Ухвала суду № 29021655, 30.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2013 р. м. Київ К/9991/45687/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Карася О.В., Костенка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року

у справі № 2а-9913/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісресурс»(далі -позивач, ТОВ «Лісресурс»

до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі -відповідач, Малинська МДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Лісресурс»звернулось у грудні 2010 року до суду з позовом до Малинської МДПІ, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 0000832340/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 650 757,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 0000852340/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 373 072,50 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовані прийняті Малинською МДПІ податкові повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 0000832340/3 та № 0000852340/3.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняте нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, Малинською МДПІ було здійснено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Лісресурс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, за наслідками якої складено акт від 31.03.2010 року № 39/23-10/32002758. Згідно акту позивачем були порушені вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на прибуток 317 316,00 грн. та податку на додану вартість 328 390,00 грн. Згідно доводів податкового органу ТОВ «Лісресурс»не мало права віднести до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей в сумі 1 735 350,66 грн. без ПДВ, отриманої від ТОВ «НДФ-Проммоніторинг» та безпідставно включило до складу податкового кредиту вартість придбаної сировини та матеріалів для виробництва, отриманих від ТОВ «НДФ-Проммоніторинг», оскільки Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою у справі № 2-а-1276/09 від 26.01.2009 року припинив юридичну особу -ТОВ «НДФ-Проммоніторинг». Окрім того, податковий орган посилається на те, що у товарно-транспортних накладних не зазначено час прибуття автомобіля під навантаження і вибуття його після закінчення операції та час простою під навантаженням, не вказаний номер подорожнього листа. Також, на думку податкового органу, здійснення щоденних перевезень одним і тим же автомобілем та водієм, враховуючи відстань, час на завантаження та розвантаження, - є неможливим.

За наслідками апеляційного оскарження визначених контролюючим органом сум податкових зобов'язань, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 0000832340/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 650 757,00 грн., з яких 433 838,00 грн. -основний платіж та 216 919,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 0000852340/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 373 072,50 грн., з яких 248 715,00 грн. -основний платіж та 124 357,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2007 року між ТОВ «НДФ-Проммоніторинг»(Продавець) та ТОВ «Лісресурс»(Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 01/4/2007, на виконання умов якого позивачу у період, що перевірявся, були поставлені товарно-матеріальні цінності (дошка дубова, брус дубовий, полубрус із дуба тощо) на загальну суму 17 353 350,66 грн. (в тому числі ПДВ 347 070,00 грн.) та видані видаткові накладні. Розрахунок за отримані товари був здійснений шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку ТОВ «Лісресурс», відкритого в ТОВ «Діалогбанк».

05.05.2008 року ТОВ «Лісресурс»уклало договір оренди автомобіля № 05/08 з СПД ОСОБА_4. Згідно п. 1.1 даного Договору, Орендодавець передав в платне користування Орендарю автомобіль марки КАМАЗ 54112, державний номер НОМЕР_1, рік випуску 1992, номер свідоцтва про реєстрацію в органах ДАІ НОМЕР_2, який належить Орендодавцю на праві власності, згідно технічного паспорту НОМЕР_2 від 12.08.2006 року.

Передача автомобіля в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 05.05.2008 року. Використання автомобіля на умовах оренди підтверджується актами здачі-приймання робіт, оплата за оренду автомобіля підтверджується банківськими виписками.

Згідно товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, автомобільне перевезення вантажу в період липень-жовтень 2008 року здійснювали водії ОСОБА_5 (посвідчення водія НОМЕР_3), ОСОБА_6 (посвідчення водія НОМЕР_4) та директор товариства ОСОБА_4 (посвідчення водія НОМЕР_5).

Приписами п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на вищенаведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірних висновків, що вартість понесених валових витрат підтверджена наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Податковий орган не надав суду жодних доказів, що здійснення щоденних перевезень вантажів одним і тим же автомобілем, різними водіями є неможливим з урахуванням відстані, часу навантаження та розвантаження.

Окрім цього, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що факт припинення юридичної особи не може свідчити про відсутність юридичної особи -контрагента позивача в зазначений період.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 26.01.2009 року припинив юридичну особу ТОВ «НДФ-Проммоніторінг».

Проте, господарська діяльність між контрагентами -ТОВ «Лісресурс»та ТОВ «НДФ-Проммоніторінг»здійснювалась в період липень-жовтень 2008 року. На момент проведення зазначених операцій та видачі податкових накладних ТОВ «НДФ-Проммоніторінг»являлося суб'єктом господарювання та було зареєстроване платником податку на додану вартість у ДПІ Бабушкінського району м. Дніпропетровська, а тому, відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні.

Сам факт припинення державної реєстрації підприємства не тягне недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Тому, колегія суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про те що на момент укладання договору № 01/4-2007 від 01.04.2007 року та здійснення господарської діяльності за даним договором в період липень-жовтень 2008 року, ТОВ «НДФ-Проммоніторінг»та ТОВ «Лісресурс»мали право вчиняти правочини та займатись підприємницькою діяльністю, не забороненою законом, оскільки у юридичної особи здатність і дієздатність виникають одночасно від моменту її створення і припиняються також одночасно від дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її створення чи припинення відповідно.

Згідно приписів пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Оскільки судом першої інстанції встановлено наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, то останнім правомірно було сформовано податковий кредит.

Зокрема, податковим органом обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «НДФ-Проммоніторінг»товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року у справі № 2а-9913/10/0670 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.В. Карась

М.І. Костенко