Ухвала суду № 29024613, 24.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-1262/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт»до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.02.2012 року № 0000812301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу ДПІ у Миронівському районі від 09.02.2012 року № 28 працівниками відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Бестком ЛТД»за період червень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 10.02.2012 року № 18/23-011/25412361.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «Миронівський хлібопродукт»на порушення п.п. 14.1.18, п.п. 14 1.181 п 14.1 ст. 14, ст. 198, ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, а також ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільним Кодексом України) завищено суму податковою кредиту за червень місяць 2011 року в сумі 853 589,87 грн.

ПАТ «Миронівський хлібопродукт»по операціях з придбання послуг від ТОВ «Бестком ЛТД»до податкового кредиту віднесено за червень місяць 2011 року (декларація від 20.07.2011 року № 16152) включено суму ПДВ в розмірі -853 589,87 грн., що відповідає даним додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Крім цього, в акті зазначено, що ДПІ у Дарницькому районі м Києва складено довідку від 02.02.2012 року №755/2302/30866437, висновком, якої визначено, що у ТОВ «Бестком ЛТД»при здійсненні фінансово-господарських операцій мали місце порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України. ТОВ «Бестком ЛТД»відповідно до АІС «Облік»має стан 0 «Основний платник». Згідно документів, наданих ТОВ «Бестком ЛТД»встановлено, що відповідно до договору будівельного підряду від 01.12.2010 року № 2/17 ТОВ «Бестком ЛТД»уклало договір про виконання комплексу робіт по будівництву розподільчого логістичного центру (холодильника) для ПАТ «Миронівський хлібопродукт». Також зазначено, що для підвищення термінів виконання будівельних робіт ТОВ «Бестком ЛТД»було залучено субпідрядника ПП «Володар».

Під час проведення перевірки ДПІ у Дарницькому районі м Києва отримано з ДПІ у Вишгородському районі Київської області акт від 26.12.2011 року № 917/23-2/31988783 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за рахунок ПП «Фірма «Володар».

Від ВПМ ДПІ у Вишгородському районі надійшла службова записка від 30.09.2011 року № 519/15-240, в якій зазначено, що відповідно висновку щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Фірма «Володар»за юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса невідома. На підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності. Найманих працівників немає, директор, бухгалтер та засновник в одній особі є громадянкою Росії та на території України відсутня.

В акті перевірки від 10.02.2012 року є посилання на те, що згідно висновку експерта № 617 від 28.09.2011 року у кримінальній справі № 05-8685 підпис, виконаний від імені директора ПП «Фірма «Володар»гр. ОСОБА_6 в договорі № 134 про визнання електронних документів від 29.04.11 року, укладеному між ПП «Фірма «Володар»та ДПІ у Вишгородському районі, виконаний не громадянкою ОСОБА_6, а іншою особою.

Відповідно до додатків податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-ІІІ квартали 2011 року ПП «Фірма «Володар»не заповнено в додатках до податкової декларації з податку на прибуток рядки - амортизація основних засобів, нематеріальних активів.

Звіти Форми 1-ДФ підприємством до ДПІ у Вишгородському районі не подавались.

Згідно з даними податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за березень 2011 року кількість працюючих на підприємстві значиться 0 осіб.

На підставі акту перевірки від 10.02.2012 року № 18/23-011/25412361 ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 року № 0000812301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 853 590 грн. та нараховано 426 794 грн. штрафу.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає доводи податкового органу про несплату контрагентом позивача відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій, адже такі факти самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди.

Чинне податкове законодавства не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету, з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України податковим органом не надано, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Будь-яких доводів на спростування факту придбання послуг позивачем постачальниками податковий орган не наводить.

Визнаючи не доведеним факт укладення позивачем з ТОВ «Бестком ЛТД»фіктивного правочину, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ДПІ не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаний щодо порушення вказаним товариством чинного податкового законодавства.

Колегією суддів не встановлено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що підстави для його прийняття ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях щодо нікчемності укладеного договору та не підкріплені належними доказами. Натомість у справі наявні первинні документи, що свідчать про реальне настання правових наслідків, обумовлених договором.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості адміністративного позову.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 29 січня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.