Ухвала суду № 29021938, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К-40004/10

№ К-40004/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010

та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2010

у справі № 2а-10459/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства «Аліко Україна»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010, позов задоволено: скасовано рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 31.12.2009 № 0002642203/0 та від 22.03.2010 № 0002642203/1. Висновок судів вмотивований відсутністю порушення з боку позивача норм пункту 2.7 ст.2 та пункту 5.2 ст.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України (НБУ) від 15.12.2004 № 637 (далі -Положення № 637) щодо перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 1038703,00 грн. з огляду на те, що наказом від 02.03.2009 № 1-к вказаний ліміт був встановлений у сумі 11050000,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 17.12.2009 № 176/22-3/32109907 про порушення норм пункту 2.7 ст.2 та пункту 5.2 ст.5 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України (НБУ) від 15.12.2004 № 637 (далі -Положення № 637), а саме: перевищення станом на 12.03.2009 ліміту залишку готівки в касі на 1038703,00 грн. При цьому податковий орган послався на те, що наказ від 02.03.2009 № 1-к про встановлення ліміт залишку готівки в касі у сумі 11050000,00 грн. є неправомірним, оскільки сума ліміту готівки була розрахована, виходячи з обсягів безготівкових розрахунків.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідач прийняв рішення від 31.12.2009 № 0002642203/0 та від 22.03.2010 № 0002642203/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2077407,00 грн.

Пунктом 2.7 Положення № 637 визначено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 5.2 цього Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 2), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

У судовому процесі встановлено, що наказом від 02.02.2004 № 58 позивачем був встановлений ліміт залишку готівки в касі у сумі 10000,00 грн., а у подальшому наказом від 02.03.2009 № 1-к вказаний ліміт був встановлений у сумі 11050000,00 грн.

Пунктом 5.4 визначені критерії та порядок визначення ліміту каси.

Так, абзацами 1-4 цього пункту визначено, що кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо: для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк, передбачений підпунктом "в" пункту 5.1 цієї глави, - у розмірах, що залежать від установлених строків здавання готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше п'ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), - не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

При цьому, абзацом 6 встановлено, що вищезазначені вимоги цього пункту не поширюються на небанківські фінансові установи та операторів поштового зв'язку. Небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку самостійно визначають порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням особливостей діяльності та режиму роботи цих установ, обсягу готівкових надходжень (видатків), строків здавання готівки тощо і на підставі зазначеного встановлюють розмір ліміту каси. Таблицю "Касові обороти", зазначену в додатку 2 до цього Положення, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку не заповнюють.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, застосовуючи вищенаведені норми, прийшли до висновку, що фінансовим установам надано право встановлювати ліміт каси з врахуванням специфіки діяльності та режиму роботи безвідносно до обсягу готівкових коштів, які надходять до каси. Суд також виходив з того, що юридична відповідальність встановлена за перевищення ліміту готівки, а не за те, чи правильно визначений ліміт готівки. Однак, такі висновки судів не відповідають правильному застосуванню вказаних норм, оскільки при визначенні ліміту каси, небанківські фінансові установи мають виходити не тільки з критеріїв особливостей діяльності та режиму роботи цих установ, а також обсягу готівкових надходжень (видатків), строків здавання готівки, а дотримання ліміту готівки у всякому випадку означає, що цей ліміт розрахований суб'єктом господарювання відповідно до нормативно-правових вимог.

При застосуванні штрафних (фінансових) санкцій до позивача, ДПІ не було враховано ліміт каси, який встановлений наказом від 02.03.2009 № 1-к, а при розрахунку до уваги було взято ліміт каси у сумі 10000,00 грн., який встановлений попереднім наказом. При цьому, податковий орган послався на те, що ліміт готівки в касі має розраховуватись на основі готівкових розрахунків не врахувавши норми абзацу 6 пункту 5.4 Положенн № 637 щодо специфіки встановлення ліміту каси для небанківських фінансових установ.

Правомірність встановлення позивачем ліміту готівки у сумі 11050000,00 грн. згідно наказу від 02.03.2009 № 1-к та відповідність критеріїв, якими позивач керувався при визначенні цієї суми ліміту, нормам Положення № 637 мало бути перевірене судом при розгляді справи, оскільки невідповідність вихідних даних при визначенні вказаної суми ліміту нормам Положення № 637 свідчить про неправомірність такого наказу, а отже і правомірність застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій. Вказаними доводами податковий орган обґрунтовував свою правову позиції, однак вона не була взята до уваги судами попередніх інстанцій.

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій за перевищення ліміту каси.

Визначення ліміту каси готівки та вихідні дані, якими керувався позивач при визначенні вказаної суми не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Ні судом першої, ані судом апеляційної інстанції не встановлені обставини щодо критеріїв (вихідних даних, взятих до розрахунку ліміту готівки), не підставі яких позивач визначив ліміт каси у сумі 11050000,00 грн., що унеможливлює висновок про відповідність ліміту, встановленого наказом від 02.03.2009 № 1-к нормативно-правовим вимогам, а отже і про дотримання позивачем вимог пункту 2.7 ст.2 та пункту 5.2 ст.5 Положення № 637.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Відповідно до статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги зазначене в цій ухвалі, правильно встановити обставини справи та дати їм належну юридичну оцінку.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити частково, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя підписЄ.А. УсенкоСудді підписМ.І. Костенко підписН.Є. Маринчак