Ухвала суду № 29021843, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К-25516/10

К-25516/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010

у справі № 9/176 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В касаційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»(правонаступник АППБ «Аваль») просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку позивача податкових зобов`язань з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22.04.2005 № 185/23-2/14305909 про порушення АППБ «Аваль»норм підпункту 3.1.1 пункту 3.1, підпункту 3.2.7 пункту 3.2, пункту 4.1 ст.4, підпунктів 7.2.7, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), у результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 17258,97 грн. за жовтень, грудень 2001 року, січень, квітень, червень, жовтень, листопад 2002 року, січень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2003 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2004 року та завищено податкові зобов'язання з цього ж податку за лютий 2003 на суму 569,60 грн. внаслідок виключення з бази оподаткування сум комісійної винагороди, отриманої за агентські послуги зі страхування та за операціями з доміциляції векселів.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2005 № 0000192302/0 про визначення АППБ «Аваль»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19159,50 грн. ( в тому числі, 12772,30 грн. -основний платіж, 6386,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (страховий посередник) та ЗАТ «Страхова компанія «Еталон»»(страховик) укладені договори доручення від 12.08.2003 №11/07-32/002, від 27.08.2003 № 14-11/367, від 02.01.2004 3 3/04, за умовами яких страховий посередник зобов`язувався укладати із страхувальниками від імені та за дорученням страховика договори обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів; договори обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів осіб, які придбали транспортні засоби за кредитні кошти АППБ «Аваль», договори добровільного страхування наземних транспортних засобів, договори добровільного страхування майна (квартири, які придбані за кредитні кошти АППБ «Аваль»); договори страхування майна юридичних осіб, що знаходяться під заставою в АППБ «Аваль», договори добровільного страхування заставленого майна сільськогосподарських товаровиробників АППБ «Аваль», договори страхування наземних транспортних засобів, які належать юридичним особам та знаходяться у заставі АППБ «Аваль». На виконання цих договорів ЗАТ «Страхова компанія «Еталон»»перерахувала банку комісійну винагороду, суми якої були перерозподілені банком між своїми філіями відповідно до укладених ними договорів страхування.

Відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.2 ст.3 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV) не є об'єктом оподаткування операції з поставки послуг зі страхування і перестрахування, передбачених Законом України "Про страхування", соціального і пенсійного страхування.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» (Закон № 85/96-ВР) визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України (частина 1 ст. 2 Закону № 85/96-ВР).

Згідно з частиною 1 ст. 15 Закону № 85/96-ВР страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком. (частина 7 цієї статті).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно застосували вищенаведені правові норми та зробили юридично правильний висновок про те, що надані позивачем послуги ЗАТ «Страхова компанія «Еталон»»є посередницькою діяльністю у сфері страхування, а не страховою діяльністю, а операції з поставки цих послуг не підпадають під дію норми підпункту 3.2.3 пункту 3.2 ст.3 Закону № 168/97-ВР у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005 № 2505-IV, а тому комісійна винагорода, отримана позивачем за вказаними договорами доручення, входить до бази оподаткування ПДВ.

Такий висновок випливає із порівняння редакцій норми зазначеного підпункту, чинних до і після 30.03.2005 (дата набрання чинності Законом України від 25.03.2005 № 2505- IV): зазначеним Законом розмежовані послуги із страхування (співстрахування, перестрахування), що надаються особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, та пов'язані з такою діяльністю послуги страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів з виключенням як перших, так і других з кола об'єктів оподаткування. В той же час, нормою підпункту 3.2.3 в редакції, що діяла станом на дати поставки позивачем послуг із посередницької діяльності в страхуванні, виключення встановлено лише щодо операцій з поставки послуг зі страхування і перестрахування, передбачених Законом України «Про страхування», соціального і пенсійного страхування.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак