Постанова № 29021940, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 року м. Київ К-34999/10

К-34999/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010

у справі № 2а-3270/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Державного підприємства (ДП) «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до Державної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2009 позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Енергодарі Запорізької області від 16.10.2008: №№ 0003771501/0, 0003781501/0, 0003791501/0, 0003701501/0, 0003741501/0, 0003711501/0, 0003731501/0, 0003711501/0, 0003751501/0, № 0003721501/0, 0003761501/0 з мотивів порушення відповідачем строку застосування адміністративно-господарських санкцій, визначених ст. 250 Господарського кодексу України (ГК України).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Висновок суду вмотивований тим, що строк, визначений ст. 250 ГК України, не поширюються на штрафні санкції, застосовані за порушення норм підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки строки застосування штрафу за таке порушення передбачені нормами підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 цього Закону, який не сплив, що свідчить про правомірність його застосування.

У касаційній скарзі ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»»просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягають задоволенню частково.

Фактичною підставою для визначення позивачу штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.10.2008 № 334/15-208/19355964 про порушення норм підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ щодо несвоєчасної сплати податкових зобов`язань з комунального податку, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення, збору за геологорозвідувальні роботи, земельного податку.

За наслідками висновків акта перевірки ДПІ у м. Енергодарі Запорізької області прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій, встановлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, від 16.10.2008: №№ 0003741501/0, 0003751501/0, 0003761501/0 з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин у сумах 17,29 грн., 26193,83 грн., 453,58 грн. відповідно; №№ 0003721501/0, 0003731501/0 із земельного податку у сумах 5913,16 грн., 30882,82 грн.; № 0003701501/0 з комунального податку у сумі 5108,54 грн.; №№ 0003771501/0, 0003781501/0, 0003791501/0 зі збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення у сумі 364418,77 грн., 111584,94 грн., 324861,27 грн.; №№ 0003711501/0 (2 податкових повідомлення-рішення за однаковими номерами) зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджетних коштів, у сумах 3272,40 грн. (а.с. 14, т. 8) та 401, 27 грн. (а.с. 11 т.10) відповідно.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу..

Згідно з пунктом 17.3 цієї статті сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Це стосується, у тому числі, строків давності застосування штрафних санкцій, оскільки сплата (стягнення) штрафної санкції, про яку йдеться в наведеній нормі, невіддільно пов'язана із її застосуванням, а відтак штрафні санкції можуть бути накладені в межах строку давності, встановленого для визначення суми податкового зобов'язання.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 Закону № 2181 -ІІІ встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, при вирішенні спору правильно застосував норми пункту 17.2 ст. 17, підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст. 15 Закону № 2181-ІІІ, ст. 250 ГК України і зробив юридично правильний висновок, що штрафні (фінансові) санкції, передбачені статтею 17 цього Закону, можуть бути застосовані в межах строку 1095 календарних днів з дня вчинення порушення податкового законодавства, а не в межах строку давності, встановленого статтею 250 ГК України, норма якої не поширюється на такі штрафні санкції.

При цьому, однак, судом апеляційної інстанції було зроблено помилковий висновок щодо початку перебігу строку давності щодо застосування штрафних санкцій.

Строк давності для застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій, встановлених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 цієї статті, починає перебіг з дати сплати платником узгоджених сум податкових зобов`язань, оскільки саме зі сплатою вказана норма пов'язує закінчення триваючого правопорушення (несплати узгодженої суми податкового зобов'язання в установлений законом строк). Враховуючи те, що позивач фактично сплатив суму податкових зобов`язань з комунального податку 31.08.2001, зі збору за спеціальне водокористування загальнодержавного значення -з 05.07.2001 по 26.02.2004, зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджетних коштів, -з 31.08.2001 по 28.05.2002, з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин у сумі 34,58 грн. (за не своєчасну сплату якого застосовані штрафні санкції згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0003741501/0) - 31.08.2001; із земельного податку у сумі 308828,22 грн. (податкове повідомлення-рішення № 0003731501/0) - 11.11.2003, застосування до позивача штрафних санкцій поза межами зазначеного строку давності є неправомірним. Отже, податкові повідомлення-рішення від 16.10.2008 № 0003771501/0, № 0003781501/0, № 0003791501/0, № 0003701501/0, № 0003741501/0, 0003711501/0, № 0003731501/0, 0003711501/0 підлягають скасуванню, тоді як штрафні санкції за податковими повідомленнями-рішеннями від 16.10.2008 № 0003751501/0, № 0003721501/0, № 0003761501/0 були застосовані в межах строку, визначеного підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 Закону № 2181-ІІІ.

У силу норм ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного та відповідно до статті 229 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»задовольнити частково, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2009 змінити, позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області від 16.10.2008 № 0003771501/0, № 0003781501/0, № 0003791501/0, № 0003701501/0, № 0003741501/0, 0003711501/0, № 0003731501/0, 0003711501/0.

В позові про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області від 16.10.2008 № 0003751501/0, № 0003721501/0, № 0003761501/0 -відмовити

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак