Ухвала суду № 29024532, 24.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3048/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Альба Україна», звернулося до суду з позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №129 від 10.05.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» №129 від 10.05.2012 року, винесене Київською регіональною митницею.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник Київської регіональної митниці подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача з 02.04.2012 року проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ПрАТ «Альба Україна» (код ЄДРПОУ 22946976) вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару «Кальцій-ДЗ Нікомед Форте» за період з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 06.04.2012 року №н/33/12/100000000/22946976.

В Акті перевірки зроблено висновок про те, що через неправильне декларування коду товару: «Кальцій-ДЗ Нікомед Форте» позивачем порушено вимоги правил 1,6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, що призвело до порушення Закону України від 05.04.2001 №2371-111 «Про Митний тариф України» та, відповідно, вимог пункти 4.3 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що діяв до 01.01.2011 року, у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України. Виявлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань ПрАТ «Альба Україна» по сплаті мита на суму 19347,77 грн. та розрахунку невірного розміру податку на додану вартість, нарахованого умовно.

На підставі Акту невиїзної документальної перевірки дотримання ПрАТ «Альба Україна» законодавства України з питань митної справи №н/33/12/100000000/22946976 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.05.2012 року №129, яким позивачу визначено податкові зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 29021,66 грн., з яких 19347,77 грн. - за основним платежем та 9673,49 грн. - за штрафними санкціями.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулося до Державної митної служби України із скаргою від 23.05.2012 року №983.

Рішенням про результати розгляду скарги від 12.06.2012 року №11.1/2-15.1/6586 Державна митна служба України повідомила позивача про те, що скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №129 від 10.05.2012 року протиправним та незаконним, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів). А тому в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобовязань у звязку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

Колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повністю погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у 2009 р. перевірка правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД, поданими позивачем, та застосування пільг у їх сплаті проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар.

Будь-які зауваження щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару під час митного оформлення були відсутні, документи, які були подані позивачем для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні товару у митного органу сумнівів не викликали.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 Митного кодексу України).

У пункті 19 статті 1 Митного кодексу України міститься визначення терміна "митні процедури" операції, повязані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних відносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання.

За змістом ст. 313 Митного кодексу України класифікація товарів до класифікаційних групувань, зазначених УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 Митного кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.

Однак у розглядуваному випадку таких обставин не встановлено.

Як було з'ясовано судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі доказами, в основу висновку про невірне зазначення позивачем коду товарної номенклатури спірних товарів митницею покладено результати аналізу документів, що зберігаються разом з ВМД, тобто фактично Київською митницею повторно перевірялися ті самі документи та відомості, які були в наявності у відповідача під час проведення митного оформлення товару. Докази подання позивачем неповної, недостовірної, неправдивої інформації митному органові при декларуванні спірних товарів у матеріалах справи відсутні. Київською митницею не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів на підтвердження того, що виявлені помилки у класифікації спірних товарів були наслідком саме протиправних дій імпортера (позивача у справі).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вина за помилку у класифікації препарату «Кальцій ДЗ Нікомед Форте» за УКТЗЕД під час митного оформлення лежить на Київській регіональній митниці, оскільки Відповідачем не наведено доказів, що ПрАТ «Альба Україна» при декларуванні товарів було надано неправдиву інформацію щодо цих товарів, або фактів приховування необхідної інформації, тощо.

В свою чергу, обґрунтовані посилання позивача, відповідач під час митного оформлення не тільки мав можливість встановити наявність методологічних помилок у поданих Позивачем вантажно-митних деклараціях та прийняти рішення про визначення правильного на його думку коду товару за УКТЗЕД, у випадку виявлення таких помилок, а й був зобов'язаний це зробити, відповідно до ст. 313 Митного кодексу України, ст. 17 ЗУ «Про митний тариф», Наказу Державної митної служби №667 від 07.08.2007р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобовязань у звязку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ.

В порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не надав будь-яких доказів правомірності винесеного оскаржуваного рішення, а всі доводи, на які відповідач посилається спростовані матеріалами справи.

Отже, якщо Київська регіональна митниця, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалась з відомостями про код товарної номенклатури, зазначеним імпортером, то відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 20.12.2000р. №2181-111 митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду.

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.