Постанова № 29023305, 29.01.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2206/1809/12

Головуючий у 1-й інстанції: Кучерява А.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Боровицького О. А., суддів: Драчук Т. О. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо непризначення та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю що настала 17.02.2012 року та зобов'язання Міністерства оборони України призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з інвалідністю, що настала 17 лютого 2012 року внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.

Згідно постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2012 року зазначений вище адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим актом, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30.10.2012 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

В засідання учасники процесу не прибули, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог частини 4 статті 196 КАС України.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Відповідно до частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо обґрунтованості доводів викладених у позовній заяві щодо протиправності відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю, яка настала 17.02.2012 року, підтвердженням чого є довідка МСЕК №274361, і як наслідок наявності підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії щодо призначення і виплати такої допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зважає на таке.

З системного аналізу положень статті 46 Конституції України, положеннями якої гарантовано право кожного громадянина на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом, частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 року №328-У, в силу якої, у разі поранення, контузії, травми або каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України та пункту 2 Порядку, за правилами якого: призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюються згідно з Порядком, затвердженим цією постановою, випливає відсутність будь-яких обмежень пов'язаних з часом звільнення з військової служби осіб, яким встановлено відповідну групу інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби після 01 січня 2007 року.

Однак колегія суддів вважає, що розгляд та вирішення даної справи не належить до компетенції Дунаєвецького районного суду Хмельницької області з огляду на наступне.

З аналізу частини 1 статті 20 КАС України випливає, що до місцевих адміністративних судів як судів першої інстанції належать місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди.

Привила предметної підсудності адміністративних справ визначені у статті 18 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті; адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.

Згідно частини 2 цієї ж статті окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

З наведених вище правових положень можна дійти висновку, що для визначення компетентного місцевого адміністративного суду якому предметно належить розглядати дану адміністративну справу необхідно встановити правовий статус відповідача та природу спірних правовідносин.

Із матеріалів справи суд вбачає, що предметом спору даної справи є одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), поранення ( контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів), право на яку, як вважає позивач у нього виникло у зв'язку з проходженням ним публічної (військової) служби.

Таким чином, спірні правовідносини стосуються виплати коштів під час проходження та звільнення позивача з публічної служби.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір предметно не підсудний місцевому загальному суду як адміністративному, а належить до підсудності окружного адміністративного суду.

Зважаючи на це, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення винесене неповноважним судом.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В силу частини 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти позову ОСОБА_2 не доведено правомірність своїх дій щодо відмови у призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року, натомість, позивачем доведено обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Доводи апелянта стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскарженої постанови колегія суддів вважає необґрунтованими, проте зазначає, що оскільки справу вирішив неповноважний суд (Дунаєвецький районний Хмельницької області), а розгляд даної категорії справ належить до компетенції окружних адміністративних судів, оскаржена постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

За таких обставин, апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197,198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково .

Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, - скасувати та ухвалити нову постанову .

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_2 одноразової допомоги у зв'язку з інвалідністю від 17 лютого 2012 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити одноразову допомогу у зв'язку з інвалідністю, що настала 17 лютого 2012 року внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, з врахуванням виплачених сум.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Драчук Т. О.

Сторчак В. Ю.