Постанова № 29021934, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К-38076/10

К-38076/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010

у справі № 2-а-2452/09/0270 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділляагротранс»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010, позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення рішення ДПІ у м. Вінниці від 06.05.2009 № 0001222350/0.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для нарахування у податковому обліку позивача податкових зобов`язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 17.04.2009 за № 1090/2310/33553300, про порушення позивачем норм підпункту 5.2.8 пункту 5.2 ст. 5, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(Закон № 334/94-ВР, втратив чинність згідно з Податковим кодексом України), а саме: завищено валові витрати за ІV квартал 2008 року на 93015,00 грн. у зв`язку з включенням до суми валових витрат ПДВ в цій сумі у складі сумнівної дебіторській заборгованості ТОВ «Рогатин-Корм»та ВАТ «Птахофабрика Перше Травня»в загальній сумі 558089,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за ІV квартал 2008 року на 23254,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення рішення від 06.05.2009 № 0001222350/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 27905,00 грн. (23254,00 грн. -основний платіж, 4651,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що позивач за наслідками врегулювання сумнівної заборгованості включив до складу валових витрат у податковому обліку за ІV квартал 2008 року дебіторську заборгованість за поставлену продукцію ТОВ «Рогатин-Корм»в сумі 515486,00 грн. (у т.ч. ПДВ -85914.00 грн.) та ВАТ «Птахофабрика Перше Травня»- 42603,20 грн. (у т.ч. ПДВ -7101,00 грн.). Суми, що відповідають вартості поставленої продукції, були попередньо включені позивачем у податковому обліку до складу валового доходу у відповідному податковому періоді за правилом першої з подій, встановленим нормою підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст.11 Закону № 334/94-ВР.

Таке відтворення в податковому обліку сумнівної заборгованості було здійснено з врахуванням того, що ТОВ «Поділляагротранс»у грудні 2008 року звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовами: до ТОВ «Рогатин-Корм»про стягнення 668237,04 грн., у тому числі 515486,40 грн. - вартість товару, який був відвантажений згідно з договорами поставки № 09/03-ОСН від 3.09.2008, № 09/05-ОСН від 5.09.2008, № 09/17-ОСН від 17.09.2008; 25461,18 грн. - пеня, 103599,20 грн. - штраф, 3182,65 грн. - 3% річних, 20507,61 грн. - інфляційні нарахування; до ВАТ «Птахофабрика Перше Травня»- про стягнення з 43755,12 грн., у тому числі 42603,20 грн. - вартість товару, який був відвантажений згідно з договором поставки № 29/08/08-01/01 від 29.08.2008, 602,28 грн. - пеня, 105,57 грн. - 3% річних, 399,07 грн. - інфляційні нарахування. За вказаними позовними заявами були порушені провадження у справах ухвалами від 10.12.2008 та 17.12.2008 відповідно; в подальшому позови позивача рішеннями господарського суду задоволено.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості встановлений пунктом 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР.

Так, згідно підпункту 12.1.1 цього пункту (у редакції Закону України від 24.12.2002 № 349-IV) платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; б) зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку - продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством; в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що до складу витрат, на суму яких платник податку має право збільшити валові витрати звітного періоду у зв'язку з врегулюванням сумнівної заборгованості, включаються суми ПДВ у їх вартості.

Однак, такий висновок є помилковим та не відповідає правовому регулюванню, встановленому нормами підпункту 12.1.1 пункту 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР. За змістом цих норм платник податку при врегулюванні сумнівної заборгованості має право збільшити валові витрати на ту суму, яка була попередньо включена ним до складу валових доходів у звітному періоді за наслідками поставки товарів (робіт, послуг), внаслідок не сплати за які грошових коштів (не надання інших видів компенсації вартості поставлених товарів (послуг) виникла ця заборгованість, тобто без сум ПДВ. У такий спосіб законодавець зменшує податковий тягар щодо постачальника, який збільшив валовий дохід на вартість відвантаженого товару (виконаних робіт, наданих послуг) з відстрочкою оплати (отримання інших видів компенсації вартості поставки) та який вживає заходи для стимулювання покупця виконати зобов'язання щодо розрахунку за поставлений товар (роботи, послуги).

Такий висновок узгоджується з нормою підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст.4 Закону № 334/94-ВР, за якою не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного та відповідно до статті 229 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити, скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010; у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак