Ухвала суду № 29023050, 22.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6145/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Сорочка Є.О., Каленюк О.Ю., представника апелянта - Хижні В.В., Божок Л.Д., представника відповідача - Макаревича О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про в знання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 05.12.2011 року № 0000882340.

Постановою Окружного адміністративного суду від 19 червня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» є юридичною особою, зареєстрованою Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.06.2004 року.

В період з 08.11.2011 року по 21.11.2011 року службовою особою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Центральна транспортна компанія» з питань достовірності та повноти відображення даних податкової накладної в декларації з ПДВ за вересень 2011 року, ході якої було встановлено порушення позивачем вимог, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт від 21.11.2011 року № 472/23-404/33052684, на підставі якого ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2011 року № 0000882340, яким ТОВ «Центральна транспортна компанія» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму в розмірі 250 000,00 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача, ДПС у м. Києві було прийнято рішення № 606/10/12-114 від 20.02.2012 року, за яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 05.12.2011 року № 0000882340 - залишено без змін, а скарга ТОВ «Центральна транспортна компанія» - без задоволення.

За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПС України було прийнято рішення № 5174/6/10-2115 від 22.03.2012 року, за яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 05.12.2011 року № 0000882340 та рішення ДПС у м. Києві від 20.02.2012 року № 606/10/12-114 - залишено без змін, а скарга ТОВ «Центральна транспортна компанія» - без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів з дня виписки таких накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Отже, якщо податкова накладна та/або розрахунок коригування до податкової накладної зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у місяці, наступному за їх випискою (але протягом 20 календарних днів з моменту їх виписки), то підприємство - покупець товарів (послуг) має право відобразити таку податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної у складі податкового кредиту у місяці їх виписки та включити їх до реєстру отриманих податкових накладних у цьому місяці за умови, що такі товари (послуги) придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

При цьому, пунктом 2.3 Методичних рекомендацій щодо документальної перевірки платників, які включили до складу податкового кредиту податкові накладні, що підлягають реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, але не зареєстровані, та порядку оформлення їх результатів (лист ДПС України від 23.09.2011 року № 1332/7/22-1417/462) передбачено, що у разі якщо при проведенні перевірки щодо відповідності податкових накладних, на підставі яких віднесено суми ПДВ до податкового кредиту, вимогам законодавства перевіряючими встановлено, що платник податку - покупець товарів/послуг скористався наданим пунктом 201.10 (абзац 11) статті 201 правом та додав до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на продавця, який відмовився надати належним чином зареєстровану податкову накладну, відсутність факту реєстрації накладної у Єдиному реєстрі не є підставою для зменшення податкового кредиту такого платника.

Дослідженням матеріалів даної справи колегією суддів встановлено, що 03.06.2008 року між ТОВ «Група ВІД» та ТОВ «Центральна транспортна компанія» було укладено договір № Т03/Е на транспортно-експедиторське обслуговування при організації залізничних перевезень.

На виконання умов договору ТОВ «Група ВІД» виписало податкову накладну № 1 від 01.07.2011 року на загальну суму 700 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 116 666,67 грн. та податкову накладну № 18 від 07.07.2011 року на загальну суму 800 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 133 333,33 грн.

Вказані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних були зареєстровані лише у вересні 2011 року.

Відповідно до ст. 50 Податкового кодексу України, ТОВ «Центральна транспортна компанія» здійснило корегування декларації за липень 2011 року та включило показники накладних № 1 від 01.07.2011 року та № 18 від 07.07.2011 року у декларацію за вересень 2011 року.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні № 1 та № 18 виписані в липні місяці, але не зареєстровані в Єдиному реєстрі позивач повинен був включити в декларацію за липень 2011 року (тобто за той звітний період, коли такі накладні були виписані) і, при поданні до податкового органу декларації за липень 2011 року повинен був подати скаргу на такого постачальника (додаток 8 до декларації з ПДВ), що стало б підставою для включення в декларацію суми кредиту.

Посилання апелянта на абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначена норма лише дає право платнику протягом 365 календарних днів включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не включені в звітному періоді, але які сформовані на підставі виданих накладних, що оформлені належним чином, в тому числі, з дотриманням визначеного порядку їх реєстрації.

Також, колегія суддів зазначає, що при рішенні покупцем питання про період включення сум ПДВ в податковий кредит необхідно керуватися, передусім, нормами, що визначають дату виникнення права на податковий кредит. Нормами Податкового кодексу України, які встановлюють вимоги до оформлення податкових накладних і необхідність їх реєстрації в реєстрі, також необхідно керуватися, але вони не призначені для визначення дати виникнення права на податковий кредит. Передбачений Податковим кодексом України 20-денний термін для реєстрації податкових накладних в реєстрі слід розцінювати як спеціально встановлений законодавством термін, що дає можливість платникам податків включити суми ПДВ в декларацію того звітного періоду, в якому сталася відповідна перша подія (оплата або отримання товарів/послуг). Інше трактування норм Податкового кодексу України означало б порушення основного принципу стягування ПДВ, суть якого зводиться до того, що до бюджету повинен сплачуватися податок з доданої вартості, визначуваний шляхом знаходження різниці між сплаченим податком у складі ціни придбаних товарів/послуг і податком, отриманим у складі ціни проданих товарів/послуг.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, позивачем не було доведено правомірності заявлених вимог, а тому, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна транспортна компанія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали складено та підписано - 28.01.13р.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Сорочко Є.О.