Ухвала суду № 29021939, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К-35848/10

К-35848/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010

у справі № 2а-17372/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Приватного підприємства «Фасад ХХІ»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010, адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 06.10.2009 № 0036741504.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм підпункту 16.5.1 пункту 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ).

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підставою для застосування штрафних санкцій, встановлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, у розмірі 8084,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 06.10.2009 № 0036741504, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 05.10.2009 № 11777/15-2-31108090, про порушення позивачем норми підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ з посиланням на те, що позивач сплатив самостійно узгоджені податкові зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2008 року у сумі 40420,00 грн. поза межами граничних строків, встановлених вказаним підпунктом (затримка сплати на 89 календарних днів).

У відповідності до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, позивач подав платіжне доручення № 400 від 20.01.2009 на перерахування коштів з його розрахункового рахунку на сплату податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 69924,00 грн. до АКБ «Київ»у межах граничних строків, встановлених цим підпунктом, однак грошові кошти не були перераховані до Державного бюджету України з вини банківської установи (а.с.12).

Підпунктом 16.5.1 пункту 16.5 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ визначено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій зробили юридично правильний висновок про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак