Ухвала суду № 29021654, 30.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2013 р. м. Київ К/9991/43548/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Карася О.В., Костенка М.І.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Александровича О.М.,

представника відповідача Куватової Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року

у справі № 2а-7280/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Інстал»(далі -позивач, ТОВ «Київ-Інстал»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Київ-Інстал»звернулося у травні 2011 року до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2011 року № 0000232330 та № 0000242330.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року, адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняте нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Київ-Інстал»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток в частині нарахування валових витрат та ПДВ в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», за результатами якої складений акт від 25.02.2011 року № 110/1-23-30-32847950.

Перевіркою встановлено порушення позивачем абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 723 419,00 грн., у т.ч.: за ІІІ квартал 2008 року -134 553,00 грн., за IV квартал 2008 року -154 758,00 грн., за ІІ квартал 2009 року -120 608,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року -155 338,00 грн., за IV квартал 2009 року -150 858,00 грн., за І квартал 2010 року -7304,00 грн.; пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 573 142,00 грн.: у т.ч.: за вересень 2008 року -107 642,00 грн., за жовтень 2008 року -43 703,00 грн., за листопад 2008 року -25 218,00 грн., за грудень 2008 року -54 886,00 грн., за квітень 2009 року -33 333,00 грн., за червень 2009 року - 63 153,00 грн., за липень 2009 року -30 105,00 грн., за серпень 2009 року -5704,00 грн., за вересень 2009 року -88 460,00 грн., за грудень 2009 року -120 687,00 грн., за січень 2010 року -251,00 грн.

На підставі акту перевірки від 25.02.2011 року № 110/1-23-30-32847950 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 року № 0000232330, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 716 427,50 грн. (у т.ч.: 573 142,00 грн. -основний платіж, 143 285,50 грн. -штраф); податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 року № 0000242330, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 904 273,70 грн. (у т.ч.: 723 419,00 грн. -основний платіж, 180 854,70 грн. -штраф). За результатами адміністративного оскарження, зазначені рішення залишені без змін.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередній інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню при вирішення даного спору.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем віднесено до валових витрат і податкового кредиту відповідних звітних періодів суми, сплачені на користь ТОВ «С.Дж.Р.Груп»згідно договору підряду від 26.08.2008 року № 08-26 та за придбані товари.

Судами попередніх інстанцій були досліджені умови зазначеного договору, досліджені документи, що підтверджують майново-господарські відносини позивача з ТОВ «С.Дж.Р.Груп», а саме: довідки про вартість виконаних робіт (типова форма № КБ-3), акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в), податкові накладні та встановлено, що позивачем здійснено оплату одержаних підрядних робіт, що підтверджується актом перевірки та виписками по особовому рахунку, що позивач відніс понесені ним витрати на придбання підрядних робіт (без врахування сплаченого ПДВ) до валових витрат, а суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Крім того, судами досліджено віднесення позивачем до валових витрат і податкового кредиту відповідних звітних періодів витрати на придбання у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»товарів згідно рахунку-фактури від 02.01.2010 року № 01-05, видаткової накладної від 04.02.2010 року № 02-04 та виписаних при цьому контрагентом податкових накладних, оплата за які проведена, що підтверджується виписками по особовому рахунку. Встановлено, що податкові накладні виписані ТОВ «С.Дж.Р.Груп», яке на час їх складення знаходилось на обліку як платник ПДВ, в момент виникнення у нього податкових зобов'язань з ПДВ.

Також, судами попередніх інстанцій були досліджені копія ліцензії ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на будівельну діяльність та наявні документи, що підтверджують його майново-господарські відносини з окремим відділом капітального будівництва Державної прикордонної служби України головним Замовником, для виконання зобов'язань перед яким позивач залучив ТОВ «С.Дж.Р.Груп», а саме: договір підряду в капітальному будівництві від 24.03.2008 року № 2-08 з розробки проектно-кошторисної документації та виконання робіт по проекту «Реконструкції з надбудовою казарми під службове житло в смт. Бортничі по вул. Світлій, 6, Дарницького району м. Києва (1 черга)»; договір будівельного підряду від 08.09.2009 року № 8-09 виконання додаткових робіт по об'єкту: «Реконструкції з надбудовою казарми під службове житло в смт. Бортничі по вул. Світлій, 6, Дарницького району м. Києва (1 черга)»; довідки про вартість виконаних робіт (типова форма № КБ-3) та акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в); виписані позивачем на користь 1 окремого відділу капітального будівництва Державної прикордонної служби України (Замовник) податкові накладні; виписки по особовому рахунку про надходження коштів від 1 окремого відділу капітального будівництва Державної при кордонної служби України в рахунок оплати за виконані позивачем підрядні роботи та встановлено, що фактичне виконання позивачем своїх зобов'язань перед Замовником підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації від 29.12.2009 року, складеним приймальною комісією відносно об'єкта «Реконструкції з надбудовою казарми під службове житло в смт. Бортничі по вул. Світлій, 6, Дарницького району м. Києва (1 черга)».

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно до абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, стосовно того, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вважають необґрунтованим посилання скаржника про встановлення під час перевірки позивача та його контрагента факту укладання між ними угоди без мети настання реальних наслідків, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України свідчить про недійсність правочинів, які в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У судах попередніх інстанцій відповідачем не надано належних доказів визнання недійсним договору між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Посилання відповідача як на доказ нікчемності правочину на відсутність контрагента за своїм місцезнаходженням, неподання податкової звітності чи недекларування прибутків, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дані обставини не призводять до недійсності (нікчемності) укладених договорів, а можуть бути підставами для застосування до такого платника податків відповідних заходів реагування та примусу.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року у справі № 2а-7280/11/2670 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.В. Карась

М.І. Костенко