товар за цінами кількістю й в асортименті, вказаному в рахунках-фактурі ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

На виконання вимог договорів продавцем ТОВ «Укртехномас-Сервіс»були виписані ПП «Ізумруд»податкові накладні: від 09 листопада 2010 року № 50/91110; від 01 листопада 2010 року № 58/11110; від 02 листопада 2010 року № 58/11110; від 08 листопада 2010 року № 53/81110; від 01 листопада 2010 року № 56/11110; від 02 листопада 2010 року № 53/21110; від 04 листопада 2010 року № 50/41110; від 01 листопада 2010 року № 57/11110; від 15 листопада 2010 року № 54/151110.

Як встановлено судом першої інстанції, придбання товарів та послуг від ТОВ «Укртехномас-Сервіс»здійснювалось відповідно до таких первинних документів: акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 09 листопада 2010 року № 50; акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 01 листопада 2010 року № 58; акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 03 листопада 2010 року № 64; видаткова накладна від 08 листопада 2010 року № 53; видаткова накладна від 01 листопада 2010 року № 56; видаткова накладна від 02 листопада 2010 року № 53; видаткова накладна від 04 листопада 2010 року № 50; видаткова накладна від 01 листопада 2010 року № 57; видаткова накладна від 15 листопада 2010 року № 54.

Розрахунки за придбаний товар, надані послуги здійснені у безготівковій формі розрахунку на суму 820 222,72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Як було встановлено судом першої інстанції, факт виконання вказаних договорів зборки та пакування пробки, та поставки підтверджуються видатковими накладними та податковими накладними, копіями рахунків-фактури, платіжними дорученнями та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Між тим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно досліджено обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, колегією суддів досліджено матеріали справи та з'ясовано, що у видаткових накладних, отриманих від ТОВ «Укртехномас-Сервіс», не зазначено посадову особу ТОВ «Укртехномас-Сервіс», яка завіряє своїм підписом дані документи, що є порушенням наведених законодавчих вимог, які ставляться до первинних документів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не було враховано судом першої інстанції, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказано, що дані акти складені між представником замовника ПП «Ізумруд»та представником виконавця ТОВ «Вістара»(особою яка не має відношення до виконання зазначеного договору), але затверджені та підписані ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

Таким чином, видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписані ТОВ «Укртехномас-Сервіс»на адресу ПП «Ізумруд»та затверджені сторонами, не можуть вважатися первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки оформлені з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, а тому не можуть бути належними доказами для підтвердження реальності правочинів між сторонами.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено перелік вимог, дотримання яких є необхідним для дійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Колегія суддів приходить до висновку про недоведеність належними доказами реальності правовідносин між позивачем та ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

Враховуючи той факт, що укладені правочини стали підставою для зазначеного вище заниження ПП «Ізумруд»податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств, обґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті від 23 січня 2012 року № 181/23-2/31678523/20 про порушення ПП «Ізумруд»п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 140.2 ст. 140 ПК України; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає адміністративний позов необґрунтованим, постанову суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню із ухваленням нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області -задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 березня 2012 року -скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Ізумруд»-відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 29 січня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.