Постанова № 29024358, 24.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/1872/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма Сільвер»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма Сільвер»до Державної податкової інспекції у м. Черкасах про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма Сільвер»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2011 року № 0018951503.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Приватним підприємством «Науково-виробнича фірма Сільвер»подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню із прийняттям нової про задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, за 2009 та 2010 роки позивач подавав до ДПІ у м. Черкаси податкові декларації, згідно яких самостійно визначено та узгоджено зобов'язання з земельного податку в сумі 43 936,92 грн., щомісячний платіж складає суму в розмірі -3 661 грн.

Позивачем набуто у приватну власність цілісний майновий комплекс - державне підприємство «Черкаський магазин «Медтехніка», який складається з: літ А2 - магазин (розташований за адресою м. Черкаси, вул. Дахнівська, 4), літ. Б1 - склад, літ. В - прохідна, літ. Г, Д - гаражі, літ. Е - навіс (розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Тургенєва, 4).

Загальна площа земельних ділянок, на якій розташовані споруди з урахуванням прибудинкових територій становить 733,32 м.кв.

Разом з тим, у податкових деклараціях позивач помилково зазначив більшу земельну ділянку у розмірі 7 874 м.кв.

01 грудня 2011 року позивачем направлено до ДПІ у м. Черкаси уточнюючі декларації за 2009 рік, 2010 рік, в яких вже зазначена площа земельної ділянки у розмірі 733,32 м.кв. та задекларовано зобов'язання щомісячно у розмірі 341 грн., за 2009 рік - 4091, 93 грн., з січня по квітень 2010 року у розмірі 341 грн., з травня по грудень -351, 99 грн., за 2010 рік - 4180, 28 грн.

Відмітка про внесення даних до електронної бази податкової звітності зроблена 02 грудня 2011 року.

08 грудня 2011 року ДПІ у м. Черкасах проведено перевірку щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, про що складений акт від 08 грудня 2011 року № 5492/15-31/21383790.

Перевіркою встановлено порушення позивачем строків сплати земельного податку, чим порушено вимоги ст. 17 Закону України «Про плату за землю» та п. 287.3 ст. 287 Податкового Кодексу України.

За результатами перевірки на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України ДПІ у м. Черкасах було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2011 року № 0018951503, яким визначено грошове зобов'язання зі сплати штрафу в розмірі 16 248,68 грн. за затримку сплати на 1 028 календарних днів.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції посилався на те, що оскільки штрафні санкції були застосовані у зв'язку з невчасною сплатою позивачем узгодженого податкового зобов'язання за минулі періоди, спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю», платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно ст. 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Положення п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України передбачає, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно пункту 286.1. статті 286 ПК України встановлено підстави для нарахування земельного податку. Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Станом на 31 грудня 2009 року за позивачем рахувався борг у сумі 41 778, 32 грн., станом на 31 грудня 2010 року -85 715, 24 грн.

У зв'язку із поданням уточнюючих розрахунків за 2009 рік та 2010 рік відбулось погашення податкового боргу позивача щодо плати за земельні ділянки, що підтверджується обліковою карткою платника податку.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення є порушення позивачем строку сплати узгодженого податкового зобов'язання за попередні періоди, які передували даті подання уточнюючих розрахунків за 2009 та 2010 роки.

У відповідності до ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню та правомірності застосування до позивача штрафу на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, судом першої інстанції не враховано наступні обставини.

Пунктом 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Колегією суддів встановлено, що у зв'язку із самостійним виявленням помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях з плати за землю за 2009, 2010 роки, позивачем направлено до ДПІ у м. Черкаси уточнюючі декларації за 2009 рік, 2010 рік, в яких вже зазначена площа земельної ділянки у розмірі 733,32 м.кв. та задекларовано зобов'язання щомісячно у розмірі 341 грн., за 2009 рік - 4091, 93 грн., з січня по квітень 2010 року у розмірі 341 грн., з травня по грудень -351, 99 грн., за 2010 рік - 4180, 28 грн.

При цьому, виправлення помилок у податковій звітності були виявлені особисто платником податків до проведення документальної перевірки, в межах якої перевірявся період, у якому допущено помилки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що визначаючи розмір штрафу на підставі ст. 126 ПК України, податковому органу необхідно було врахувати подані уточнюючі декларації з плати за землю за 2009, 2010 роки та відповідно визначити штраф за затримку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, виходячи з їх відомостей.

Таким чином, колегія суддів вважає адміністративний позов обґрунтованим, постанову суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню із ухваленням нової про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма Сільвер»- задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року - скасувати.

Адміністративний позов Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма Сільвер»- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах від 19 грудня 2011 року № 0018951503.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма Сільвер»витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 16,095 грн.

Повний текст постанови виготовлений 29 січня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.