Постанова № 29023302, 29.01.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2218/17639/12

Головуючий у 1-й інстанції: Сарбей О.Ф.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Боровицького О. А., суддів: Драчук Т. О. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої частини одноразової грошової допомоги , -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій посадових осіб Міністерства оборони України з приводу відмови позивачу у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю, яка настала 06.02.2012 року внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби; стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2, одноразову грошову допомогу в сумі 40677 грн. 12 коп.

Згідно постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2012 року зазначений вище адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим актом, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.10.2012 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В засідання учасники процесу не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог частини 4 статті 196 КАС України.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Відповідно до частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

З аналізу частини 1 статті 20 КАС України випливає, що до місцевих адміністративних судів як судів першої інстанції належать місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди.

Привила предметної підсудності адміністративних справ визначені у статті 18 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті; адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.

Згідно частини 2 цієї ж статті окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

З наведених вище правових положень можна дійти висновку, що для визначення компетентного місцевого адміністративного суду якому предметно належить розглядати дану адміністративну справу необхідно встановити правовий статус відповідача та природу спірних правовідносин.

Із матеріалів справи суд вбачає, що предметом спору даної справи є одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), поранення ( контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів), право на яку, як вважає позивач у нього виникло у зв'язку з проходженням ним публічної (військової) служби.

Таким чином, спірні правовідносини стосуються виплати коштів під час проходження та звільнення позивача з публічної служби.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір предметно не підсудний місцевому загальному суду як адміністративному, а належить до підсудності окружного адміністративного суду.

Зважаючи на це, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення винесене неповноважним судом.

Відповідно до пункту 4 статті 202 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по справі є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Стосовно вирішення справи по суті, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 30.12.2005 року ОСОБА_2 був звільнений з військової служби на підставі пункту 63 підпункту "в" ( за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 року №1053/2001.

06 грудня 2012 року МСЕК позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується випискою із акту огляду МСЕК №233592.

Позивач з огляду на положення пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року (далі - Порядок), в силу якого, особам звільненим з військової служби виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 27 - місячного грошового забезпечення - інвалідам ІІІ групи, звернувся з відповідним пакетом документів до Хмельницького обласного військового комісаріату для призначення і виплати йому, як інваліду ІІІ групи одноразової грошової допомоги у розмірі 27- місячного грошового забезпечення.

Згідно протоколу Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців від 08.06.2012 року позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, мотивуючи відмову тим, що на день звільнення ОСОБА_2 з військової служби (30.12.2005 року) діяла стаття Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" яка не передбачала виплату одноразової грошової допомоги, а тому позивач не мав права на таку грошову допомогу

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, про обґрунтованість доводів викладених у позовній заяві щодо неправомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю, яка настала 06.02.2012 року внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, підтвердженням якого є виписка з акту огляду МСЕК №233592.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з системного аналізу положень статті 46 Конституції України, положеннями якої гарантовано право кожного громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом, частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 року №328-У, в силу якої, у разі поранення, контузії, травми або каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України та пункту 2 Порядку, за правилами якого: призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюються згідно з Порядком, затвердженим цією постановою, випливає відсутність будь-яких обмежень пов'язаних з часом звільнення з військової служби осіб, яким встановлено відповідну групу інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби після 01 січня 2007 року.

Згідно грошового атестату серії ЗС №407089, розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 на день звільнення склав 1506 грн. 56 коп..

Колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, в зв'язку з інвалідністю, встановленою МСЕК 06.02.2012 року внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, при цьому, вважає, що позивач заявляючи вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 40677 грн. 12 коп. обрав не вірний спосіб захисту.

Власне, у відповідності до Порядку питання пов'язані з призначенням і виплатою спірної одноразової грошової допомоги віднесені до компетенції Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців.

В силу частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи, що суд не може підміняти державний орган, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, приймаючи інше рішення, яке б відповідало закону, визначення ж розміру належної до сплати позивачу одноразової грошової допомоги, свідчило б про вирішення питань, які належать до компетенції відповідача, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та захистити права позивача шляхом зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, в зв'язку з інвалідністю, встановленою МСЕК 06.02.2012 року внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В силу частини 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти позову ОСОБА_2 не доведено правомірність своїх дій щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги , відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року, натомість, позивачем доведено обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Доводи апелянта стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскарженої постанови колегія суддів вважає необґрунтованими, проте зазначає, що оскільки справу вирішив неповноважний суд (Хмельницький міськрайонний Хмельницької області), а розгляд даної категорії справ належить до компетенції окружних адміністративних судів, оскаржена постанова підлягає скасуванню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статті 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо справу розглянув і вирішив неповноважний суд.

За таких обставин, апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково .

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої частини одноразової грошової допомоги, - скасувати та ухвалити нову постанову .

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії посадових осіб Міністерства оборони України щодо визнання відмови у призначені та виплаті ОСОБА_2 грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю, яка настала 06.02.2012 року внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрянофлотський, 6, код 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в зв'язку з інвалідністю, яка настала 06.02.2012 року внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Драчук Т. О.

Сторчак В. Ю.